Рішення

від 23.06.2018 по справі 826/15037/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2018 року № 826/15037/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу

за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ простягнення коштів у розмірі 235 011, 50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ (надалі - відповідач), про стягнення з відповідача на користь позивача 235 011,50 грн. капіталізованих платежів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2017 відкрито провадження у справі № 826/15037/17 та призначено судове засідання на 24.01.2018.

Відповідно до пояснень в позовній заяві, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, посилаючись на законодавчі акти України, та зазначаючи ту обставину, відповідно до якої відповідач 31.08.2017 вніс до ЄДР відомості про ліквідацію вказаного підприємства, позивач здійснюючи виплати соціального страхування потерпілій від нещасного випадку на виробництві під час роботи у відповідача, підрахувавши суму капіталізованих платежів, що становить 235 011, 50 грн., просить стягнути з відповідача вказані грошові кошти.

Відповідачем заперечень на позовну заяву, Відзиву на позов або пояснень до суду не надано. Клопотань про розгляд без його участі або про відкладення судового розгляду справи від нього до суду також не надходило.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24.01.2018 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В призначене судове засідання сторони не з'явились, у зв'язку з чим судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні згідно з частиною дев'ятою ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи , Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 31.08.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ в результаті ліквідації.

Однак, під час роботи на підприємстві відповідача з ОСОБА_1 19.12.2006 року стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, в результаті якого вказаній особі за висновком МСЕК від 18.09.2012 року встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 10% з 01.10.2012 року по довічно.

Позивач, при здійсненні розрахунку суми капіталізованих платежів щодо потерпілої ОСОБА_1, врахував відсоток втрати професійної працездатності потерпілої, розмір щомісячної страхової виплати потерпілої, вік потерпілої, показник середньої очікуваної тривалості життя до віку потерпілої на момент здійснення капіталізації, витрати на забезпечення потерпілої додатковими видами допомоги.

Відповідно до складеного розрахунку капіталізованих платежів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 235 011,50 грн. капіталізованих платежів.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача Претензію від 03.10.2017 за вих. № 1299-09.

На час звернення до суду із даним адміністративним позовом відповідачем не сплачено на рахунок Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві зазначеної грошової суми у розмірі 235 011,50 грн.

Оскільки відповідачем грошові вимоги Фонду по капіталізації не визнано та не сплачено такі платежі, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону №1105-ХІV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-ХІV джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізації платежів капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб'єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров'ю працівників зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

За змістом пункту 3 Порядку № 765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілою складає 235 011,50 грн.

Оскільки капіталізовані платежі сплачено не було, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Як вже наголошувалось судом, за приписами пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку.

У відповідності до статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним у статті 1200 цього Кодексу мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Також, позивач надав належні та достатні докази, якими підтвердив свої доводи наведені в позовній заяві, а саме: виписка з Акту огляду МСЕК, відповідно до якої встановлено факт втрати 10% професійної працездатності ОСОБА_1, постанова Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2017, розрахунок капіталізованих платежів ТОВ Фудсервіс ДВ та Претензію від 03.10.2017 № 1299-09 з доказами вручення її Ліквідатору відповідача.

Натомість від відповідача жодних заперечень та доказів суду не надходило. Доказів про сплату суми 235 011,50 грн. на рахунок позивача також на день розгляду вказаної адміністративної справи не надано.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи пунктів 1 та 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та іншими матеріалами справи.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 235 011,50 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ ( 03124, м. Київ, вул. Радищева, 12/16, код ЄДРПОУ 34484625 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві 235 011,50 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч одинадцять грн.50 коп.) капіталізованих платежів.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 92/2, код ЄДРПОУ 41312290;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ , 03124, м. Київ, вул. Радищева, 12/16, код ЄДРПОУ 34484625.

Суддя Л.О. Маруліна