Постанова

від 21.06.2018 по справі 813/3998/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3050/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гелецькому П.В.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №813/3998/17, винесене головуючим суддею Гуликом А.Г., проголошене о 16.00 год. у м. Львові, повний текст рішення складений 26.03.2018 р., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2017 №0112521221, №0112561221.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про несвоєчасність сплати позивачем узгодженої заборгованості за платежем податок на додану вартість. Вважає, що своєчасність сплати ним вказаної заборгованості підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями з вказаним призначенням платежу, відтак нарахування йому штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26.09.2017 №0112521221, №0112561221. Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Геопромсервіс судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення. Апелянт зазначає, що при проведенні камеральної перевірки позивача відповідач встановив порушення сплати ТзОВ Геопромсервіс узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість. На момент здійснення позивачем платежів в оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до поданих платіжних доручень позивач мав податковий борг, тому кошти сплачені позивачем відповідач зарахував на погашення податкового боргу, що виник в попередніх податкових періодах, а не згідно з призначенням платежу, вказаним в дорученнях на перерахування коштів. Заборгованість позивача виникла, у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2016 00002441401, яке позивач не сплатив протягом 10 календарних днів, що настали за днем його отримання, відтак вказане грошове зобов'язання є узгодженим. Також відповідач вказує на те, що після оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.12.2016 00002441401 в судовому порядку відповідач виключив з інтегрованої картки платника податків інформацію про вказане грошове зобов'язання. Вважає оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені правомірно, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що апелянт у скарзі не зазначає про те, які норми матеріального та процесуального права невірно застосовано судом. Що стосується податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що станом на 26.12.2017 податковий борг у позивача відсутній, що підтверджується відповіддю ДФС України від 10.01.2018 р., тому відповідач безпідставно зарахував кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних документів, на погашення податкового боргу, що виник в попередніх податкових періодах, а не згідно з призначенням платежу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надавши пояснення аналогічні наведеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Позивач - ТзОВ Геопромсервіс зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 36183261, місцезнаходження: 79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 106/68.

На підставі п.п.19-1.1. п.19.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України відповідач провів камеральну перевірку ТзОВ Геопромсервіс код ЄДРПОУ 36183261 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2017 по 15.08.2017, за результатами якої склав акт від 15.08.2017 №210/13-01-12-21/36183261 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.203.2 ст.203, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.126.1 ст.126 ПК України щодо порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки позивач прийняв податкові повідомлення-рішення: №0112561221 від 26.09.2017, яким зобов'язав позивача сплатити штраф у сумі 1007,60грн.; №0112521221 від 26.09.2017, яким зобов'язав позивача сплатити штраф у сумі 1692,78грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що висновки відповідача про несвоєчасність сплати позивачем узгодженої заборгованості за платежем податок на додану вартість є помилковими, відтак нарахування йому штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначено податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та /або штрафну санкцію, що справляється з латника податків, у зв'язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених вказаним Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 203.2 ст.203 ПК України передбачено, що сума грошового зобов'язання, зазначена платником податків в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 вказаної статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку і збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платним податків, крім випадків, визначених вказаним Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених вказаним Кодексом, таких платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи слідує, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, абз.2 п.78.2 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Геопромсервіс код ЄДРПОУ 36183261 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ ОСОБА_3 груп код ЄДРПОУ 39477785 за період з 01.01.2016 по 30.06.3016, за результатами якої складено акт перевірки від 22.11.2016 №4556/13-04-01/36183261.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 00002441401, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 19838грн.

На підставі вказаного податкового-повідомлення рішення відповідач виніс податкову вимогу від 25.10.2017 №20321-17.

Згідно з відповіддю ДФС України від 10.01.2018 станом на 26.12.2017 податковий борг у позивача відсутній, а податкова вимога від 25.10.2017 №20321-17 є відкликаною.

Як вбачається з даних інтегрованих карток ТзОВ Геопромсервіс з податку на додану вартість за 2016, 2017 роки заборгованість позивача виникла, у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2016 00002441401.

Суд встановив, що позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 00002441401 в адміністративному порядку, а саме 21.12.2016 подав скаргу до ГУ ДФС у Львівській області.

За наслідками отримання рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.02.2017 №970/10/13-01-10-01-05 про результати розгляду скарги позивач 24.02.2017 подав скаргу до ДФС України.

За наслідками отримання рішення ДФС України від 21.04.2017 №8469/6/99-99-11-01-02-25 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2016 00002441401, що підтверджується ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 у справі №813/1734/17.

Відповідно до ст. 56 ПК України оскарження грошового зобов'язання зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні. Протягом вказаного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується вважається неузгодженою .

З огляду на оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що сума грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, визначена податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2016 №00002441401, не була узгодженою.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2017 відповідач визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1285грн . Вказана заборгованість сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №5013 від 10.05.2017.

Таким чином, відповідач не мав підстав для включення вказаної суми грошового зобов'язання до інтегрованої картки платника податків ТзОВ Геопромсервіс , а висновки про наявність у позивача податкового боргу за платежем податок на додану вартість за 2016, 2017 роки є помилковими.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на 26.12.2017 податковий борг у позивача відсутній, що підтверджується відповіддю ДФС України від 10.01.2018.

Крім цього, судом встановлено, що позивач сплатив належним чином узгоджену суму грошового зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2017 рік, що підтверджується квитанціями за період з лютого по червень 2017 року, платіжними дорученнями №4580 від 28.03.2017, №4906 від 27.04.2017, №5181 від 26.05.2017, №5394 від 17.06.2017, №5414 від 21.06.2017, №5417 від 21.06.2017, №5554 від 14.07.2017, №5555 від 14.07.2017, №5556 від 14.07.2017, №5557 від 14.07.2017, №5558 від 14.7.2017, №5680 від 27.07.2017, №5691 від 28.07.2017, №5692 від 28.07.2017, №5694 від 28.07.2017, №5693 від 28.07.2017, тому відповідач помилкового зарахував кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних документів, на погашення податкового боргу, що виник в попередніх податкових періодах, а не згідно з призначенням платежу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно вважає помилковими висновки відповідача про несвоєчасність сплати позивачем узгодженої заборгованості за платежем податок на додану вартість та безпідставним нарахування йому штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, відтак як наслідок податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 26.09.2017 №0112521221, №0112561221 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №813/3998/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 23.06.2018р.