Рішення

від 12.06.2018 по справі 820/1940/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2018 р. № 820/1940/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., за участі секретаря судового засідання Пройдак С.М.

у присутності представників

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (м.Харків, вул.Лозівська,8, код ЄДРПОУ 00377265) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (м.Харків, вул.. Благовіщенська,30, код ЄДРПОУ 40980123) про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 03.03.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2

Ухвалою суду від 22.03.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. 23.05.2018 року у справі закрито підготовче провадження та з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі,пославшись на те, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування позивачу податкові зобов'язання , оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум за господарськими відносинами з контрагентами. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог ПК України. Укладені позивачем угоди, є дійсними, спрямовані на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його переробка та подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача були взяті до уваги висновки актів перевірок ДПІ на обліку у яких знаходилися контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а отже позивачем неправомірно сформовані показники податкової звітності, внаслідок чого йому донараховані грошові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 (заступник директора ПрАТ Первіухінський цукровий завод ) та ОСОБА_6І.( начальник Призаводського бурякопункту ПрАТ Первіухінський цукровий завод ) довели до відома суду порядок здійснення завезення на територію бурякопункту транспортних засобів, вигрузки та заповнення ТТН .

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, основним видом діяльності якої є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок (код КВЕД 10.72), виробництво какао, шоколаду (код КВЕД 10.82), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (код КВЕД 46.36)

Фахівцями відповідача у період з 23.01.2018 року по 12.02.2018 року проведено документальну позапланову виїзну позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2015 р. та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ "МКО АГРОСЕРВІЄ"

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 р. № 7/28-10-50-09-09/00377265, яким в тому числі зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200.1, ст. 200.4 Податкового кодексу України та п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 ПК України. Наявні порушення обумовлені судженням відповідача, що господарські операції між позивачем та ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" у період вересень-жовтень 2015 р. в частині придбання транспортних послуг з перевезення цукрових буряків загальною вартістю 2 145 697,83 грн. (з ПДВ) фактично не відбулись, у зв'язку з тим, що ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" нібито займалися фіктивним підприємництвом, оскільки вони не мають необхідних активів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень для здійснення фінансово-господарських операції, за місцезнаходженням відсутні тощо.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 12.03.2018 року : № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на загальну суму 357 616 грн., у т.ч.: по податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 р. (№ НОМЕР_3 від 20.10.2015 р.) у розмірі 114 815 грн.; по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 р. (№ НОМЕР_4 від 18.11.2015 р.) у розмірі 242 801 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 89 404 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 321 855 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до положень п. 134.1.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.(п.138.2 ст.138 ПК України)

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПКУ).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України , має від'ємне значення, то бюдж3иписам наказу МФІ України від 22.09.2014року № 957, а отже у суду вітсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Виконання робіт підтверджується актами наданих послуг від 30.092015 року № 48, від 15.10.2015 року № 64, від 26.10.2015 року № 75

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок по рахунку (а.с.141-144,т.1),- встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у сторін правочину спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб), податковим органом не доведено, як і не встановлено судом в порядку, визначеному ст..9 КАС України. Отже, вказані документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними відомості приходу матеріалу (склад 73: - склад переробки по Первухінскьому цукровому заводу) - а.с.130-132,т.1.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. Аналіз ТТН свідчить, що у процесі транспортування цукрових буряків задіяні не тільки автомобільний перевізник - ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та вантажоодержувач - позивач, а й інші особи: вантажовідправників (сільгосповиробники цукрового буряку з проставленням печаток та підписів відповідальних осіб) на етапі навантаження ТЗ цукровим буряком; водії (фізичні особи), що керували транспортними засобами (з проставленням їх підписів) на етапі прийняття цукрового буряку від сільгосповиробників до перевезення, транспортування та здачі вантажу у пункті розвантаження; у пункті розвантаження (Призаводського бурякопункту - Харківська область, Богодухівський район, смт. Гути з проставленням штампів та підписів відповідальних осіб ПрАТ "Первухінський цукровий завод") після зважування, визначення маси та прийняття вантажу на переробку.

Завезення буряків на територію цукропереробного підприємства підтверджено дослідженими в судовому засіданні супроводжувальними реєстрами, журналом реєстрації водіїв з питань техніки безпеки та поясненнями свідків.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 90 КАС України , суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Невідповідність форми деяких ТТН, не спростовує висновків суду про реальність вчинених господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з вказаними підприємствами та відповідно неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акті перевірки на акти інших податкових інспекцій, які складені по результатам перевірок контрагента позивача та контрагента контрагента позивача, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог.

