Рішення

від 14.06.2018 по справі 805/1119/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р. Справа№805/1119/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі: Синиці М.І.

за участю сторін:

представника позивача: Статівої О.В.,

представника відповідача: Вовченка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофід до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофід (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул.. Свободи, 6), звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000511404 від 25 січня 2018 року, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з податку на додану вартість у сумі 220 000 грн., з яких 176000 грн. - донарахований податок, 44 000 грн. - штрафна санкція. В обґрунтування позову зазначив, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Агрофід сформоване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що відповідачем помилково зроблений висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання сировини, оскільки відсутність товарного виробництва у постачальника товару не свідчить про відсутність товару взагалі та наявність досудового розслідування відносно невстановлених осіб за ознаками кримінального правопорушення не є доказами нереальності господарської операції, відповідно, віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість є правомірними. Позивач вважає, що надані ним первинні документи належним чином підтвердили факт здійснення господарської операції, позивач отримав, оплатив товар, відобразив його наявність на складі, як сировину та в подальшому товар переробив на олію та макуху і продав його, відобразивши операції з продажу товару в бухгалтерському обліку.

Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ Агрофід п. 44.1,

пп. а п. 198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, п.1.2 ст.1,

п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 №372, від 08.11.2010 №1327, в результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 176000 грн., у тому числі за грудень 2016 в сумі 71264 грн., за січень 2017 в сумі 104736 грн., а саме документами не підтверджено фактичне здійснення господарської операції з придбання сировини (макуха соняшника), що підтверджується відсутністю справжнього джерела первинного походження цієї сировини, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним у відповідного суб'єкта господарювання. Також, підприємством до перевірки не надано жодного належного товаросупровідного документу, які б підтверджували якість придбаного товару, а саме: сертифікату якості, реєстраційного посвідчення та/або іншим документом, яке підтверджує якість товару, стандартам, підтвердженим в Україні, які зазначені в договорі поставки №28/12-16 від 28.12.2016 року та відсутні підтверджуючі товарно-транспортні документи. Крім того, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництво вищезазначених товарів та наявність основних засобів, необхідних для такої операції, а саме: складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу. Разом з тим, зазначає, що позивачем проведено операцію з представником ТОВ Авреол ОСОБА_4, щодо до якого відкрито кримінальне провадження та у ТОВ Авреол відсутнє справжнє джерело первинного походження сировини, а саме макухи соняшника, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням у контрагента позивача.

Ухвалою суду від 15.02.2018 року відкрите провадження по справі а правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.03.2018 року.

06.03.2018 року у підготовчому засіданні оголошена перерва до 02.04.2018 року.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошена перерва до 19.04.2018 року.

19.04.2018 року у підготовчому засіданні оголошена перерва до 04.05.2018 року.

04.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 15.05.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 червня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофід" (код ЄДРПОУ 37379155, місце реєстрації: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване у якості юридичної особи 25.10.2010 року, та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114), є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам с ТОВ Авреол за період з 01.12.2016 року по 31.01.2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки №26/05-99-14-16/37379155 від 11.01.2018 року.(т.1 а.с. 22-55).

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення п. 44.1, пп. а п.198.1, абзаців першого - третього пп.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 №372, від 08.11.2010 №1327, в результаті чого занижено (завищено) податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 176000 грн., у тому числі за грудень 2016 в сумі 71264 грн., за січень 2017 в сумі 104736 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС України у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000511404 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 176000 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 44000 грн. (т.1, а.с. 12).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням №0000511404 від 25.01.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 176000 грн., та застосованими штрафними санкціями в сумі 44000 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом не встановлено реальності здійснення господарських операцій.

З наданих до матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ Агрофід (Покупцем) та ТОВ Авреол (Постачальником) укладено договір поставки №28/12-16 від 28.12.2016 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - найменування, кількість та інші визначальні умови поставки якого, визначається у специфікаціях к договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно Спеціфікації №1 к договору №28/12-16 від 28.12.2016 року було замовлено соняшник 110 тн. - усього 880000,00 грн., ПДВ 176000,00 грн., усього з ПДВ 1056000,00 грн. (т.1 а.с. 63).

Виконання договору підтверджується видатковими накладними №12,13 від 28.12.2016 р., №14,15,16 від 29.12.2016 р. кількістю 110 тн, на загальну суму 1056000,00 грн. (т.1 а.с. 79-83) з посвідченнями якості зерна.(т.1 а.с.64-73).

Також підтверджується звітом про рух матеріальних цінностей, виробничим звітом за січень 2017 року, виробничим звітом за зміну, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення матеріалів), журналом-ордером і Відомістю по рахунку 201сировина й матеріали за грудень 2016 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за січень 2017 року 201,26, журналом-ордером і Відомістю по рахунку 201сировина й матеріали за січень 2017 року, журналом-ордером і Відомістю по рахунку 26 готова продукція за січень 2017 року.

