Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/7227/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7227/16 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імест-Плюс до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Імест-Плюс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005142204 від 18.09.2015, яким позивачу збільшено суму зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 272736,00 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 68184,00 грн та № 0005152204 від 18.09.2015, яким позивачу збільшено суму зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 281576,00 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 70394,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Імест-Плюс задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0005142204 та №0005152204 від 18.09.2015.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг. Крім того, відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними, а висновки акту перевірки, що стали підставою для винесення вказаних рішень побудованими на припущеннях, що підтверджується первинними документи, оформлення яких вимагає чинне законодавство для відповідних господарських операцій.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, відповідно податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.08.2015 по 17.08.2015 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова не виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕСТ-ПЛЮС з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Аптар , ТОВ Трейдстар , ТОВ Протер , ТОВ НВК Експерт-буд , ТОВ Юр фактор , ТОВ Ариал , ПП Вектор 8 , ТОВ Будівельна-Експертиза , ПП В.Е.Е.Р , ТОВ РА-Легат , ТОВ ТД Мустанг , ТОВ Славкосметік Груп , ТОВ Прорітейл , ТОВ Норісвел-С за період з 01.07.2011 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 25.08.2015 № 4945/26-51-22-04/35390910, яким встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.06.2014 встановлено його заниження в сумі 405461,00 грн; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 406426,00 грн.

На підставі акту перевірки від 25.08.2015 № 4945/26-51-22-04/35390910 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 №0005142204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 340920,00 грн, у тому числі 272736,00 грн за основним платежем та 68184,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 18.09.2015 №0005152204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 351970,00 грн у тому числі 281576,00 грн за основним платежем та 70394,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах та віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентам, натомість податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Імест-Плюс (покупець) та ТОВ Норісвел-С (постачальник) було укладено договір поставки №14-05/14 від 14.05.2014, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме перепродажу наступним клієнтам, що підтверджується копіями договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Аптар (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №24-12/13 від 14.12.2013, №19-12/13 від 19.12.2013, №16-12/13 від 16.12.2013, №10-12/13 від10.12.2013, №04-12/13 від 04.12.2013, №26-09/13 від 26.09.2013, №23-09/13 від 23.09.2013, №18-09/13 від 18.09.2013, №02-09/13 від 02.09.2013, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (покупець) та ПП Вектор 8 (постачальник) було укладено договір поставки №ІМ-157 від 01.11.2011, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме перепродажу наступним клієнтам, що підтверджується копіями договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ НВК Експерт-Буд (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №19-08/13 від 19.08.2013, №26/07-13 від 26.07.2013, №19/07-13 від 19.07.2013, №15/07-13 від 15.07.2013, №05/07-13 від 05.07.2013, №01/07-13 від 01.07.2013, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ПП В.Е.Е.Р. (оргкомітет) було укладено договір про надання послуг №25/06-12 від 25.06.2012, відповідно до якого Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, акт надання послуг, податкову накладну.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Також, між ТОВ Імест-Плюс (постачальник) та ПП В.Е.Е.Р. (покупець) було укладено договір поставки №ІМ-253 від 01.11.2011, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари позивачем поставлено на територію України на основі контракту №003UKR від 01.07.2009, укладеного з офіційним дистриб'ютором компанії Ridge Tool Europe N.V. (Бельгія), вантажно-митних декларацій, інвойсів.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Славкосметік Груп (оргкомітет) було укладено договір про надання послуг №25/06-12 від 25.06.2012, відповідно до якого Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Крім того, між ТОВ Імест-Плюс (покупець) та ТОВ Славкосметік Груп (постачальник) було укладено договір поставки №ІМ-117 від 01.08.2011, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме перепродажу наступним клієнтам, що підтверджується копіями договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.

Також, між ТОВ Імест-Плюс (постачальник) та ТОВ Славкосметік Груп (покупець) було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари позивачем поставлено на територію України на основі контракту №003UKR від 01.07.2009, укладеного з офіційним дистриб'ютором компанії Ridge Tool Europe N.V. (Бельгія), вантажно-митних декларацій, інвойсів.

Між ТОВ Імест-Плюс (покупець) та ТОВ Проритейл (постачальник) було укладено договір поставки №ІМ-188 від 03.01.2012, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме перепродажу наступним клієнтам, що підтверджується копіями договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Протер (оргкомітет) було укладено договір про надання послуг №12/05-14 від 25.06.2012, відповідно до якого Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Ариал (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №14/12-12 від 14.12.2012, №07/12-12 від 07.12.2012, №01/12-12 від 01.12.2012, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (замовник) та ТОВ Будівельна-Експертиза (виконавець) було укладено договір про надання послуг №2409-01 від 24.09.2012, відповідно до якого замовник отримує інформаційно-консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, а саме - керування, корпоративного стратегічного та оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме управлінської та організаційної підтримки ТОВ Імест-Плюс .

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Трейдстар (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №03-04/14 від 03.04.2014, №07-04/14 від 07.04.2014, №21-04/14 від 21.04.2014, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ ТД Мустанг (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №21/01-13 від 21.01.2013, №12-09/12 від 12.09.2012, №04/09-12 від 04.09.2012, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Також, між ТОВ Імест-Плюс (постачальник) та ТОВ ТД Мустанг (покупець) було укладено договір поставки №1090 від 01.09.2012, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари позивачем поставлено на територію України на основі контракту №003UKR від 01.07.2009, укладеного з офіційним дистриб'ютором компанії Ridge Tool Europe N.V. (Бельгія), вантажно-митних декларацій, інвойсів.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ Юр Фактор (оргкомітет) було укладено договори про надання послуг №18-11/13 від 18.11.2013, №12-11/13 від 12.11.2013, №04-11/13 від 04.11.2013, №14-10/13 від 14.10.2013, №01-10/13 від 01.10.2013, №10-09/13 від 10.09.2013, №02/09-13 від 02.09.2013, відповідно до яких Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даний договорів позивачем надано рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Між ТОВ Імест-Плюс (учасник) та ТОВ РА-Легат (оргкомітет) було укладено договір про надання послуг №2811 від 28.11.2011, відповідно до якого Оргкомітет надає учаснику послуги з організації презентацій товарів учасника (вистави), а учасник розраховується за наданні послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, акт надання послуг, податкову накладну.

Дані послуги були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме з метою реклами товарів, що реалізуються.

Також, між ТОВ Імест-Плюс (покупець) та ТОВ РА-Легат (постачальник) було укладено договір поставки №ІМ-68 від 01.04.2011, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари були придбані з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме перепродажу наступним клієнтам, що підтверджується копіями договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.

Крім того, між ТОВ Імест-Плюс (постачальник) та ТОВ РА-Легат (покупець) було укладено договір поставки №ІМ-100 від 01.07.2011, відповідно до якого постачальник передає покупцю товар - інструменти, а покупець розраховується за дані товари.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну.

Дані товари позивачем поставлено на територію України на основі контракту №003UKR від 01.07.2009, укладеного з офіційним дистриб'ютором компанії Ridge Tool Europe N.V. (Бельгія), вантажно-митних декларацій, інвойсів.

З аналізу акту перевірки від 25.08.2015 № 4945/26-51-22-04/35390910 та наданих відповідачем заперечень вбачається, що підставами для висновку про допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами є те, що проти посадових осіб вищезазначених контрагентів позивача 21.01.2014 порушено кримінальну справу за фактом скоєння фіктивного підприємництва.

При цьому хоча в зазначеному акті описано первинні документи в яких відображено фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами, водночас жодних висновків щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства не викладено.

Таким чином, підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ Аптар , ТОВ Трейдстар , ТОВ Протер , ТОВ НВК Експерт-буд , ТОВ Юр фактор , ТОВ Ариал , ПП Вектор 8 , ТОВ Будівельна-Експертиза , ПП В.Е.Е.Р , ТОВ РА-Легат , ТОВ ТД Мустанг , ТОВ Славкосметік Груп , ТОВ Прорітейл , ТОВ Норісвел-С , а припущення працівників податкового органу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів (послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та формування витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідними видатковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентами податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ними господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документа або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

На стадії апеляційного розгляду податковим органом до матеріалів справи надано протоколи допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які, як зазначено податковим органом, причетні до фіктивного підприємництва при створенні ТОВ Алютар , та які створили та придбали на підставних осіб підприємства з ознаками фіктивності, що були контрагентами позивача.

У своїх показанням дані особи зазначили, що вони дійсно займалися незаконною діяльність яка полягала в конвертації безготівкових коштів у готівку, використовуючи підконтрольні їм фіктивні товариства, зокрема, ТОВ Аптар , ТОВ Трейдстар , ТОВ Протер , ТОВ НВК Експерт-буд , ТОВ Юр фактор , ТОВ Ариал , ПП Вектор 8 , ТОВ Будівельна-Експертиза , ПП В.Е.Е.Р , ТОВ РА-Легат , ТОВ ТД Мустанг , ТОВ Славкосметік Груп , ТОВ Прорітейл , ТОВ Норісвел-С , шляхом документального оформлення взаємовідносин вказаних підприємств з реально діючими підприємствами, які фактично не відбувалися (т.12 а.с. 33-52).

Крім того, відповідно до протоколів допиту свідків ОСОБА_6 (директор ПП В.Е.Е.Р. ), ОСОБА_7 (директор ТОВ Ариал ), ОСОБА_8 (директор ТОВ Славкосметік Груп ), ОСОБА_9 (директор ТОВ Компанія Промбудуніверсал ), в яких дані особи зазначають, що на їх ім'я було зареєстровано низку суб'єктів господарської діяльності шахрайським шляхом, перелічені у поясненнях назви підприємств їм невідомі, відношення до них дані особи не мають, діяльність від імені цих товариств не здійснювали (т. 12 а.с. 53-91).

Разом із тим, позивач в переліку підприємств в даних поясненнях не вказується. Представник податкового органу не вказав на підтвердження яких обставин та фактів надані ці пояснення та яке відношення вищезазначені особи мали до ТОВ Імест-Плюс , та проведених господарських операцій.

Надані документи та пояснення певних осіб не вказують на дослідження господарських операцій та взаємовідносин позивача, не встановлено фактів порушення саме посадовими або службовими особами позивача податкового законодавства чи вчинення інших протиправних дій.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Зазначеними доказами податкового органу не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

В даних документах позивач не встановлений серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання податкового органу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2016 у справі № 369/2131/16к є необґрунтованим, оскільки зазначений доказ є свідченням порушення керівником та засновником ТОВ Норісвел-С - контрагента позивача, вимог законодавства України, проте не є доказом відсутності господарської діяльності у позивача за цим договором, оскільки в ході його виконання відбулась зміна активів позивача, а протиправності в таких діях суду не доведено. Податковим органом зазначено лише припущення, що операції могли не відбуватися, але доказів цьому не надано.

У зазначеній ухвалі відсутні будь-які посилання про безтоварність господарських операцій за договорами, що укладався позивачем з товариством.

Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, на підставі первинних документів сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.09.2015 № 0005142204 та № 0005152204, які є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 відстрочено Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, відповідачем судовий збір в добровільному порядку сплачено не було, наявні підстави для його стягнення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 - без змін .

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, ідентифікаційний код 39479227) до спеціального фонду державного бюджету України (р/р 31215256700001, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 15590,02 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна