Рішення

від 04.04.2018 по справі 917/2138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.04.2018                                                                             Справа №917/2138/17 Господарський суд Полтавської області в складі головуючого судді Кульбако М.М., при секретарі Михатило А.В., за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Управління з питань комунального майна та земельних відносин, вул. Я. Мудрого, 33, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський м'ясокомбінат", пров.1-й Радянський, 9, м. Полтава, Полтавська область, 36011 про стягнення 40 214,97 грн. збитків нанесених за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, - ВСТАНОВИВ: Управління з питань комунального майна та земельних відносин звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський м'ясокомбінат" про стягнення 40214,97 грн. збитків нанесених за користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Індустріальна, 9В, площею 0,2300 у період з 03.12.2014 по 02.08.2017  без правовстановлюючих документів. Ухвалою суду від 21.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. 17.01.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву(а.с.50-57), в якому вказує, що статтею 156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди, 26.01.2018 позивачем подано заперечення на відзив ( а.с.77-78/. 12.02.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.02.2018 для надання можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди. 21.02.2018 відповідачем подано клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат", посилаючись на те, що 26.04.2004 між Лубенською міською радою та ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат" укладено договір оренди земельної ділянки №367-р (щодо земельної ділянки, яка стосується предмета спору по даній справі), тобто формально земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збитки з відповідача, перебуває у оренді ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат". Також, 21.02.2018 відповідачем подано заперечення, в яких стверджує, що Акт обстеження земельних ділянок розташованих за адресою: м. Лубни, вул. Індустріальна 9а, 9г, 9к, 9о, 9в, складений комісією у складі начальника та провідних спеціалістів Управління комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки він складений без дотримання вимог законодавства, а саме: ст.88 Земельного кодексу України та ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", не уповноваженим на це органом. Як наслідок, складений на його підставі Акт комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам також не може вважатися належним та допустимим доказом у справі. Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат", оскільки рішення по вказаній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки даної особи. В судовому засіданні 21.02.2018 оголошено перерву до 02.03.2018. 28.02.2018 від відповідача надійшло клопотання (вх. №2242) про долучення доказу до матеріалів справи, яке судом задоволено. Представник позивача у судове засідання 02.03.2018 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується підписом у розписці від 21.02.2018, про причини неявки не повідомив. 02.03.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено до слухання по суті на 04.04.2018. Позивачем 05.03.2018 надано письмові пояснення на заперечення відповідача (вх. №2430). В судовому засіданні 04.04.2018р. представник позивача виклав зміст та підстави позовних вимог, підтримавши позовні вимоги. Представник відповідача також виклав свої заперечення проти позову. Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський м'ясокомбінат» (відповідач) на підставі рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2008 є власником об'єктів нерухомого майна в м. Лубни по вул. Індустріальній, 9-В, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12-13). Так, у власності відповідача перебуває нежитлова будівля транспортного цеху, загальною площею 659,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-В. Даний об'єкт розміщений на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2300 га за вказаною адресою. Рішенням Лубенської міської ради від 14.07.2016 «Про надання дозволу  на розробку  проектів землеустрою  щодо  відведення  земельних ділянок»   відповідачу   було   надано   дозвіл   на   виготовлення   проекту землеустрою відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2300 га за адресою: м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-В  (а.с. 16). Даним рішенням відповідача було зобов'язано подати виготовлені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та подати до органу містобудування та архітектури. Після погодження проектів в порядку встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України подати проекти на затвердження міській раді. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що по сьогоднішній день проекти на затвердження міській раді не подані, право користування землею не оформлене. 03.03.2017 Управління направило поштою на адресу відповідача проект попереднього договору оренди землі, який було отримано 07.03.2017 (а.с. 20-21). Проект договору до міської ради не повернуто, плата за землю, відповідно до даних Лубенської ОДШ, не вноситься. На звернення Управління з питань комунального майна та земельних відносин відділ у Лубенському районі Головного управління Держземагентства у Полтавській області надано інформацію, що земельна ділянка по вул. Індустріальна, 9-В в м. Лубни не зареєстрована. Позивач зазначає, що 31.07.2017 комісія Управління з питань комунального майна та земельних відносин провела обстеження зазначеної земельної ділянки та встановила, що земельна ділянка по вул. Індустріальній, 9-В площею 0,2300 га перебуває у фактичному користуванні відповідача, плата за землю не справляється (а.с. 22). Розмір збитків визначений актом комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 02.08.2017 (а.с. 25-26) та затверджений рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.08.2017 №212 (а.с. 27). Згідно згаданого акту за користування земельною ділянкою в м. Лубни по вул. Індустріальній, 9В, площею 0,2300 га., без правоустановчих документів відповідач наніс територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитки в розмірі 91707,99 грн. При цьому, розмір заподіяних збитків визначено із застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284 та Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014, як неотримані доходи у вигляді орендної плати. Комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам було запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати збитки, нанесені місцевому бюджету, шляхом укладення відповідного договору. Відповідач погасити заборгованість відмовився, проекти землеустрою на день звернення до суду на затвердження не подав, збитки не відшкодував, вказане і стало приводом для звернення до суду з даним позовом. Відповідач в свою чергу стверджує, що статтею 156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) згідно порядку та строків, визначених органом місцевого самоврядування, у зв'язку із чим вимоги позивача щодо покладення на ТОВ «Лубенський м'ясокомбінат» обов'язку відшкодування спричиненої Лубенській міській раді шкоди внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів є необґрунтованими. Позивачем не надано будь-яких об'єктивних доказів, що ним вживалися заходи щодо спонукання ТОВ «Лубенський м'ясокомбінат» до укладення договору оренди, також позивач не звертався до суду із відповідним позовом. Статтею 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до статей 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 №284. Відповідно до п. 1 Порядку Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок,  встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та   інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для   використання стан  та  неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. В пункті 3 Порядку зазначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.08.2017 №212 затверджено акт комісії по визначенню розміру збитків за використання  земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Збитки відшкодовуються власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісії, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку  підприємства,  установи, організації або громадянина (п. 5 Порядку). Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 152 ЦК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Як вже зазначалось позов подано про відшкодування збитків власникам землі, тобто в даному випадку Лубенській міській раді. Згідно ст.1 ,2,21 ГПК України (на момент подання позову) позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист  порушеного чи оспорюваного законом інтересу. Як вбачається з матеріалів справи,  позивачем визначено  Управління з комунального майна та земельних відносин, яке не є  власником  земельної ділянки. Посилання позивача на рішення Лубенської міської ради  від 19,02.2016 року про надання повноважень Управлінню з питань комунальної майна та земельних відносин щодо звернення до судів щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства(а.с.39), не змінює правового статусу сторін, але лише надає можливість Управлінню з питань комунальної власності та земельних відносин Лубенької міської ради звертатись до суду з позовами до суду в інтересах Лубенської міської ради в якості представника. Однак, даний позов пред'явлено до суду Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин, яке не являється власником земельної ділянки, що знаходиться по вул. Індустріальна, 9В.           Процесуальним законодавством  не передбачено можливості заміни позивача.           Таким чином, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків Лубенській міській раді           Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до статті 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що Управління з питань комунального майна та земельних відносин не довело порушення відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги. Доказами у справі, відповідно до ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За приписами ч. 1, 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Згідно з ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. В позові відмовити. 2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення. Суддя                                                                                                                 Кульбако М.М.