Постанова від 21.06.2018 по справі 910/13023/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13023/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючий, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: ТОВ "Форція-ЛТД" - Пампухи Л.О., дов. від 01.06.2018 та директора Поліщук О.Г. та ФОП Олійник Віктор Іванович особисто.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форція-ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016

(Суддя - Лиськов М.О.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018

(Головуючий суддя - Тарасенко К.В.; судді - Іоннікова І.А., Тищенко О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форція-ЛТД"

до Фізичної особи-підприємця Олійника Віктора Івановича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7,

про стягнення 19 623,80 грн, розірвання договору та повернення майна, -

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРЦІЯ-ЛТД (Далі - ТОВ ФОРЦІЯ-ЛТД ) звернулось з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Олійника Віктора Івановича (Далі - ФОП Олійник В.І.) заборгованості за Договором №210/19-14-5 від 01.01.2014 в розмірі 19623,80 грн., з якої: 16889,37 грн. - основний борг, 1941,71 грн. - інфляційні втрати, 59,66 грн. - 3% річних та 732,86 грн. - пеня; а також про розірвання Договору №210/19-14-5 укладеного 01.01.2014 між ТОВ ФОРЦІЯ-ЛТД та ФОП Олійник В.І. та зобов'язання ФОП Олійника В.І. повернути позивачу складське приміщення №210 загальною площею 7,5 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19-а.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №210/19-14-5 від 01.01.2014 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у Фізичної особи-підприємця Олійника Віктора Івановича виникла заборгованість перед позивачем.

3. Позивачем до суду першої інстанції була подана заява про збільшення розміру позовних вимог.

4. Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року, яке залишено юбез змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 910/13023/15, у задоволенні позовних вимог ТОВ ФОРЦІЯ-ЛТД відмовлено в повному обсязі.

6. Судові рішення мотивовані тим, що: за період з січня-квітня 2015 року між сторонами були відсутні договірні відносини, оскільки Договір оренди припинив свою дію на підставі п. 6.1., у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

6.1. при цьому, суди виходили з того, що підставою позову та нарахування коштів за користування майном у спірний період, з урахуванням зави про збільшення розміру позовних вимог, є Договір, який вже не діяв, а відповідно підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів на підставі Договору та розірвання Договору відсутні;

6.2. позивачем не було надано правовстановлюючих документів на майно яке було предметом Договору оренди, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. ТОВ "Форція-ЛТД" звернулось до Суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати наведені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права:, зокрема, ст. ст. 284, 285, 599, 759, 762, 764, 773 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 202, 203 Господарського кодексу України.

8.1. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було виконано вказівок постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2016 у даній справі;

8.2. вважає, що суди безпідставно проігнорували заяву позивача про збільшення позовних вимог;

8.3. крім того, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про припинення Договору №210 31.12.2014;

8.4. переконаний, що на момент звернення до суду і на даний момент залишається не виконаним зобов'язання відповідача повернути приміщення за актом приймання-передачі.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

9. Арбітражним керуючим Черненченком Д.А. подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Форція-ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/13023/15 .

10.1. Призначено до розгляду касаційну ТОВ "Форція-ЛТД" на 21 червня 2018 року о 12 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Предметом позову у даному випадку є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу Договору №210/19-14-5 від 01.01.2014, сплатити орендну плату за користування об'єктом оренди, а саме складським приміщенням №210 загальною площею 7,5 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 19-а, а також про розірвання наведеного Договору та зобов'язання ФОП Олійника В.І. повернути позивачу об'єкт оренди.

15. Підставою позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендних платежів за наведеним Договором оренди.

16. Розглядаючи дану справу по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що позивачем не було надано правовстановлюючих документів на майно яке було предметом Договору оренди та відхилено встановлені у справі №755/16157/15-ц обставини, як доказ наявності у позивача права на спірне майно, з огляду на те, що у наведеній справі суд не досліджував докази щодо належності спірного майна позивачу, обмежившись лише посиланням у мотивувальній частині на рішення у даній справі, яке було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2016.

17. У статті 761 ЦК України визначено суб'єктний склад осіб, які можуть виступати наймодавцями в договорі майнового найму (оренди). Це власники майна, особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму в силу повноважень, заснованих, зокрема на законі, довіреності, установчих документах.

18. Судами не визнано позивача суб'єктом, який може виступати наймодавцем в договорі майнового найму (оренди), оскільки в порушення вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017 ним не надано доказів наявності права власності на спірне приміщення або майнових прав на нього.

19. Крім того, відмовляючи у позові суди виходили, також, із того, що за період з січня-квітня 2015 року між сторонами були відсутні договірні відносини, оскільки Договір припинив свою дію на підставі п. 6.1., у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, відтак, оскільки підставою позову та нарахування коштів за користування майном у спірний період, з урахуванням зави про збільшення розміру позовних вимог, є Договір, який вже не діяв, то відповідно підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів на підставі Договору та розірвання Договору відсутні.

20. Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

21. Право на звернення до суду належить особі, яка має матеріально-правову зацікавленість у справі.

22. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

23. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

24. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

25. Отже, Суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав не доведення позивачем його суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, при цьому безпідставно здійснили правовий аналіз в контексті припинення договірних відносин між сторонами, що не призвело до неправильного остаточного висновку за результатами розгляду даного спору та не є підставою для скасування оскаржуваних позивачем судових рішень.

26. Доводи касаційної скарги про невиконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2016, неврахування заяви позивача про збільшення позовних вимог, помилкового висновку про припинення Договору №210 31.12.2014 та наявність на даний час зобов'язання відповідача повернути приміщення за актом приймання-передачі, відхиляються Верховним Судом, оскільки встановлена судами відсутність права на позов у матеріальному розумінні є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, незважаючи на інші встановлені судом обставини.

27. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалене судове рішення (постанову), Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 09, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форція-ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/13023/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/13023/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко