Постанова

від 07.06.2018 по справі 904/11837/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/11837/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.- доповідача

суддів: Коваль Л.А., Білецької Л.М.,

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання учасники процесу повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ГЛОБАЛ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 року (повний текст рішення складено 13.02.2017 року) у справі №904/11837/16 (суддя Ніколенко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ГЛОБАЛ", м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро в особі Філії " Новомосковська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Новомосковськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ОЙЛ", м. Дніпро

про стягнення 247 104,00 грн.

та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро в особі Філії " Новомосковська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ГЛОБАЛ", м. Дніпро

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 року у справі №904/11837/16 в первісному позові відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) №77 від 26.12.14, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ОЙЛ" (код 34916397) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" ( код 38837288) в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії " Новомосковська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 378,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що пунктом 9.8 договору поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року, що укладений між третьою особою у даній справі (продавець) і відповідачем (покупець), передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони. Між тим, 26.12.2014 року між третьою особою (цедент, первісний кредитор) і позивачем (цесіонарій, новий кредитор), був укладений договір №77 відступлення права вимоги (цесії) відповідно до умов якого позивач за первісним позовом набув право вимоги , належне третій особі, яка є кредитором за договорами між третьою особою та позивачем, в тому числі і за договором поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року. Докази отримання письмової згоди іншої сторони за договором поставки - відповідача, матеріали справи не містять.

На підставі встановлених фактів суд дійшов висновку про наявність підстав про визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) недійсним згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір не відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з задоволенням зустрічного позову в задоволенні первісного позову суд відмовив.

24.02.2017 року видано наказ господарського суду.

Не погодившись з рішенням, позивач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилався на неналежну оцінку судом доказів по справі.

Зазначав, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав заборгованість за договором поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року на суму 247 104,00 грн.

Скаржник вважає, що за змістом пункту 9.8 договору поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року сторони обмежили передачу своїх обов'язків третім особам без письмової згоди іншої сторони. Згідно ст.516 Цивільного кодексу України третя особа у даній справі, на думку апелянта, не мала підстав отримувати згоду боржника за договором поставки для укладення договору про відступлення права вимоги, оскільки ним були передані права, а не обов'язки.

Також апелянт звертає увагу, що оспорюваний договір був схвалений відповідачем та фактично частина боргу погашена.

Також вважає помилковим посилання суду на правову позицію ВГСУ від 02.12.2015 року у справі №910/6098/14.

Просить скасувати оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні зустрічного позову відмовити, вимоги первісного позивача задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" спростовує доводи апелянта. Зазначає на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо надання його згоди на відступлення права вимоги.

Наявність листа №76-1 від 09.12.2014 року, на який посилався апелянт при розгляді справи судом першої інстанції, позивач за зустрічним позовом заперечує.

Щодо сплати коштів, про які зазначає апелянт, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що вказані кошти не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 08.06.2013 року №08/06-13, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року у справі №904/6416/16, яким встановлено перерахування вказаних коштів в рахунок виконання договору від 04.06.2013 року №04/06-13, що був укладений філією "Верхньодніпровський райавтодор" і ТОВ "РЕЗЕРВ-ОЙЛ".

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа по даній справі відзив на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою від 24.05.2017 року розгляд даної справи було зупинено до визначення судом касаційної інстанції правової позиції по аналогічних спорах між тими ж сторонами.

Ухвалою від 15.05.2018 року провадження у справі поновлено.

У судове засідання представники учасників судового процесу не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 08.06.2013 року між третьою особою у даній справі (продавець, постачальник) і відповідачем за первісним позовом (покупець) був укладений договір поставки №08/06-13 (том 1 а.с.18-23).

Згідно умов договору постачальник зобов'язався поставляти у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар, за умовами даного договору. Згідно Специфікації №1 на постачання товару від 08.06.2013 року позивач мав поставити бітум нафтовий дорожній 69/90, строк поставки товару - до 09.06.2013 року.

Пунктом п. 9.8 договору поставки передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Встановлено, що третьою особою у даній справі (цедент, первісний кредитор) та позивачем за первісним позовом (цесіонарій, новий кредитор) був укладений договір №77 від 26.12.2014 року відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договорами, які були укладені між цедентом та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", у тому числі й за договором поставки №08/06-13 від 08.06.2013 року на суму 247 104 грн. Загальна сума боргу за договором про відступлення права вимоги складає 2 762 133,03 грн. (том 1 а.с.30-32).

Відповідно до п.2.1. договору про відступлення права вимоги до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання договору про відступлення права вимоги.

Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується господарськими договорами, специфікаціями, актами, іншими первинними бухгалтерськими документами, тощо (п.3. договору про відступлення).

У п. 4 договору вказано, що копії документів, визначених у п.3 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору і є його невід'ємною частиною.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про недоведеність ТОВ "Партнер Глобал" належними та допустимими доказами як факту заборгованості, так і визнання її відповідачем за первісним позовом.

При розгляді апеляційної скарги даний висновок апелянт не спростував. Натомість, обгрунтованість зустрічного позову підтверджена належним чином, зокрема наступним:

Відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

У даній справі позивач за зустрічним позовом не є стороною оспорюваного правочину. Однак довів обставини, необхідність встановлення яких передбачена положеннями зазначеної норми права.

Як було зазначено вище, пунктом п. 9.8 договору поставки передбачено, що сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 20.02.2018 року у справі №904/10792/16 зобов'язання за договором поставки складається не тільки з обов'язків сторін, а й прав, тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору має відбуватись відповідно до умов договору та закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду Дніпропетровської області, рішення якого переглядається, про наявність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з урахуванням того, що вказаний спірний договір вчинений третьою особою у даній справі без попередньої письмової згоди на те позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи те, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального права, висновки оскаржуваного рішення апелянтом не спростовано, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" необхідно відмовити.

Витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 року у справі № 904/11837/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.А. Коваль

Повний текст складено 23.06.2018 року.