Постанова

від 19.06.2018 по справі 806/685/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/685/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря Семенець К.О.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "13" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа: Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Єфіменко О.Є.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 19.03.2018,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому він просив:

- визнати протиправними дії Апеляційного суду Житомирської області щодо визначення з 1 січня 2018 року розміру суддівської винагороди у сумі 28160,00 грн, з яких 17600,00 грн посадовий оклад, 10460,00 грн доплата за вислугу років, у виданій на його ім'я довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.01.2018 №3-17/03-23/16/2018;

- зобов'язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Апеляційного суду Житомирської області, який перебуває на відповідній посаді, станом на 1 січня 2018 року склала 65524,80 грн, у тому числі: посадовий оклад - 40953,00 грн, доплата за вислугу років - 24571,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем видано довідку про розмір заробітної плати судді, який працює у Апеляційному суді Житомирської області на посаді, відповідній його посаді, в якій неправомірно визначено розмір посадового окладу у сумі 17600,00 грн, замість 40953,00 грн, доплати за вислугу років 10560 грн, замість 24571,80 грн, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 28160,00 грн, замість 65524,80 грн. без врахування встановленої мінімальної заробітної плати на відповідний період.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 10003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Апеляційного суду Житомирської області (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02891440), третя особа - Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 37927490) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначив, що жоден із суддів Апеляційного суду Житомирської області станом на 01.01.2018 кваліфікаційного оцінювання не проходив, дане оцінювання не проводилось з незалежних від суддів причин, отже розмір суддівської винагороди має обраховуватись за правилами, встановленими ст. 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій та статус суддів . Даною статтею передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат до нього. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а судді апеляційного суду, - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1. Таким чином, зміна встановленого розміру мінімальної заробітної плати тягне за собою зміну розміру посадового окладу та зміну розміру суддівської винагороди і, як наслідок, - виникнення підстав для проведення перерахунку довічного утримання. З моменту звільнення позивача мінімальна заробітна плата змінювалась тричі: з 1 грудня 2016 року її розмір складав 1600,00 грн, з 1 січня 2017 року - 3200 грн, а з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений вчасно та належним чином.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII на підставі заяви про відставку позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Житомирської області (а.с. 8).

У зв'язку з виходом у відставку позивачу призначено і з 22.09.2016 виплачується довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, як це передбачено частиною 3 статті 141 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій та статус суддів .

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" змінився мінімальний розмір заробітної плати, та був встановлений з 01.01.2018 року в розмірі 3723 грн.

Вважаючи, що має право на проведення перерахунку довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, позивач 22.01.2018 звернувся до Апеляційного суду Житомирської області із заявою про видачу йому довідки про розмір грошового утримання працюючого у цьому суді судді (а.с. 9).

У відповідь на звернення позивачу видана довідка про суддівську винагороду від 04.01.2018 № 3-17/03-23/16/2018 (а.с. 11), у якій зазначено розмір посадового окладу 17600,00 грн, виходячи із мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 грн, яка була встановлена на 1 грудня 2016 року без урахування її підвищення з 1 січня 2018 року до 3723,00 грн.

Позивач вважає, що видана довідка від 04.01.2018 № 3-17/03-23/16/2018 призводить до порушення його прав на перерахунок довічного грошового утримання і тому звернувся за захистом своїх прав до адміністративного суду.

При цьому зазначив, що з моменту звільнення і по теперішній час за ним зберігається статус судді у відставці і право на отримання довічного грошового утримання та проведення його перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон України № 1402-VІІІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 135 Закону України № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно п. 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

З системного аналізу наведених правових норм видно, що для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди слід визначати за положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ Про судоустрій та статус суддів (далі - Закон України № 2453-VІ).

Виходячи з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент розгляду справи позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , що передбачено п.п. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ Про судоустрій та статус суддів .

Частинами 3, 4 ст. 133 Закону України № 2453-VІ передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, і судді апеляційного суду, - пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

Так, статтею 8 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено, що у 2018 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3723 гривні.

Разом з тим, п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Згідно з ст. 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1762,00 грн.

На час розгляду даної справи положення Закону України № 1774-VІІІ не визнані неконституційними.

Крім того, Закон України № 1774-VІІІ прийнятий пізніше у часі за норми ст. 133 Закону України № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового (их) акту (ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, - Закону України № 1774-VІІІ.

Про необхідність пріоритетного застосування положень Закону України № 1774-VІІІ додатково свідчить також і пряма вказівка законодавця, висловлена ним у пункті 9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, а саме: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні від 28.04.2009 № 9-рп/2009 Конституційний Суд України, вказуючи на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Встановлено, що у зв'язку з прийняттям Закону України № 1774-VІІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував позивач до його ухвалення.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі Сук проти України зазначено, що держава може ввести, призупинити або припинити виплату доплат, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Суд також зазначає, що згідно з статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004.

З системного аналізу наведених рішень видно, що практика Європейського суду з прав людини полягає у тому, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Апеляційний суд Житомирської області при виготовленні та видачі ОСОБА_2 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяв на підставі, у межах і спосіб, передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Судове рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "13" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "22" червня 2018 р.