Так судовим розглядом встановлено, що згідно податкової інформації ГУ ДФС у Харківській області від 27.07.2017р. № 735/20-40-14-21-06 підтверджено неправомірність визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39268798) за період грудень 2014 року, січень - грудень 2015 року, зокрема з причин: відсутності ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" за місцезнаходженням/місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, корп. літера А-2, кв. 22, довідка ОУ Київської ОДНІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 19.07.2017 № 1682/20-31-21-15; повернення до ГУ ДФС у Харківській області з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання запитів, що направлялися на адресу контрагента позивача про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Спек-Трейд (код 39877232) за період з 01.09.2015 - 31.10.2015 та 11.2015, ТОВ ДЕЛЬФА-БУГ (код 39284592) за 12.2014, ТОВ КОМФОРТ-Н (код 39380010) за 02.2015, ТОВ ЄВРОІНТЕРТРАНС (код 39081988) за 09.2015 та 11.2015 та ТОВ БОНАСЕНТ- АГРО (код 39877164) за 11.2015.

Проте суд зауважує, що вказана податкова інформація датована липнем 2017 року та відображає факт відсутності підприємства за місцезнаходженням станом на 19.07.2017р., тоді як спірні правовідносини між позивачем та ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" мали місце у вересні-жовтня 2015 р.

Суд також зауважує, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у т.ч. по ланцюгу постачання, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Щодо посилань відповідача на наявність негативної інформації щодо ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" як підстави відмови у задоволенні позовних вимог , суд зазначає наступне.

Так, із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки судом встановлено, що останній містить посилання на податку інформацію від ГУ ДФС у Харківській області від 27.07.2017 р. № 735/20-40-14-21-06 та від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.12.2015 року № 1146/20-30-22-03/39081988, згідно якої: в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано матеріали в яких є негативна інформація відносно ТОВ МКО АГРОСЕРВІС :кримінальне провадження від 01.03.2016 р. № 22016101110000035 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України; в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано матеріали в яких є негативна інформація відносно ТОВ ЄВРОІНТЕРТРАНС :кримінальне провадження від 03.02.2016 р. № 32015220000000201 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. З ст. 191 КК України.

Суд також зауважує, що сам факт порушення кримінальних справ не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для Позивача, оскільки як вже зазначалося вище, податкове законодавство не ставить у залежність право Позивача на формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту, бюджетного відшкодування та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова ВС від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, ЄДРСРУ № 72338874).

Водночас, результати проведених заходів в рамках кримінальних справ за своєю суттю є лише відомостями про джерело цих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі лише після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана податковим органом інформація (зокрема пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8В.), на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про нездійснення перевезення цукрового буряку транспортними засобами), не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, ст.72-76 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів, транспортних засобі, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" залучало субпідрядну організацію ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС" (код ЄДРПОУ 39081988) за договором на надання транспортних послуг № 15/09/15-тп від 15.09.2015 р., то для виконання послуг (робіт) в межах умов договору на перевезення цукрових буряків у 2015 році № 464/15 від 27.07.2015 р., відсутня необхідність в наявності у ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС", що відповідно виключає необхідність наявності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Суд також зауважує, що в акті перевірки також містяться доводи податкового органу про відсутність спірних господарських операцій з посиланням на те, що згідно форм 1-ДФ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) за III квартал 2015р. та IV квартал 2015р., наданих ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" та ТОВ ЄВРОІНТЕРТРАНС до контролюючих органів, водії, зазначені у ТТН, не відображені за будь-якою ознакою доходу згідно форми 1-ДФ, тобто, на думку Відповідача даний факт свідчить про відсутність взаємовідносин між зазначеними в ТТН водіями та ТОВ "МКО АГРОСЕРВІС" і ТОВ "ЄВРОІНТЕРТРАНС".

З цього приводу, суд зазначає, що згідно вимог абз. 7 п. 3.1 розд. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, абз. 4 п. 3.3 розд. З Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, до кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не належать громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами. Відповідно, не потрібно відображати в графі "Працювало за цивільно- правовими договорами" податкового розрахунку за формою 1ДФ кількість ФОП, на користь яких виплачувались доходи.

В судове засідання податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності укладання цивільно-правових договорів з водіями на перевезення буряків, а отже відсутність відомостей у звіті форми 1-ДФ про водіїв не може бути розцінена судом, як безумовний доказ відсутності вчинення господарської операції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 139 КАС України

Керуючись ст.ст. 14, 243-246, 263, 293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути на користь ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (м.Харків, вул.Лозівська,8, код ЄДРПОУ 00377265) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (м.Харків, вул.. Благовіщенська,30, код ЄДРПОУ 40980123) судовий збір у розмірі 11533 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн..13 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 22.06.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.