Розрахунки за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку (т.1 а.с.84-88), рахунком-фактурою (т.1 а.с.74-78), карткою рахунку 631 (т.1 а.с.89-90).

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності, а саме з метою в подальшому переробки на олію та макуху для реалізації його, позивачем надано:

Договір №6 від 04 січня 2017 року між ТОВ Агрофід (Продавцем) та ТОВ Торговый дом Щедро (Покупцем), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт в асортименті та на умовах відповідно договору та специфікацій. (т.1 а.с.117-119).

Спеціфікація №1 к договору №6 від 04.01.2017 року на замовлення олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт - 25 т. (т.1 а.с. 120).

Спеціфікація №2 к договору №6 від 04.01.2017 року на замовлення олію соняшникову нерафініровану, не виморожену, пресову, 1 сорт - 30 т. (т.1 а.с. 121).

Договір постачання №2001-17 від 20 січня 2017 року укладеного позивачем з ТОВ Крамагросвіт (т.1 а.с. 122-125) зі Специфікацією №1 від 20.01.2017 року, Специфікацією №2 від 25.01.2017 року, Специфікацією №3 від 30.01.2017 року (т.1 а.с. 126-128), випискою з банку (т.1 а.с. 129-134), рахунком на оплату №1 від 06.01.2017 року (т.1 а.с. 135), рахунком фактурою (т.1 а.с. 136-137), рахунком на оплату №12 від 26.01.2017 року (т.1 а.с.138), видатковими накладними (т.1 а.с. 140-144).

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом, про що свідчать товарно-трнспортні накладні.(т.1 а.с.102-177, т.5 а.с.145-149).

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що контрагент позивача: ТОВ "Авреол" (ЄДРПОУ 40895616) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 13.10.2016 року № 1 244 102 0000 001220 відповідно до яких за видом діяльності за кодом КВЕД мають право здійснювати вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування інших багаторічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення овець і кіз; розведення свиней; розведення свійської птиці; розведення інших тварин; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін).

Господарські операції між позивачем та контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагентів, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилання відповідача на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріалів перевірки контрагента - ТОВ "Авреол", суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо службових осіб контрагента не є підставою вважати про відсутність реальності господарських операцій, оскільки за змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наявність кримінального провадження не може свідчити про наявність порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом до суду не надано доказів про прийняття рішення за результатами розслідування та вироку суду в кримінальному провадженні щодо контрагента позивача.

Судом також не беруться до уваги висновки судово-почеркознавчої експертизи від 17.05.2017 року за №8-4/1042, щодо підтвердження підписів у документах від імені ОСОБА_4 директора ТОВ "Авреол", з урахуванням протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 24.03.2017 року в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням внесеному до ЄДР №42014000000000375, в якому зазначено, що ОСОБА_4 є засновником та директором ТОВ "Авреол" без мети фінансово-господарської діяльності, зареєстрував вказане підприємство на прохання малознайомої особи, за грошову винагороду (т.5 а.с.135,158), оскільки експертом були порушений порядок проведення подчеркознавчої експертизи в частині відбору зразків почерку особи для проведення експертизи.

Так, згідно п. 1,3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. (П. 1.8).

Так, експертом були використані зразки підпису ОСОБА_4, в документах, що є пов'язаними з обставинами, за якими відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.ч.1,3 ст. 212, ч.5 ст. 27,ч.3 ст. 212, ч.ч.2,1 ст. 205, ч.3 ст. 209 Кримінального кодексу України, та з матеріалів експертизи вбачається, що від ОСОБА_4 було відібрано лише 1 лист експериментальних зразків підпису ОСОБА_4 Отже, судово-подчеркознавча експертиза проведена з порушенням Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5.

Суд зазначає, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкової інспекції не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Суд зауважує, що наявність або відсутність виробництва товару у контрагентів, не є підтвердженням відсутності здійснення ними господарської діяльності.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання надання робіт/послуг входить до предмету доказування у справі.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарською операцією, що відбулися між ним та контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача зазначені у заперечені на адміністративний позов, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 25 січня 2018 № 0000511404 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжним дорученням №55 від 13 лютого 2018 року та платіжним дорученням №116 від 10 квітня 2018 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 2 640,00 грн. та 1 762,00 грн. відповідно (т.1 а.с. 3, т. 2 а.с 4). Однак, суд повертає позивачу судові витрати у розмірі 3300,00 грн. (1,5 % від 220000 грн.) відповідно до заявленого позову.

У відповідності до Закону України Про судовий збір , судові витрати повертаються в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі вкладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофід (код ЄДРПОУ 37379155, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511404 від 25 січня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 25 січня 2018 року № 0000511404 відповідно до якого збільшено грошове зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофід з ПДВ на 176000 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 44000 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофід (код ЄДРПОУ 37379155, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 6) судовий збір у розмірі 3300 (три тисячі триста) гривень.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 червня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 22 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.