Постанова

від 20.06.2018 по справі 826/7271/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №826/7271/15

адміністративне провадження №К/9901/7343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Альтахім на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року (суддя К.Ю. Гарник) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: В.В. Кузьменко, Я.М. Василенко, А.Г. Степанюк) у справі№826/7271/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Альтахім доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альтахім (надалі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення без зазначення дати № 0008042203.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно збільшено зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача. Вважає висновок відповідача про нереальність вчинення господарської операції з придбання полімерної сировини у ПП ТД Агробуд необґрунтованим, оскільки фактична поставка товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак надані документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вказується на те, що судами попередніх інстанцій залишено без уваги факт використання поставлених ПП ТД Агробуд товарів у власній господарській діяльності, зокрема: при аналізі первинних документів з іншими контрагентами позивача можна побачити, що номенклатура товару співпадає з номенклатурою, яка вказана у видаткових накладних, підписаних між Товариством та ПП ТД Агробуд за результатом поставки товару згідно договору поставки від 02 червня 2014 року №02/06/14-А.

Від відповідача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ДПІ просить останню відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити в силі. Заперечення мотивоване тим, що постачання полімерної сировини є нетиповим видом діяльності для цього Товариства і в сукупності з інформацією по контрагенту з якої вбачається, що вони не купували зазначені товари і не є їх виробниками, можна стверджувати про те, що вони не мали можливості поставляти їх позивачу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що у період з 14 жовтня 2014 року по 20 жовтня 2014 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП ТД Агробуд (код ЄДРПОУ 31084295) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27 жовтня 2014 року № 6118/26-56-22-03-09/36630093.

Відповідно до висновків акта встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 196 733,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року на суму 196733,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008042203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 295100,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 196733,00 грн., за штрафними санкціями - 98367,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність здійснення господарських відносин між Товариством і ПП ТД Агробуд за договором поставки від 02 червня 2014 року №02/06/14-А не підтверджена належними первинними документами, які б свідчили про переміщення товарно-матеріальних цінностей, оскільки позивачем не були надані докази на підтвердження способу поставки товару, копії довіреностей на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати хімічної продукції тощо. Первинні документи (видаткові накладні), які надані позивачем на підтвердження факту придбання та подальшої реалізації товару не дають змоги ідентифікувати осіб, які їх підписали.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В тому числі з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин суди, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об'єктивно звернули увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій, а також на оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв'язку з чим зробили вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Поруч з цим, надали належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясували характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договір укладений з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з його виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтахім залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду