Постанова

від 13.06.2018 по справі 910/23339/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Справа№ 910/23339/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.4/2085/18 від 11.04.2018) Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018

у справі №910/23339/17 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОЙЛ"

до Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю представників сторін:

від позивача: Шамраєв М.Є довіреність № б/н від 11.06.18

від відповідача: Борисов С.І. довіреність № ГНГ-18/21 від 01.01.18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОЙЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - стягнення 309 375,00 грн. (а.с. 6-8)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі № 922/2458/17, яке набрало законної сили та яким Попередній договір купівлі продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС від 10.04.2013 визнано нікчемним, відтак у зв'язку з встановленням зазначеним рішенням суду факту нікчемності правочину, відповідно приписів ч. 5 ст. 216 ЦК України, просить стягнути з відповідача 309 375,00 грн, сплачених згідно попереднього договору купівлі-продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС.

Відповідач позов не визнає, стверджує, що в ході розгляду справи №922/2458/17 між тими ж сторонами, про той самий предмет спору ставилося питання застосування реституції за нікчемним правочином, однак у задоволені позову судом відмовлено. З огляду на наведене відповідач вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України. Крім того, ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" заявляє про сплив позовної давності та подав клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ГПК України (а.с.25-26).

01.03.2018 позивачем подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності (а.с.49).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 (повний текст рішення складено 07.03.2018) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОЙЛ" грошові кошти в сумі 309 375,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4640, 62 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 208, 216, 256, 257, 261, 267 ЦК України, встановив порушене право позивача та визнав поважними причини пропуску строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ", подав апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.4/2085/18 від 11.04.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/23339/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Одночасно відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неправильного застосування приписів ст. ст. 261, 267 ЦК України. Зокрема, апелянт вважає, що місцевий господарський суд неправомірно не застосував наслідки спливу строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено поважності причини його пропуску.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі №910/23339/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення. В порядку підготовки справи до розгляду позивачу був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.

25.04.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2018 справу призначено до розгляду на 16.05.2018.

В судовому засіданні в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 13.06.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

10 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОЙЛ" (покупець за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" (продавець за договором, відповідач у справі) було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС, згідно п. 1 якого сторони зобов'язались в строк до 31.07.2017 укласти договір купівлі-продажу (основний договір) нежитлових будівель стаціонарної АЗС, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 2-А (об'єкт продажу) у встановленій законом формі та на умовах, що визначені цим попереднім договором. Об'єкт продажу знаходиться на земельній ділянці площею 0,1200 га.

У пункті 2 попереднього договору сторони обумовили істотні умови основного договору купівлі-продажу.

Так, відповідно п.п.2.3 попереднього договору ціна об'єкту продажу становить 2 392 500,00 грн., що еквівалентно 290 000,00 дол. США по курсу 8,25 за 1 дол. США. У випадку підвищення курсу долара США до гривні, продажу об'єкту продажу буде вчинено за новою ціною, яка має бути перерахована продавцем по середньому міжбанківському курсу купівлі та продажу доларів США на початок дня, опубліковано на сайті http://udinform.com/ на день оплати, беручи за основу ціну об'єкту продажу 290 000,00 дол. США.;

Пунктом 2.4 попереднього договору визначено умови розрахунку за об'єкт продажу : 120 000,00 грн., що еквівалентно 14 545,45 дол. США, будуть сплачені в рахунок майбутніх платежів протягом 5 банківських днів від дати укладення цього попереднього договору (п. п. 2.4.1); суму залишку коштів від вартості об'єкту продажу в розмірі 275 454,55 дол. США, що еквівалентно 2 272 500,00 грн., або іншу (перераховану) продавцем суму у гривнях у випадку підвищення курсу долара США до гривні, покупець зобов'язується сплачувати в безготівковій формі на поточний рахунок продавця рівними частинами щомісячно протягом 48 календарних місяців після дати укладення цього попереднього договору згідно графіка платежів (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, щомісячний обов'язків платіж становить 47 343,75 грн., що еквівалентно 5 738,64 дол. США, або може бути іншим (перерахованим) у випадку підвищення курсу долара США до гривні, та має бути сплачений покупцем до 25 числа кожного поточного календарного місяця до остаточної сплати повної суми, передбаченої п. 2.3 цього попереднього договору (п. п. 2.4.2).

Крім того, попереднім договором сторони погодили графік платежів за договором, за яким в період з 25.09.2013 по 25.08.2017 позивач мав здійснювати 48 рівних платежів в сумі 5 738,64 дол. США.

При цьому договором сторони обумовили право покупця залучати кредитні кошти при оплаті вартості об'єкта (п.9 попереднього договору)

Листом № 18 від 30.01.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням підготувати документи для укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі на підставі попереднього договору для оплати вартості об'єкту в повному обсязі.(а.с.53). Однак, 06.02.2017 відповідач у відповідь на вищенаведений лист повідомив позивача про те, що з січня 2014 року попередній договір купівлі-продажу від 10.04.2013 припинив свою дію у зв'язку з порушенням покупцем умов щодо сплати визначених попереднім договором платежів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за Попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС від 10 квітня 2013 року, згідно якого, в силу ст.182 ГК України, ст. 635 ЦК України, сторони зобов'язалися в майбутньому - в строк до 31.07.2017 укласти, у встановленій законом формі та на умовах, що визначені цим попереднім договором, основний договір купівлі-продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Полтавське шосе, 2-А .

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до приписів ст. 635 ЦК України попередній договір має містити істотні умови основного договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлено договором - актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Стаття 182 ГК України передбачає особливості укладення попередніх договорів. Так. в силу ч.1, 2 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору. Укласти основний договір на умовах передбачених попереднім. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет. А також інші істотні умови основного договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: спонукання до укладення основного договору та фіксації умов основного договору.

Положення ст. 635 ЦК України не містить обмежень щодо договору, який сторони можуть зобов'язатися укласти на підставі попереднього договору. Внаслідок укладення попереднього договору кожна із сторін стає зобов'язаною у встановлений ним строк укласти основний договір на умовах, визначених у попередньому договорі. При цьому, визначені у попередньому договорі умови можуть бути змінені при укладені основного договору тільки за згодою його сторін.

У попередньому договорі чітко визначено предмет купівлі-продажу основного договору - нежитлові будівлі стаціонарної АЗС, що є об'єктом нерухомого майна та місце розташування майна.

За змістом ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У зв'язку з тим, що попередній договір купівлі-продажу нежитлових будівель стаціонарної АЗС від 10 квітня 2013 року укладено з порушенням вимог ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, ч. 2 статті 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі № 922/2458/17 відмовлено ТОВ "ВАЛ-ОЙЛ" у задоволені позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" та Приватного підприємства Укр-С.В. про стягнення 946 252,05 грн. У вказаному рішенні, яке набрало законної сили, місцевим господарським судом встановлено нікчемність попереднього договору купівлі-продажу від 10.04.2013 у зв'язку з недотриманням вимог ст. ст. 635, 657 ЦК України про нотаріальне посвідчення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У даній справі предметом розгляду є вимога ТОВ ВАЛ-ОЙЛ про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом стягнення з ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" 309 375,00 грн, сплачених згідно попереднього договору купівлі-продажу від 10.04.2013.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Реституція як спосіб захисту цивільного права, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується те, що попередній договір купівлі-продажу укладений у простій письмовій формі, що суперечить приписам ст. ст. 635, 657 ЦК України.

Водночас, матеріали справи містять докази, що на виконання попереднього договору купівлі-продажу від 10.04.2013 позивач в період з 10.04.2013 по 30.12.2013 перерахував відповідачеві кошти в сумі 309 375,00 грн., а саме: 10.04.2013 - 120 000,00 грн.; 30.09.2013 - 47 343,75 грн.; 30.10.2013 - 47 343,75 грн.; 29.11.2013 - 47 343,75 грн.; 30.12.2013 - 47 343,75 грн , відповідач прийняв перераховані позивачем кошти в сумі 309 375,00 грн., що підтверджується представленими в справі банківськими виписками (а.с. 9-13), та не заперечено відповідачем у справі.

Таким чином, хоча правова природа попереднього договору не створює обов'язку сторін по виконанню умов основного договору купівлі-продажу, крім обов'язку укладення основного договору в строк передбачений попереднім договором, однак, як позивачем на виконання умов попереднього договору вчинялись дії щодо сплати коштів, так і відповідачем приймались від позивача, як виконання попереднього договору вищенаведені платежі. Доказів повернення чи неприйняття їх відповідачем матеріали справи не містять.

Згідно ч 1, 3 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені ч.1 цієї статті застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо правочин виконано повністю або частково (передано майно або сплачені кошти), то кожна із сторін недійсного (нікчемного) правочину повертає другій стороні все, що вона одержала на його виконання в порядку реституції, яка передбачає, за загальним правилом, поновлення сторін в первісному стані, в якому вони перебували до вчинення правочину

Нікчемний правочин, не зважаючи на його виконання (повне або часткове) не породжує юридичних наслідків і для визнання його недійсним не потрібно рішення суду, оскільки такий наслідок правопорушення випливає з прямої норми закону. Так, укладення договору з порушенням вимог закону про його нотаріальне посвідчення є безумовним свідченням його нікчемності та не потребує додаткового доведення чи спростування недійсності такого правочину. Отже, повернення сторін у первісний стан є загальним наслідком недійсності правочину і тому має настати завжди, тобто у всякому випадку недійсності правочинів - як нікчемних, так і визнаних недійсними судом.

Апелянт стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не надав належної оцінки приписам ст.261 ЦК України, щодо визначення початку перебігу строку позовної давності .

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, скориставшись наданим йому ч. 3 ст. 267 ЦК України правом, заявив про застосування строків позовної давності та, відповідно, наслідків його пропуску.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (ч. 3 ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У відповідності до роз'яснень, наданих Пленумом Вищого господарського суду України в п. 2.2 постанови № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності позивач вказує на те, що оскільки сплачені на виконання умов попереднього договору суми коштів (авансу та кожного наступного щомісячного платежу) були прийняті відповідачем та не повертались стороні, ТОВ ВАЛ-ОЙЛ вважав вказаний правочин дійсним та вчиняв дії щодо його виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на здійснений позивачем запит відповідач листом № 183 від 06.02.2017 повідомив ТОВ ВАЛ-ОІЛ про припинення з січня 2014 року попереднього договору купівлі-продажу у зв'язку з порушенням покупцем його умов щодо оплати (а.с. 52).

Тобто відповідач вищенаведеними діями фактично підтверджував дійсність попереднього договору, що, в свою чергу, свідчить про наявність обставин, через які позивач був переконаний про відсутність порушення свого права та, відповідно, не звертався до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо незнання цивільного законодавства про нікчемність правочину не можуть бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності приймаються судом апеляційної інстанції, поряд з цим, у даній справі саме дії відповідача, який приймав кошти на виконання попереднього договору та лист-повідомлення № 183 від 06.02.2017 про припинення договірних зобов'язань за попереднім договором з підстав порушення строків платежів з боку позивача дають підстави для висновку, що позивач вважав такий правочин дійсним й сподівався на виконання його умов з боку відповідача в частині укладення основного договору купівлі продажу .

Колегія суддів звертає увагу на доводи позивача, що лише дізнавшись з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження іншій юридичній особі об'єкта, який є предметом попереднього договору купівлі-продажу, (факт відчуження відповідачем не заперечується), позивач звернувся до суду Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення грошових коштів за попереднім договором з підстав його неналежного виконанням ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" (справа №. 922/2458/17). Судовим рішенням у справі № 922/2458/17 встановлено факт нікчемності попереднього договору купівлі-продажу від 10.04.2013, що стало підставою звернення до суду з позовом у даній справі про застосування наслідків нікчемності правочину, згідно ст. 216 ЦК України.

З урахуванням вищевстановлених обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності та, відповідно, наявності підстав для захисту порушеного права ТОВ ВАЛ-ОЙЛ . Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим господарським судом приписів ст. ст. 261, 267 ЦК України не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються встановленими вище у даній справі обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи правомірно задоволено позов про застосування наслідків нікчемного правочину згідно ст. ст. 215, 216 ЦК України та стягнуто з відповідача 309 375, 00 грн, сплачених згідно попереднього договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/23339/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/23339/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/23339/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/23339/17.

4. Справу № 910/23339/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

повний текст постанови складено 22.06.2018

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська