Ухвала

від 23.06.2018 по справі 813/2922/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2018 року

Київ

справа №813/2922/17

адміністративне провадження №К/9901/51089/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі №813/2922/17 (876/12039/17) за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти Захід 8 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Апартаменти Захід 8 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0014171413, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції за платежем податок на прибуток організацій та підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у розмірі 170,00грн. та від 09.09.2017 №0014291601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 870186,00грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 09.08.2017 №0014291601 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 825348,00грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області 05.05.2018, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Одночасно відповідачем до касаційної скарги додано заяву про поновлення строку касаційного оскарження, яка обґрунтована тим, що при первинному зверненні до суду заявником, до касаційної скарги не було додано належним чином оформленого документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, що призвело до її повернення останньому та стало причиною порушення процесуальних строків касаційного оскарження при повторному зверненні до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2018 відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, та встановлено строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 04.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900309980103.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду повторно направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Вказане клопотанням мотивовано неможливістю такої сплати у відведений судом строк у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з державного бюджету та недостатністю на рахунку останнього грошових коштів для такої сплати. Одночасно податковий орган зазначає, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області здійснюється безспірне списання коштів з рахунків Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за виконавчими провадженнями відносно останнього, що в свою чергу унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, відповідачем надано копії повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 15.05.2018, від 21.05.2018, від 22.05.2018, від 23.05.2018, від 24.05.2018, від 06.06.2018 та від 11.06.2018 щодо здійснення безспірного списання коштів.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення клопотання відповідача, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення даної ухвали на адресу Верховного Суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №813/2922/17 (876/12039/17).

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі №813/2922/17 (876/12039/17) за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Апартаменти Захід 8 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду