Рішення

від 19.06.2018 по справі 904/1870/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600 E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 19.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1870/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Дистрибюшн", м. Дніпро про стягнення заборгованості у розмірі 31 785,70 грн.    Суддя: Євстигнеєва Н.М. Секретар судового засідання: Чернявська Е.О. Представники: Від позивача: не з'явився   Від відповідача: не з'явився   С У Т Ь    С П О Р У : Товариство з обмеженою відповідальністю "Саутком" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в якому з урахуванням виправленої описки (вх. суду №26123/18 від 18.06.2018) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Дистрибюшн" заборгованість у розмірі 31 785,70 грн., з яких: - основний борг у розмірі 17 000,00 грн.; - пеня у розмірі 8 648,00 грн.; - 3 % річних у розмірі 951,74 грн.; - інфляційні втрати у розмірі 5 185,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №03/08/16 від 03 серпня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 11.10.2016 по 18.04.2018 у сумі 951,74 грн. та інфляційні збитки за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року. На підставі пункту 8.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за виконані роботи у розмірі 5 185,96 грн. за загальний період з 11.10.2016 по 18.04.2018. Відповідач у судові засідання не з'являвся, про день, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.04.2018 та ухвалою про відкладення розгляду справи від 10.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2018 та від 29.05.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2018 відкрито провадження у справі №904/1870/18, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження, призначено перше судове засідання на 29.05.2018. З 29.05.2018 розгляд справи відкладений на 19.06.2018. У судове засідання, яке відбулося 19 червня 2018 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 18 червня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком" електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника товариства за наявними в матеріалах справи доказами. За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - В С Т А Н О В И В: 03 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-буд", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікс Дистрибюшн" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саутком", (підрядник) укладений договір №03/08/16, відповідно до п.1.1. якого підрядник зобов'язується виконати монтажні і налагоджувальні роботи другої черги будівництва зернового елеватора для кінцевого користувача - Приватної агрофірми "Агроінвест", а саме: підрядник зобов'язується виконати монтаж електросилової частини в об'ємі управління приводами та системи автоматизованого управління, пусконалагоджувальні роботи, відладку програмного забезпечення (іменоване далі – роботи), а замовник прийняти і оплатити ці роботи на умовах даного договору. Зазначені роботи провадяться у відповідності з локальними кошторисами на монтажні та пусконалагоджувальні роботи (додаток № 1 та додаток №2) (п. 1.1.1. договору). Договір діє з моменту підписання і до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 11.6 договору). У розділі 2 договору сторонами визначено суму договору та ціни. Так, загальна сума договору складається із вартості робіт відповідно до додатку №1 і становить: 268 320,00 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 44 720,00 грн. В період дії договору ціна і загальна вартість може змінюватися за погодженням сторін у зв'язку із зміною обсягів виконуваних робіт. Вказана вартість не включає в себе вартість проживання, доставки співробітників підрядника від місця проживання до місця роботи і в зворотному напрямку і вартість харчування. Замовник, разом із кінцевим користувачем - Приватною фірмою "Агроінвест" забезпечує житлом, транспортом для доставки співробітників підрядника від місця проживання до місця роботи і в зворотному напрямку і харчуванням. Умови платежів викладені у розділі 3 договору. Замовник здійснює платежі за роботи у гривнях на поточний рахунок підрядника шляхом оплати виставлених підрядником рахунків. Умови оплати виконуваних робіт: замовник здійснює авансовий платіж за монтаж електросилової частини в об'ємі управління приводами та системи автоматизованого управління, що становить: 56 000,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 9 333,33 грн., протягом 5-ти робочих днів від дати підписання замовником і підрядником договору; замовник здійснює другий платіж за монтаж електросилової частини в об'ємі управління приводами та системи автоматизованого управління, що становить: 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 16 666,67 грн., протягом 5-ти робочих днів від дати підписання замовником і підрядником Акту виконаних робіт по першому етапу (п. 3.2.2. договору); замовник здійснює третій платіж за пусконалагоджувальні роботи, відладку програмного забезпечення, навчання фахівців замовника у розмірі 112 320,00 грн. (сто дванадцять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 18 720,00 грн., протягом 5-ти робочих днів від дати підписання замовником і підрядником виконання робіт по другому етапу (п. 3.2.3 договору). У випадку прострочення здійснення замовником платежів, зазначених у п. 3.2 даного договору, підрядник вправі змінити термін виконання робіт, попередньо повідомивши замовника (п. 3.3 договору). Відповідно до умов