Рішення

від 22.06.2018 по справі 927/303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 927/303/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Дзюб Г.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу 927/303/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім"

місцезнаходження та поштова адреса: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Компаунд Груп"

юридична та поштова адреса: вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017

адреса засновників юридичної особи: АДРЕСА_1, 03191 (ОСОБА_1)

АДРЕСА_2, 02232 (ОСОБА_2)

Про стягнення 614623,48 грн.

За участю представників:

Позивача: Юзик Ю.М., довіреність б/н від 18.06.2018;

Відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Компаунд Груп" про стягнення 831760,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 2714,00 грн 3% річних та 148176,00 грн штрафу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором №22/11/17 від 22.11.2017 та специфікації №4 від 08.02.2018 до нього.

Ухвалою суду від 24.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.05.2018 о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2018 повідомив, що відповідачем після подання позовної заяви до суду, була здійснена часткова оплата заявленої до стягнення суми боргу, докази оплати якої будуть надані в наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.05.2018 суд оглянув оригінали наданих представником позивача документів.

У судовому засіданні 17.05.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2018 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 17.05.2018, на підставі ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено позивача, відповідача та засновників юридичної особи відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03191), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 02232) про те, що підготовче засідання 17.05.2018 було відкладено судом на 29.05.2018 о 11:00. Явка учасників справи в судове засідання не є обов'язковою. Запропоновано відповідачу: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання. Запропоновано позивачу, у строк до 28.05.2018, надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

Ухвалою суду від 29.05.2018 задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог; прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 369200,00 грн та відповідно стягнення з відповідача 462560,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 2714,00 грн 3% річних та 148176,00 грн штрафу.

Також ухвалою суду від 29.05.2018 відхилено клопотання відповідача про встановлення строку надання позивачу відповіді на відзив та про продовження підготовчого провадження . За ініціативою суду продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву по 06.06.2018 включно. Встановлено позивачу строк три дні з моменту отримання відзиву на позовну заяву для надання відповіді на відзив. Відкладено підготовче засідання на 14.06.2018 року о 11:30. Постановлено, що явка учасників справи в судове засідання не є обов'язковою.

Ухвалою суду від 14.06.2018 задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог; прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 2500,00 грн та відповідно стягнення з відповідача 460060,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 2714,00 грн 3% річних та 148176,00 грн штрафу; відхилено клопотання відповідача про перенесення слухання справи; закрито підготовче провадження і справа призначена до судовго розгляду по суті на 22.06.2018.

Ухвала госпродарського суду від 14.06.2018 про призначення судового розгляду справи по суті, направлена судом на адресу відповідача, повернута відправнику без вручення адресату з відміткою поштового відділення зв'язку: за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до умов пошуку за штрихкодовим ідентифікатором на офіційній інтернет-сторінці з пошуку поштових відправлень ПАТ Укрпошта , примірники ухвал госпродарського суду від 14.06.2018, направлені на адресу засновників відповідача ОСОБА_1 (1400039909644) та ОСОБА_2 (1400039909636) не були вручені адресатам поштовим відділенням зв'язку з внесенням відмітки в поштовий реєстр: невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини .

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Також відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позов, відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судом було прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог на 371700 грн основного боргу та відповідно стягнення з відповідача 460060,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 2714,00 грн 3% річних та 148176,00 грн штрафу, а тому суд розглядає справу з урахуванням поданих позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 22.06.2018 суд оглянув оригінали договору №22/11/17 від 22.11.2017, специфікації № 4 від 08.02.2018 до договору №22/11/17 від 22.11.2017, видаткової накладної № 421 від 14.02.2018, видаткової накладної № 461 від 19.02.2018, товарно- транспортних накладних №Р421 від 14.02.2018 та №Р461 від 19.02.2018. Після огляду оригінали документів суд повернув представнику позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

22.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Компаунд Груп" (покупець) було укладено договір №22/11/17.

Відповідно до п. 1.1. договору №22/11/17 від 22.11.2017, продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар на умовах вказаних в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 2.1.-2.3. договору №22/11/17 від 22.11.2017 передбачено, що найменування товару, що поставляється заданим договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється з даним договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Остаточна кількість товару та відповідно розмір партії товару визначається у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1.-3.4. договору №22/11/17 від 22.11.2017, ціни на товар встановлюються в гривнях і вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору. Вартість кожної партії товару вказується в специфікації та рахунку-фактурні на цю партію. Загальна ціна цього договору дорівнює сумі всіх додатків (специфікацій) до нього. Умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в специфікаціях.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 12.1. договору №22/11/17 від 22.11.2017 сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за даним договором.

Доказів визнання недійсним, дострокового чи одностороннього розірвання або припинення договору №22/11/17 від 22.11.2017 сторони суду не надали.

Зі змісту договору №22/11/17 від 22.11.2017 вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.1. договору №22/11/17 від 22.11.2017, постачання товару за даним договором здійснюється партіями і закріплюється в специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2018 сторони підписали та скріпили печатками специфікацію №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), пунктом 1 якої передбачено, що продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і сплатити за полівінілхлорид іменований далі товар, обумовлену цією специфікацією ціну і на таких умовах: смола ПВХ ONGROVIL S-5070, у кількості 4320 тонн, ціною 28583,33 грн /1 тонну без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 1481760,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору №22/11/17 від 22.11.2017, датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної.

Пунктами 4,5 специфікації №4 від 08.02.2018 також передбачено, що датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної. Постачання здійснюється у лютому місяці 2018 року.

На виконання умов договору №22/11/17 від 22.11.2017 та специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), позивач (продавець) у лютому 2018 року здійснив відповідачу (покупцю) поставку товару, а саме:

-на підставі видаткової накладної №421 від 14.02.2018 та товарно-транспортної накладної №Р421 від 14.02.2017 - смолу ПВХ ONGROVIL S-5070, у кількості 21,6 тон, ціною 28583,33 грн /1 тонну без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 740880,00 грн (а.с.16, 17);

-на підставі видаткової накладної №461 від 19.02.2018 та товарно-транспортної накладної №Р461 від 19.02.2017 - смолу ПВХ ONGROVIL S-5070, у кількості 21,6 тон, ціною 28583,33 грн /1 тонну без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 740880,00 грн (а.с.18,19).

Всього, на підставі специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) у лютому 2018 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1481760,00 грн.

Таким чином позивач взяті на себе зобов язання щодо поставки товару згідно договору №22/11/17 від 22.11.2017 та специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) в кількості 320 тонн, ціною 28583,33 грн /1 тонну без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 1481760,00 грн виконав в повному обсязі.

Відповідач не надав суду заперечень щодо кількості та вартості поставленого товару.

Оплата товару, згідно з п. 6 специфікації №4 від 08.02.2018, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця на умовах: 100% оплати узгодженої партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за поставлений на підставі видаткової накладної №421 від 14.02.2018 та товарно-транспортної накладної №Р421 від 14.02.2017 товар на суму 740880,00 грн відповідач зобов'язаний був розрахуватись в строк по 28.02.2018 включно, а за поставлений на підставі видаткової накладної №461 від 19.02.2018 та товарно-транспортної накладної №Р461 від 19.02.2017 товар на суму 740880,00 грн - в строк по 05.03.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 1021700 грн, а саме: 02.03.2018 - 500000,00 грн; 21.03.2018 - 150000,00 грн,20.04.2018 - 33900 грн.,24.04.2018- 59300 грн,27.04.2018- 36000 грн., 04.05.2018- 150000 грн, 17.05.2018 - 90000 грн, 13.06.2018 що підтверджується банківськими виписками від 02.03.2018, 21.03.2018, 20.04.2018, 24.04.2018, 27.04.2018, 04.05.2018, 17.05.2018, 13.06.2018, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.20-22, 74-82, 114).

Заборгованість відповідача за поставлений у лютому 2018 року, на підставі специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) товар становить 460060,00 грн.

Аналізуючи здійснені відповідачем платежі за поставлений у лютому 2018 року товар по специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), суд доходить висновку, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар з порушенням строків оплати, зазначених в п. 6 специфікації №4 від 08.02.2018.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1. ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3673,48 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого у лютому 2018 року товару, на підставі специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) за період з 06.03.2018 по 11.04.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.11.3. договору №22/11/17 від 22.11.2017, в разі нездійснення покупцем платежу у строк, встановлений у специфікації на конкретну партію товару, покупець оплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого у лютому 2018 року товару, на підставі специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), тому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3673,48 грн за період з 06.03.2018 по 11.04.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 7 специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) передбачено, що в разі несплати в строк, вказаний в п.6 даної специфікації, окрім пені, передбаченої п.11.3. договору, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від загальної вартості партії товару зазначеної в п. 2 даної специфікації.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України .

У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати поставленого у лютому 2018 товару, передбачених п.6 специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), а тому вимоги позивача щодо стягнення 148176,00 грн штрафу у розмірі 10% від загальної вартості партії товару зазначеної в п. 2 даної специфікації, є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2714,00 грн за період з 06.03.2018 по 11.04.2018.

Пунктом 11.1. договору №22/11/17 від 22.11.2017 передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, додатковими угодами до нього, специфікаціями до договору та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого у лютому 2018 товару по специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 2714,00 грн за період з 06.03.2018 по 11.04.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений у лютому 2018 товар по специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений у лютому 2018 товар по специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017) є порушенням положень договору, специфікації №4 до нього, норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений у лютому 2018 товар по специфікації №4 (додаток №4 до договору №22/11/17 від 22.11.2017), своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 460060,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 148176,00 грн штрафу та 2714,00 трьох відсотків річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 9219,35 грн .

Керуючись ст. 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 116, 129, 178, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", місцезнаходження та поштова адреса: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36472721) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Компаунд Груп", юридична та поштова адреса: вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40953941); про стягнення 614623,48 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Компаунд Груп", юридична та поштова адреса: вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14017 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40953941); на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", місцезнаходження та поштова адреса: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36472721) 460060,00 грн основного боргу; 3673,48 грн пені; 148176,00 грн штрафу; 2714,00 трьох відсотків річних та 9219,35 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.06.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua .

Суддя Л. М. Лавриненко