Ухвала

від 14.06.2007 по справі а38/16-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А38/16-07

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2007                                                                                                             Справа № А38/16-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л.,

суддів: Швеця В.В. (доповідача), Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

за участю представників:

позивача: Грабовий В.М., довіреність №б/н  від 26.03.07,  представник;

відповідача: Тітов Є.Г., довіреність №567/10 від 15.01.07, державний податковий інспектор;

         відповідача: Ярошенко В.О., довіреність №774/10 від 17.01.07, заступник начальника відділу;           

           розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “ВітАрт”, м. Павлоград  Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2007 року у справі №А38/16-07;

за позовом приватного підприємства фірми “ВітАрт”, м. Павлоград  Дніпропетровської області;

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, м. Павлоград;

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство “ВірАрт”, м. Павлоград  Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001472342/3 від 22 листопада 2006 року про сплату податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі на загальну суму 536 238,18 гривень прийнятого відповідачем Західно-Донбаською об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при здійсненні перевірки за спірний період використані дані перевірки за минулий період, за який відповідачем порушень у діяльності підприємства позивача не виявлено.

По фактам господарської діяльності з ПП “Стелла” та з ПП “Еспрі-Веста”, відносно яких визнані недійсними установчі документи, позивачем надавалися податкові накладні складені у відповідності до чинного законодавства.

Тому позивач вважає, що він як покупець товару згідно до чинного законодавства не зобов'язаний перевіряти наявність та достовірність документів про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності контрагентів за угодами і вважає, що витрати по сплаті податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту правомірно.

Постановою господарського суду у справі №А38/16-07 від 22 лютого 2007 року (суддя Бишевська Н.А.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що відповідними рішеннями Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2004 року установчі документи ПП “Стелла” та ПП “Еспрі-Веста”, контрагентів за договорами позивача, а саме установчий договір, свідоцтво про держреєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними з моменту реєстрації вказаних юридичних осіб з 23 вересня 2003 року.

Дані судові рішення є такими, що набрали законної сили.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Оскільки установчі документи, а саме свідоцтво платника податку на додану вартість та інші визнані недійсними господарський суд вважає, що позивач не мав права на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що вона винесена з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що висновки щодо діяльності підприємства позивача у період який знаходився за межами перевіряємого не можуть покладатися в основу будь-яких рішень відповідача з цих питань.

Крім того, суми податку на додану вартість сплачені позивачем контрагентам за договорами у складі вартості товару та включені до податкового кредиту, підтвердженні відповідними податковими накладними, складеними особами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платником податку на додану вартість, що відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

На апеляційну скаргу відповідач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного.

Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що:

на підставі договору купівлі-продажу №11 від 15 жовтня 2003 року на придбання вугільної продукції ПП “Стелла” поставило позивачу вугільну продукцію по податкових накладним виписаними ПП “Стелла”;

на підставі договору купівлі-продажу за №8 від 1 березня 2004 року на придбання гірничошахтного обладнання ПП “Еспрі-Веста” поставило позивачу вказане обладнання по податковим накладним виписаними ПП “Еспрі-Веста”.

Рішеннями Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2004 року установчі документи ПП “Стелла” та ПП “Еспрі-Веста”, а саме установчий договір, свідоцтво про держреєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними з моменту реєстрації цих юридичних осіб з 23 вересня 2003 року.

Дані судові рішення набрали законної сили.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючі вказану норму тільки зареєстрований платник податку на додану вартість зобов'язаний надати покупцю податкову накладну у встановленому порядку, яка повинна включати реквізити згідно підпункту 7.2.1, пункту 7.2, статті 7 вищевказаного Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

З матеріалів справи вбачається, що відносно контрагентів позивача за договорами купівлі-продажу на підставі рішень суду скасовані установчі документи, в тому числі свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту до укладання господарських угод.

Судова колегія вважає, що на підставі вищевказаних норм контрагенти позивача за угодами купівлі-продажу не мали права виписувати податкові накладні.

Таким чином, ПП "Стелла" та ПП "Експрі - Веста" не мали права на складання податкових накладних та нарахування податку на додану вартість після анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість, а позивач при здісненні господарських операцій з ПП “Стелла” та ПП “ВітАрт” неправомірно відносив до податкового кредиту податок на додану вартість відповідно до податкових накладних, складених вищезазначеними приватними підприємствами, які не були платниками податку на додану вартість через скасування свідоцтв платників з 23 вересня 2003 року.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “ВітАрт”, м. Павлоград  Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2007 року у справі №А38/16-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                       І.Л. Кузнецова

          Судді:                                                                                В.В. Швець

                                                                                                           Л.О. Чимбар