Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/14465/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 червня 2018 року

справа №826/14465/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічна компанія Обнова на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у складі судді Аблова Є.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю. у справі №826/14465/13-а, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Обнова до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

11 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічна компанія Обнова (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 17 квітня 2013 року №0003082207, №0003092207, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 вересня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено, з огляду на наявність правочину, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства, є нікчемним згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, за наявності вироку постановленого у кримінальній справі.

12 травня 2014 року Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Товариства повністю та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Позивач доводить, що вирок не може свідчити про порушення податкового законодавства, посилається на безпідставне не врахування судами попередніх інстанцій первинних документів наданих на підтвердження здійснення господарських операцій.

16 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, справа із суду першої інстанції витребувана у вересні 2017 року.

07 вересня 2017 року справа № 826/14465/13-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

12 січня 2018 року справа № 826/14465/13-а передана до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) від відповідача до Верховного Суду не надійшли, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у березні 2013 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Ратуш та Приватним підприємством Альфа-Ком за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 04 квітня 2013 року №232/22.7/37024320, на підставі якого згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, керівником податкового органу 17 квітня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003092207 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 197 422 грн за порушення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктом 9.1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 30 172 грн на підставі підпунктів 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0003082207 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 231 333 грн за порушення Товариством положень пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 23 169 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податкові правопорушення, за позицією податкового органу, прийняті судами попередніх інстанцій, полягають у віднесенні витрат у чотирьох звітних податкових періодах та податкового кредиту у вісімнадцяти звітних податкових періодах сум сформованих за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Ратуш та Приватним підприємством Альфа-Ком .

Суди попередніх інстанцій встановили факт укладення між Товариством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратуш" (в особі директора ОСОБА_2), як продавцем договору від 01 березня 2011 року, предметом якого є купівля-продаж обладнання та укладення договору купівлі-продажу обладнання з Приватним підприємством "Альфа-Ком" (в особі директора ОСОБА_3), як продавця від 01 грудня 2011 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на правових наслідках вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 квітня 2013 року між прокурором прокуратури Деснянського району м. Києва Ущаповською О.І. та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №1212000030000036. Цим вироком ОСОБА_2 визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ратуш придбане ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності громадян, які для особистого збагачення організували на протязі 2010-2012 років протиправну діяльність на території міста Києва конвертаційного центру з надання платних послуг для службових осіб легально діючих підприємств по приховуванню готівки, одержаної від реалізації продукції, з метою ухилення від сплати податків.

Вироком також встановлено, що ОСОБА_2, розробивши злочину схему заволодіння грошовими коштами держави, зареєстрував зокрема підконтрольне фіктивне підприємство Приватне підприємство Альфа-Ком , печатками та іншими документами якого користувались інші особи, як засіб для вчинення злочину у сфері господарської діяльності.

Долучені до матеріалів справи первинні документи, зокрема видаткові накладні, акти надання послу, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит від контрагентів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратуш" та Приватного підприємства "Альфа-Ком , як відвантажувачів, підписані без визначення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що доводить їх невідповідність частині другій статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , не є доказами фактів здійснення господарських операцій та підставою для їх бухгалтерського обліку, виходячи із процесуальних принципів належності та допустимості доказів, закріплених статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Податкові накладні підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Ратуш ОСОБА_2, а від імені Приватного підприємства Альфа-Ком ОСОБА_3, які є неприйнятними з огляду на правові наслідки встановлення дій особи, стосовно якої ухвалено вирок.

Верховний Суд вважає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків, дії яких не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цими ж особами і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Відтак, сукупність встановлених судами обставин доводить правомірність висновків судів попередніх інстанцій про наявність складу податкових правопорушень в діях позивача в розумінні статті 109 Податкового кодексу України і, як наслідок, правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічна компанія Обнова залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі №826/14465/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер