Рішення

від 18.06.2018 по справі 818/1648/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. Справа № 818/1648/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Воловик Є.М.,

представника позивача - Шпіньової О.М.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Діамант Агро-2011" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фермерське господарство Діамант Агро - 2011 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 07.03.2018 р. № 610524/37654314 про відмову у реєстрації податкової накладної та від 09.10.2017 р. № 610525/37654314 про відмову у реєстрації податкової накладної;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкові накладні подані Фермерським господарством "Діамант Агро-2011" № 22 від 11.12.2017 року та № 23 від 12.12.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ФГ "Діамант Агро-2011" було здійснено поставку кукурудзи Українсько-американському спільному підприємству у формі TOB КАІС . За вказаною операцією ФГ "Діамант Агро-2011" відправлено на реєстрацію податкову накладну № 22 від 11.12.2017 р. Однак 14.12.2017 року прийшло повідомлення від ДФС України про зупинення реєстрації податкової накладної. Також ФГ "Діамант Агро-2011" відправлено на реєстрацію податкову накладну № 23 від 12.12.2017 р. Однак 26.12.2017 року прийшло повідомлення від ДФС України про зупинення реєстрації податкової накладної. Причиною зупинення вказано: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКК ЗЕД.

Позивачем подані пояснення та копії первинних документів на підтвердження вказаних господарських операцій, однак ДФС було прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 610524/37654314 та № 610525/37654314.

Позивач вважає рішення про відмову в реєстрації податкових накладних незаконними з наступних підстав.

ФГ "Діамант Агро-2011" є сільськогосподарським виробником та займається вирощуванням зернових культур.

Поставки кукурудзи в грудні 2017 року були здійснені у відповідності до договору поставки № 0612Д1 від 06.12.17 року на поставку кукурудзи 3-го класу врожаю 2017 року. Поставка кукурудзи повністю підтверджується первинними документами.

Позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях фіскальним органом лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин справи і до того ж застосовано норму, яка не може бути застосована, оскільки втратила чинність.

Визначаючи причину відмови відповідач не вказав які саме порушення законодавства містять документи, подані разом з поясненнями.

Позивач вважає, що подані на реєстрацію податкові накладні № 22 від 11.12.2017 року та № 23 від 12.12.217 р. відповідають вимогам, визначеним в Постанові Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246, тобто підстав для відмови в реєстрації податкових накладних не було.

Позивач стверджує, що незаконна відмова в реєстрації податкових накладних призвела до того, що контрагент, в даному випадку покупець по договору № 0612ДІ від 06.12.17р. Українсько-американське спільне підприємство у формі TOB "КАІС", не має можливості включити витрати на придбання у Позивача кукурудзи до податкового кредиту. Це робить Позивача невигідним, неконкурентоспроможним продавцем для покупців-платників ПДВ. Таким чином, незаконними рішеннями Відповідача порушується право Позивача на підприємницьку діяльність, свободу торгівлі, передбачені в ст. 42 Конституції України.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального провадження.

На виконання ухвали суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Представник відповідача зазначає, що реєстрація спірних податкових накладних була зупинена оскільки направлені податкові накладні відповідають ступеням ризиків визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. затверджених наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 1005 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в СРПН. Позивачем було надано пояснення та копії первинних документів на підтвердження господарських операцій з TOB КАІС по відмовленим податковим накладним.

Комісія ДФС України розглядаючи пояснення та копії документів було визнано недостатніми подані документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних . Аналізуючи надані документи комісія ДФС виходила з вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в єдиному державному реєстрі податкових накладних затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567. Позивачем не надано жодного документу, який підтверджує розрахунки за поставлений товар, не було надано документу, що посвідчує якість Товару, який передбачений пунктом 1.5.3 та пунктом 2.3 Договору поставки. Надані товарно-транспортні накладні виписані на перевезення кукурудзи в загальній кількості 174 тонн, проте згідно договору кількість становить 293 тони.

Таким чином, відповідач вважає, що в оскаржуваному рішенні зазначена підстава для відмови в реєстрації податкової накладної відповідає підставі, що зазначена в Постанові Кабінету Міністрів України від 29.03.2017р. № 190.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФГ "Діамант Агро-2011" є сільськогосподарським виробником та займається вирощуванням зернових культур, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Роменській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС у Сумській обл.

В зв язку із здійсненням поставку кукурудзи Українсько-американському спільному підприємству у формі TOB "КАІС" позивачем було виписані та відправлено на реєстрацію податкові накладні № 22 від 11.12.2017р. та № 23 від 12.12.2017р. Однак ДФС України було зупинено реєстрацію вказаних податкових накладних, про що позивачем отримано повідомлення (а.с. 15 - 18). Причиною зупинення вказане: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКК ЗЕД 1005 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПК/РН в ЄРПН відповідно до п. в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу

01.03.2018 року позивачем подані пояснення та копії первинних документів на підтвердження вказаних господарських операцій (а.с. 19 - 24).

Разом з тим, 07.03.2018 року ДФС України були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних:

- № 610524/37654314 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 11.12.2017р. на суму з урахуванням ПДВ 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп. (а.с. 28);

- № 610525/37654314 про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 11.12.2017р. на суму з урахуванням ПДВ 391566 (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. (а.с. 29)

Причина відмови, зазначена в оскаржуваних рішеннях: надання платником податків копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією податкової накладної/розрахунку коригування .

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію, далі по тексту Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містив і підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, зі змісту квитанцій по спірним податковим накладним вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 №567, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 1005.

Судом визнається необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечить законодавству висновки відповідача щодо підстав, викладених в зазначених рішеннях.

Так, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень було не підтвердження позивачем здійснення придбання та поставок кукурудзи у 2017 році.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час направлення податкових накладних на реєстрацію та зупинення їх реєстрації), оскільки ним не зазначено у вказаних квитанціях конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, податковим органом у зазначених квитанціях вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Щодо критерію зазначеного в квитанціях ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД 1005), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

В судовому засіданні представник відповідача також не зміг чітко пояснити який саме критерій оцінки ступня ризиків було застосовано в даному випадку, оскільки ввезення на митну територію України товару позивачем не відбувалося, відповідно митні декларації не досліджувались, докази перевірки залишки товару відсутні. Відповідно, представник податкового органу не зміг пояснити обставини на підставі яких відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД, відтак не довів правомірність зупинення реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Крім того, слід зазначити, що пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у зазначених квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у вказаних квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі іменується Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту зазначених вище квитанціях вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, у квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено відповідачу копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкових накладних.

Суд зазначає, що оскаржувані Рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення.

Також, в Рішеннях не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної та розрахунку коригування.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №190) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено.

Також суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування власної позиції, а судом при виконанні вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 3524 грн. та витрати в сумі 7500 грн. на правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1. ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься квитанція від 12.04.2018 року про сплату позивачем судового збору в сумі 3524 грн. за подання адміністративного позову, відтак відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134).

З матеріалів справи суд вбачає, що правова допомога надавалась позивачу Адвокатським об'єднанням Лєдаправо відповідно до договору № 115 від 26.12.2017 року. Зазначений договір має лише загальні норми та не місить переліку конкретного виду послуг. Разом з тим, 07.03.1018 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду №2, якою визначено перелік послуг щодо надання правової допомоги (а.с. 87 - 88). Так, згідно вказаної додаткової угоди:

- адвокатське об єднання надає правову допомогу по оскарженню рішень ДФС України від 07.03.2018 №610524/37654314 та №610525/37654314;

- адвокатське об єднання надає консультації щодо оскарження зазначених рішень. Підготовка позову до суду у разі негативного вирішення спору в адміністративному порядку, складання пакету документів для відправлення у відповідний адміністративний суд та подання позову до суду.

- Вартість послуг складає 3500 грн.

- адвокатське об'єднання у разі необхідності надає правову допомогу з представництва інтересів клієнта в суді по оскарженню зазначених рішень ДФС України. Гонорар за один судодень складає 2000 грн.

В підтвердження виконання зазначеної додаткової угоди позивачем додано рахунок - фактуру № 2 та акт наданих послуг від 11.04.2018 р. (а.с. 89 - 90), згідно якого адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступну правничу допомогу:

- консультації щодо оскарження зазначених рішень. Підготовка позову до суду у разі негативного вирішення спору в адміністративному порядку, складання пакету документів для відправлення у відповідний адміністративний суд та подання позову до суду.

Суд зазначає, що вказані документи, а саме додаткова угода від 07.03.2018р., акт наданих послуг від 11.04.2018р. та рахунок фактура містять перелік послуг, який включає також адміністративне оскарження зазначених рішень ДФС України, при цьому вартість всіх наданих послуг визначена в загальному розмірі 3500 грн.

Із змісту вказаного акту наданих послуг неможливо встановити які саме були надані консультації, в чому полягало складання пакету документів та скільки часу було витрачено на кожну послугу та вартість кожної послуги окремо. Враховуючи, що загальна вартість послуг згідно акту наданих послуг від 11.04.2018 р. в сумі 3 500,00 грн. включає і послуги із адміністративного оскарження рішень ДФС, відтак неможливо оцінити обсяг витраченого на кожну послугу часу а отже і їх вартість.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі East/West Allianse Limited , суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, відсутність в зазначеному акті наданих послуг деталізації обсягу наданих послуг та їх вартості, суд вважає, що не підлягають відшкодуванню витрати понесені позивачем на послуги з правничої допомоги, викладені у акті наданих послуг від 11.04.2018 р.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт наданих послуг № 2 від 31.05.2018 року, згідно якого позивачу було надано правничу допомогу - участь у судовому засіданні по справі № 818/1648/18, розмір гонорару 2000 грн. Враховуючи, що інтереси позивача в судових засіданнях представляла адвокат Шпиньова О.М., та зазначена сума була фактично сплачена позивачем на адресу вказаного адвокатського об'єднання (а.с. 157-158), суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо актів наданих послуг від 14.06.2018 року та 18.06.2018 року, представником позивача було надано заяву відповідно до ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просив вирішити питання про вказані судові витрати після ухвалення рішення по суту позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Діамант Агро-2011" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197):

- рішення від 07.03.2018 р. № 610524/37654314 про відмову у реєстрації податкової накладної № 22 від 11.12.2017 року, поданої Фермерським господарством "Діамант Агро- 2011", із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 420 000,00 грн. (чотириста двадцять тисяч гривень 00 коп.), сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп.;

- рішення від 09.10.2017 р. № 610525/37654314 про відмову у реєстрації податкової накладної № 23 від 12.12.2017 р., поданої Фермерським господарством "Діамант Агро- 2011 , із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 391 566,00 грн. (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят шість гривень 00 коп.), сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 65 261,00 грн. (шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят одна гривня 00 коп.).

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкові накладні:

- від 11.12.2017 року № 22, поданої Фермерським господарством "Діамант Агро- 2011", із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 420000 (чотириста двадцять тисяч) грн. 00 коп., сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 70 000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень 00 коп.);

- від 12.12.2017 р. № 23, поданої Фермерського господарства "Діамант Агро-2011 , із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ 391 566,00 грн. (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістдесят шість гривень 00 коп.), сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту 65 261,00 грн. (шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Діамант Агро-2011" (вул. Московська, буд. 49 А, с. Суха Грунь, Липоводолинський район, Сумська область, 42506, код ЄДРПОУ 37654314) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) суму судового збору в розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) та судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя В.О. Павлічек