Постанова

від 16.09.2011 по справі 4-234/11

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

4-234/11

П О С Т А Н О В Л Е Н И Е

16.09.2011г. Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Степаненко Є.О., за участю прокурора Єфімцевої О.А., заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Іллічівського району м.Маріуполя від 19 серпня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи,

У С Т А Н О В И Л:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора Іллічівського району м. Марійполя від 19 серпня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо старшого слідчого тієї ж прокуратурі ОСОБА_2 за його заявою про вчинення слідчим злочинів, прередбачених ст.ст. 374 ч. 1, 397 ч. 2 КК України.

Вказував, що 02.06.2011р. звернувся до прокуратури Іллічівського району м.Маріуполя з заявою про злочин щодо порушення кримінальної справи стосовно старшого слідчого прокуратури Іллічівського району м.Маріуполя Цапія за фактами недопущення захисника до участі у справі, вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника та порушення встановлених законом гарантій його діяльності.

Прокурором Іллічівського району м.Маріуполя по заяві про злочин було відмовлено у прийняті рішення у порядку ст. 97 КПК України.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполь від 19.07.2011 р. визнано противоправним неприйняття прокурором рішення по заяві про злочин у порядку ст. 97 КПК України та зобов'язано прокурора прийняти відповідне рішення.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09.08.2011 р. апеляція прокурора на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполь від 19.07.2011 р. залишена без задоволення, а відповідна постанова без змін.

25.08.2011 р. отримав копію оскаржуваної постанови (надалі - Постанова) винесеної за фактами недопущення захисника до участі у справі, вчинення перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника та порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника.

Вважає Постанову незаконною, просить її скасувати та зобов'язати прокурора виконати вимоги ст.ст.4, 22, 98 КПК України, порушивши кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.374 397 КК України.

Вислухавши доводи адвоката, який підтримав скаргу, думку прокурора, котрий вважав скаргу необґрунтованою, дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

В Постанові зазначається, що обвинувачений ОСОБА_3 з питання допуску адвоката ОСОБА_1 до участі у справі в якості його захисника особисто до слідчого не звертався, на телефонні дзвінки не відповідав, місце його знаходження не відомо та його оголошено в розшук, а, отже, встановити дійсність прохання або згоди обвинуваченого ОСОБА_3 на допуск в якості захисника адвоката ОСОБА_1 не є можливим.

Отже прокурор вважає, що обов'язковою умовою допуску захисника до участі в справі повинна бути особиста згода обвинуваченого, яка повинна надаватися у присутності слідчого.

Проте, такі висновки прокурора щодо законності дій слідчого стосовно допуску захисника до участі у справі не відповідають вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 44 КПК України захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Повноваження захисника - адвоката на участь у справі підтверджується, зокрема, ордером відповідного адвокатського об'єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК України захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого.

Отже, для допуску до участі у справі захисника, який є членом адвокатського об'єднання потрібно свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер відповідного адвокатського об'єднання.

Даний висновок відповідає роз'ясненням Верховного суду України, що містяться в постанові Пленуму № 8 від 24.10.2003 р. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві , за змістом якого повноваження на участь у справі захисника - адвоката, який є членом адвокатського об'єднання повинні бути підтверджені свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справ (п. 5).

При вирішенні питання про участь захисника у кримінальному судочинстві необхідно виходити з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Конституції України підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений або виправданий є вільним у виборі захисника.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КПК захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим, їх законними представниками, а також за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого іншими особами (п. 7).

Таким чином, згода обвинуваченого потрібна тільки, при запрошенні захисника іншими особами, а не у разі особистого укладання угоди обвинуваченим.

Крім того, відповідно до ст.61 КПК України відсутність згоди обвинуваченого не є обставиною, що виключає участь захисника у справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про адвокатуру при здійсненні професійної діяльності адвокат має право представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Правил адвокатської етики адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієнтом про надання правової допомоги.

Угода може укладатися в усній формі, коли укладення письмової угоди є неможливим, а клієнт потребує невідкладного надання правової допомоги. В таких випадках угода підлягає наступному письмовому оформленню.

Судом встановлено, що між адвокатською фірмою Головань і Партнери та ОСОБА_4 у письмовому вигляді було укладено угоду про надання правової допомоги. На підставі цієї угоди адвокатською фірмою Головань і Партнери на ім'я адвоката ОСОБА_1 було видано ордер для підтвердження його повноважень в органах досудового слідства, який він надав слідчому разом із заявою та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За диспозицією ст.374 КК України кримінальна відповідальність настає за недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею.

Недопущення захисника має місце у випадках невиконання особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею вимог Кримінально-процесуального кодексу України про допуск захисника до участі у справі в будь-якій стадії процесу, коли захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним.

Відповідно до диспозиції ст. 397 КК України кримінальна відповідальність настає за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Вчинення у будь-якій формі перешкод означає створення перепон для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації, неправомірне позбавлення зазначених осіб права захищати особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб.

Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника чи представника особи - це будь-які протиправні дії, які, зокрема: посягають на встановлений законом порядок запрошення чи призначення захисника або допуску представника особи до участі у справі; пов'язані з безпідставним усуненням їх від участі у справі; позбавляють їх можливості відповідно до закону реалізувати свої повноваження у повному обсязі.

Мотивувальна частина Постанови суперечить вимогам КПК України та постанові Пленуму Верховного суду України №8 від 24.10.2003 р. Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві .

Відповідно до положень, встановлених ст. 4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Згідно зі ст.98 КПК України за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування .

Таким чином, прокурором при перевірці заяви адвоката про скоєння злочину допущена суттєва неповнота, яка полягає в тому, що прокурор, як це випливає з оскаржуваної постанови, без урахування вищенаведених обставин і положень закону дійшов передчасного висновку щодо відсутності в діях слідчого ознаки злочинів передбачених ст.ст. 374, 397 КК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 236-2 КПК України, розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи вимоги ст.. 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення.

Тому, скасовуючи оскаржувану постанову, суд повертає матеріали прокурору для додаткової перевірки, в межах якої, з урахуванням вищенаведеного, слід дати правильну правову оцінку діям слідчого і прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 2362 КПК України, суд:

ПОСТАНОВИЛ:

Скасувати постанову прокурора Іллічівського району м.Маріуполя від 19 серпня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст.374 ч.1, 397 ч.2 КК України за фактом недопущення захисника ОСОБА_1 до участі у справі старшим слідчим прокуратури ОСОБА_2 та направити матеріали прокурору Іллічівського района м.Маріуполя для проведення додаткової перевірки.

На постанову може бути подано апеляцію протягом сіми діб з дня його винесення.

Копію постанови надіслати прокурору та заявникові.

Судья :