Постанова

від 21.11.2018 по справі 826/15037/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15037/17 Головуючий у 1 інстанції : Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ , в якому просив стягнути на користь позивача 235 011,50 грн. капіталізованих платежів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві 235 011,50 грн. капіталізованих платежів.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не вірно застосував Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765, оскільки на спірні правовідносини норми даного порядку не поширюються.

15 серпня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ в результаті ліквідації.

Однак, під час роботи на підприємстві відповідача з ОСОБА_5 19.12.2006 року стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, в результаті якого вказаній особі за висновком МСЕК від 18.09.2012 року встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 10% з 01.10.2012 року - довічно.

Позивач, при здійсненні розрахунку суми капіталізованих платежів щодо потерпілої ОСОБА_5, врахував відсоток втрати професійної працездатності потерпілої, розмір щомісячної страхової виплати потерпілої, вік потерпілої, показник середньої очікуваної тривалості життя до віку потерпілої на момент здійснення капіталізації, витрати на забезпечення потерпілої додатковими видами допомоги.

Відповідно до складеного розрахунку капіталізованих платежів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 235 011,50 грн. капіталізованих платежів.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача Претензію від 03.10.2017 року за вих. № 1299-09.

На час звернення до суду із даним адміністративним позовом, відповідачем не сплачено на рахунок Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві зазначеної грошової суми у розмірі 235 011,50 грн.

Оскільки відповідачем грошові вимоги Фонду по капіталізації не визнано та не сплачено такі платежі, позивач звернуся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 01.01.2011 року №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765.

Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464 (далі - Закон №2464), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

За приписами ст. 11 Закону №1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Капіталізація платежів у разі ліквідації підприємства проводиться згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пунктом 5-1 Порядку передбачено, що суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Отже, із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Фудсервіс ДВ , 31.08.2017 року до ЄДР було внесено запис про рішення Товариства щодо припинення в результаті ліквідації.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Фудсервіс ДВ було зареєстровано платником страхових внесків та перебувало на обліку у відділенні Фонду, відтак воно є страхувальником, в розумінні Закону №2464, та припиняє свою діяльність саме в формі ліквідації.

Відповідно до розрахунку суми капіталізованих платежів, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілою складає 235 011,50 грн.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 45 Закону №1105-ХІV, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача капіталізованих платежів є законним і обгрунтованим.

Посилання апелянта на норми Цивільного кодексу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Закони №2464, №1105-XIV та Порядок є спеціальним у даних правовідносинах та не суперечать вимогам Цивільного кодексу.

Так, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 Цивільного Кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов'язання про відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого це правило не діє в повній мірі, оскільки, в силу статті 609 Цивільного кодексу України, передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Колегія суддів враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі №21-156а12 щодо можливості здійснення розрахунку саме за Порядком № 765 при капіталізації платежів для їх подальшої виплати потерпілим, у зв'язку з ліквідацією відповідача як платоспроможної особи.

В ухвалі Верховного Суду України від 16.10.2015 року у справі №810/1078/15 Верховний Суд України вказав на помилковість висновку щодо неможливості застосування у випадку ліквідації платоспроможної особи розрахунку капіталізованих платежів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку 765.

Також, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи поняття публічно-правового спору в постанові від 30.05.2018 року у справі № 822/1472/17, зазначила, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону N 1105-XIV, джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним як на час виникнення спірних відносин, так і нині, є Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фудсервіс ДВ залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2018 року.