пункту 4.1.1 договору роботи за даним договором виконуються підрядником поетапно. Дата початку визначається датою підписання договору обома сторонами. Вартість і зміст етапів виконуваних робіт зазначені в додатку №1 даного договору Перший і другий етапи робіт підрядник виконує на об'єкті кінцевого користувача. У випадку затримки оплати робіт терміни виконання робіт автоматично зміщуються на час затримки. При цьому термін виконання монтажних робіт становить не менше 30 календарних днів від дати готовності об'єкту до виконання монтажних робіт з АСУТП і електросилового управління, що фіксується відповідним актом передачі об'єкту під монтаж. Підрядник приступає до виконання робіт по наступному етапу після приймання замовником викопаних робіт по попередньому етапу та повної їх оплати (п. 4.1.4 договору). Умови приймання робіт врегульовані сторонами у розділі 5 договору. Так, після завершення кожного етапу робіт сторони підписують Акт приймання-передачі робіт з відповідного етапу. Замовник протягом 5-ти календарних днів після отримання Акту приймання-передачі робіт з відповідного етапу робіт зобов'язаний розглянути його і передати підряднику оформлений (підписаний) Акт або мотивовану відмову від приймання робіт. У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт Сторони протягом 5-ти календарних днів складають і підписують двосторонній акт із переліком необхідних доробок і термінів їх виконання. У випадку, якщо протягом 5-ти календарних днів після отримання замовником Акту приймання-передачі робіт останній не буде підписаний замовником або не буде оформлено Акт, передбачений п. 6.1.5. підрядник підписує Акт приймання-передачі робіт в односторонньому порядку з вказівкою про відмову від підписання замовником. Виконані роботи підлягають оплаті за одностороннім Актом. По завершенню робіт по договору та внесення, при необхідності, всіх змін в документацію проектна документація в складі робочої документації та інструкцій надаються замовнику в двох екземплярах на паперовому носії. На виконання умов пункту 3.2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-буд" (замовник) 19.08.2016 здійснило авансовий платіж за монтажні і пусконалагоджувальні роботи у розмірі 56 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9 333,33 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Саутком" відповідно до умов договору за замовленням відповідача виконало монтажні і налагоджувальні роботи на загальну суму 268 320 грн., що підтверджується актом №_ приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року від 20.09.2016 на суму 156 000,00 грн. (а.с. 17-27) та актом №_ приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року від 30.09.2016 на суму 112 320,00 грн. (а.с. 28-31). Акти підписані без жодних зауважень зі сторони відповідача. В порушення умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-буд" зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконало. 20 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №74 з вимогою оплатити заборгованість за договором №03/08/16 від 03.08.2016 у розмірі 33 539,66 грн. (а.с. 36-38), яка останнім залишена без відповіді. Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, що і є причиною спору. Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України). Згідно статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). За умовами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до пункту 3.2 замовник зобов'язався здійснити платежі протягом 5-ти робочих днів від дати підписання замовником і підрядником Акту виконаних робіт, таким чином виконані роботи згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт: за вересень 2016 року від 20.09.2016 на суму 156 000,00 грн., повинні бути оплачені 27.09.2016; за вересень 2016 року від 30.09.2016 на суму 112 320,00 грн., повинні бути оплачені 07.10.2016. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 3.2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-буд" 19.08.2016 здійснило авансовий платіж за монтажні і пусконалагоджувальні роботи у розмірі 56 000,00 грн. 23.09.2016 відповідачем здійснено оплату на суму 90 000,00 грн. за виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт від 20.09.2016. Відтак, за цим актом неоплаченими залишились роботи на суму 10 000,00 грн. 11.10.2016 відповідачем сплачено 100 000,00 грн. за виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2016. Неоплаченими за цим актом залишились роботи на суму 12 320,00 грн. В подальшому за договором здійснено наступні платежі: 20.02.2017 на суму 1 320,00 грн.; 27.02.2017 на суму 1 000,00 грн.; 16.03.2017 на суму 1 000,00 грн.; 03.04.2017 на суму 1 000,00 грн.; 18.04.2017 на суму 1 000,00 грн. Всього здійснено оплати на суму 5 320,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 33-34). Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором належним чином не виконав, чим порушив його умови і вимоги статті 526 ЦК України, то господарський суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 17  000,00 грн. ((156 000,00 грн. + 112 320,00 грн.) - 56 000,00 грн. - 90 000,00 грн. - 100 000,00 грн. - 5 320,00 грн.) за виконані за договором №03/08/16 від 03 серпня 2016 року роботи. Доказів оплати вартості виконаних робіт відповідач не надав, доводи позивача наведені в обґрунтування позову, не спростував. Згідно частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 8.3 договору. Так, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання замовником зобов'язань по оплаті виконаних підрядником робіт (п. 3.2. договору). замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, що кореспондується  з ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату виконаних робіт нарахована ним у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 8 648,73 грн. за загальний період прострочки з 11.10.2016 по 18.04.2018. При цьому період прострочки визначено, виходячи зі строку оплати за останнім актом, що є правом позивача. При здійсненні розрахунку пені позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Таким чином, нарахування пені слід припинити через шість місяців (183 дні), тобто, у даному випадку 11.04.2017. Відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем нарахована пеня за період який перевищує шість місяців, що суперечить наведеним вище положенням, а також у періоди розрахунку включені дні, в які відбувалися часткові оплати. У зв'язку із наведеним вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за загальний період з 11.10.2016 по 11.04.2017 (183 дні) у розмірі 3 037,27 грн., виходячи з наступного розрахунку: - за період з 11.10.2016 по 19.02.2017 на суму 22 320,00 грн. пеня складає 2 277,03 грн. - за період з 20.02.2017 по 26.02.2017 на суму 21 000,00 грн. пеня складає 112,76 грн. - за період з 27.02.2017 по 15.03.2017 на суму 20 000,00 грн. пеня складає 260,82 грн. - за період з 16.03.2017 по 02.04.2017 на суму 19 000,00 грн. пеня складає 262,36 грн. - за період з 03.04.2017 по 11.04.2017 на суму 18 000,00 грн. пеня складає 124,27 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.10.2017 по 18.04.2018 у розмірі 951,74 грн. та втрати від інфляції за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року у розмірі 5 185,96 грн. Як зазначено вище, відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Оскільки позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання грошового зобов'язання, а також допущено арифметичні помилки при підрахунку днів у періодах, вимога про стягнення трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 843,48 грн. Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., втрати від інфляції складають 4 282,96 грн., виходячи з наступного розрахунку: - за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року індекс інфляції підлягає нарахуванню на суму 22 320,00 грн. та складає 1745,72 грн., однак позивач просить стягнути за цей період 1 740,96 грн., що є його правом. - за березень 2017 року індекс інфляції підлягає нарахуванню на суму 20 000,00 грн. та складає 360,00 грн. - за квітень 2017 року індекс інфляції підлягає нарахуванню на суму 18 000,00 грн. та складає 162,00 грн., однак позивач просить стягнути за цей період 108,00 грн., що є його правом. - за період з травня 2017 по квітень 2018 року індекс інфляції підлягає нарахуванню на суму 17 000,00 грн. та складає 2 228,59 грн., однак позивач просить стягнути за цей період 2 074,00 грн., що є його правом. Таким чином інфляційні втрати складають 4 282,96 грн. (1 740,96 грн.+360,00 +108,00 грн. +2 074,00 грн.). З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 25 063,71 грн., з яких: основний борг у сумі 17 000,00 грн., пеня у сумі 3 037,27 грн., три відсотки річних у сумі 843,48 грн. та втрати від інфляції у сумі 4 282,96 грн. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1389,38 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом вищенаведених норм ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ст. 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., які складаються з 4 000,00 грн. за вивчення первинних документів, 4 000,00 грн. - підготовки та подання позову до суду та 12 000,00 грн. за участь у судових засіданнях суду 1 інстанції. Враховуючи те, що до позовної позивачем не додано ані договору клієнта з адвокатом про надання правової (правничої) допомоги, для того щоб дослідити опис робіт, які мають бути надані адвокатом клієнту та погоджену суму гонорару, ані акту виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також не надано доказів понесення позивачем витрат за надання правової (правничої) допомоги (платіжні доручення, банківські виписки про оплату послуг адвоката), а відтак витрати на правничу допомогу у конкретній справі у суді першої інстанції не підтверджено, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Крім того, суд звертає увагу, що до витрат на правову допомогу позивачем включено 12 000,00 грн. за участь адвоката у судових засіданнях, однак у жодне засідання явка адвоката не була забезпечена. Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123,126, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - В И Р І Ш И В: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Дистрибюшн" про стягнення заборгованості у розмірі 31 785,7грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Дистрибюшн" (49005, м. Дніпро, площа Жовтнева, 14, ідентифікаційний код 38536844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139, ідентифікаційний код 35830410) заборгованість за виконані роботи у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 48 коп., втрати від інфляції у розмірі 4 282 (чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 96 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1389,38 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп., про що видати наказ. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено  25.06.2018 Суддя                                                                                                   Н.М. Євстигнеєва