Постанова

від 25.06.2018 по справі 520/15602/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 520/15602/17

провадження № 2-а/520/185/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Літвінової І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов'язання провести нарахування призначеної пенсії у відповідності до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред'явив позов до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та просить постановити рішення, яким зобов'язати провести нарахування йому пенсії з 03 лютого 2016 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 3,263.44 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як це встановлено рішенням у справі № 522/15309/16-а від 24.10.2016 року, з врахуванням помісячних змін розміру пенсій, а також з проведенням її індексації та компенсацією втрати частини доходу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 листопада 2016 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалене рішення у справі № 522/15309/16-а, яким суд зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси з 03.02.2016 року призначити позивачу пенсію у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішення набрало законної сили 07.03.2017 року, проте 13.06.2017 року позивачем було отримано повідомлення відповідача № 204/І-01 від 26.05.2017 року про призначення йому пенсії у розмірі 949,00 грн. на місяць. Позивач, не погоджуючись із цим, просить в судовому порядку захистити його порушене право на одержання пенсії у належному розмірі.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.01.2018 року через канцелярію суду відповідач ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі - управління) надав відзив на адміністративний позов ОСОБА_1

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що згідно постанови Приморського районного суду м Одеси від 24.10.2016 у|справі № 522/15309/16-а , розпорядженням управління від 03.04.2017 призначено пенсію з 03.02.2016 у розмірі менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатності, а саме 942,0 грн. Посилаючись на ч. 3, ч. 4 ст. 40, п. 1-3 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування та п. 1.7 Постанови Правління Пенсійного фонду України Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 25.11.2005 №22-1 (із змінами) та вважаючи дії управління правомірними, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

26 березня 2018 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси (вхід. № 10272) надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив.

У відповіді позивач наголошує на незаконності здійсненого відповідачем розрахунку пенсії, та неправомірності нарахування пенсії у розмірі 949,00 грн. на місяць, тобто сумі, меншій за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

У відповіді позивач вказує, що згідно із ч. 1, 2 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2016 рік та ЗУ Про Державний бюджет України на 2017 рік - прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становив: у 2016 році: з 1 січня - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень; з 1 грудня - 1247 гривень; у 2017 році: з 1 січня - 1247 гривні, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривень. Отже, враховуючи те, що вперше пенсія позивачу призначалася у 2016 році та сумарний страховий стаж позивача є більшим за 21 рік (про що свідчить його трудова книга - Додаток №3 до позову), позивач має право на пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивач вказує, що окрім, зазначеного вище, в розрахунку відповідача неправомірно зазначено, що ОСОБА_1 працює. Тоді, як і трудова книжка (запис в книзі №30) і його особиста апостильована заява, підписана ОСОБА_1 власноруч та підпис якого нотаріально посвідчений, свідчить про те, що ОСОБА_1 наразі не працює. Всі ці документи були отримані відповідачем 05.06.2016 року. Даний факт також підтверджує невідповідність розрахунку УПФУ дійсності. Зважаючи на викладене вище, розрахунок УПФУ є помилковим та абсолютно необґрунтованим, виконаним навмання, таким, що суперечить преюдиційній постанові і виконаним на власний розсуд. І, на підставі наведеного вище, позивач доходить висновку, що відзив на адміністративний позов жодним чином не спростовує доводів позовної заяви, а лише вказує на її обґрунтованість. На підставі наведеного позивач просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

14 травня 2018 року до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача із додатками (вхід. № 16685).

У запереченнях відповідач погодився із позивачем, що його трудовий стаж є не меншим 21 ріку. Однак, посилаючись на п.п. 1-3 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV в редакції Закону № 2148-V1II від 03.10.2017, ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік 07.12.2017 № 2246-VIII, вказав, що пенсія ОСОБА_1 розрахована відповідно ст. 28 Закону та розмір у 1373 грн., який складається із загального розміру пенсії за віком - 649,51 грн. та доплати у 723,49 грн. є законим і обґрунтованим. Щодо індексації, то посилаючись на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 р. №1078 (із змінами) із застосуванням правил цього порядку для працездатних громадян і працюючих осіб, відповідач робить висновки про відсутність підстав для проведення індексації пенсії ОСОБА_1

Станом до 25 червня 2018 року позивач своїх міркувань щодо вказаних заперечень не надавав, розпорядившись наданим йому правом на власний розсуд.

Оскільки сторони просили розглянути адміністративну справу у їх відсутності, суд постановив ухвалу про проведення розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи. На день розгляду справи заперечень від сторін з цього приводу до суду не надходило.

Взявши до уваги письмові пояснення, аргументи та міркування сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Посвідчення особи громадянина ОСОБА_4 № 309983013, видане відділом Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_4 в місті Ашдод, 20 листопада 2014 року, мешкає в державі ОСОБА_4, АДРЕСА_1.

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію з 03 лютого 2016 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, посилаючись на те, що до 1993 року він проживав в м. Одесі за адресою: АДРЕСА_2, та мав право на призначення пенсії за віком. Потім виїхав на постійне місце проживання до ОСОБА_4, в зв'язку з чим пенсію йому не було призначено. 03 лютого 2016 року позивач через свого представника звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за віком згідно рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 р. Однак, листом № 51/Я-11 від 12 лютого 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зазначило про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, оскільки рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 р.

При розгляді адміністративної справи № 522/15309/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси Приморським районним судом м. Одеси було встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який з 1993 року постійно мешкає в ОСОБА_4. Згідно копії трудової книжки - страховий стаж позивача складає 21 рік і 5 місяців, що є необхідною умовою для призначення позивачу пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Суд дійшов висновку, що позивач, хоч і проживає постійно за кордоном, однак є громадянином України, а тому має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

24 жовтня 2016 року за результатами розгляду адміністративної справи № 522/15309/16-а Приморський районний суд м. Одеси постановив: позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію з 03 лютого 2016 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вказане рішення суду набрало законної сили 07.03.2017 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України № 988 від 21.12.2016 року Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси реорганізоване шляхом злиття у ОСОБА_2 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса.

Після набрання постановою Приморського районного суду м. Одеси, 03 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса. У відповіді № 204/1-01 від 26.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно із вказаною постановою суду, розпорядженням від 03.04.2017 року йому призначено пенсію з 03.02.2016 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії складає 949.00 грн. У відповіді зазначено, що пенсію обчислено вірно згідно з матеріалами пенсійної справи та норм чинного законодавства. При цьому заявнику роз'яснено право оскаржити вказану відповідь у судовому порядку у разі незгоди із нею.

Скориставшись правом оскарження у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою, в якій зазначає, що розрахунок управління містить очевидні помилки та порушення, зокрема: не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати у розмірі 3,263.44 грн.; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства; в розрахунку вказано, що позивач працює, тоді як документами підтверджено зворотне; не виконано перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства, відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року у адміністративній справі № 522/15309/16-а є преюдиційним рішенням в розумінні частини четвертої статті 78 КАС України , відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом п'ятим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік із змінами, внесеними згідно із Законом № 1384-VIII від 19.05.2016 , встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року складає 1074 гривень, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно до абзацу четвертого статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2191-VIII від 09.11.2017 Про Державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатністьз 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Тобто, на час призначення пенсії ОСОБА_1 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність дорівнював 1074 гривні, та в подальшому змінювався відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік та Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік .

Преюдиційною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року (справа №522/15309/16-а) ОСОБА_1 зобов'язано призначити пенсію з 03.02.2016 року в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (на той час не менше 1074 гривні). З розрахунку відповідача вбачається, що розмір пенсії не відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, показники якого змінюються кожного кварталу поточного року, починаючи з 2016 року.

Суд доходить висновку, що призначення пенсії позивачу у розмірі 949,00 грн. на місяць, тобто у розмірі, меншому за той, який встановлений преюдиційним рішенням суду - є не правомірним.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини ОСОБА_5 проти України державу було зобов'язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція захисту прав судом не працює. Суд зазначив, що право на судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов'язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок.

Європейський суд з прав людини також зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Обов'язком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція - без необґрунтованих затримок).

У Рішенні по справі Проніна проти України (Заява N 63566/00, Страсбург, 18 липня 2006 року) ЄСПЛ зазначив: …заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно було порушення цього положення .

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право позивача ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі, визначеному преюдиційною постановою Приморського суду м. Одеси від 24.10.2016 року є беззаперечним та підлягає судовому захисту.

Пенсія позивачу має бути призначена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 1). Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, ч. 2 ст. 6 КАС).

Приписами статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що індексація та перерахунок пенсій здійснюються у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу. Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Тобто, відповідач повинен був перераховувати пенсію позивача щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Такий перерахунок відповідачем не проводився.

Посилання відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 працює не доказане. Копією трудової книжці ОСОБА_1 (запис №30) і його особистою апостильованою заявою, з нотаріально посвідченим підписом підтверджено, що позивач не працює. Всі вищезазначені документи відповідач отримав 05.06.2016 року (а.с. 50) та дані обставини у встановленому законом порядку не спростував.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, статтею 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

У відповідності до статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії та інші.

За статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згадані вище статті 2 , 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття доходи для цілей цього Закону , а також порядок обчислення суми компенсації.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Питання індексації пенсії врегульовано Законом України Про індексацію грошових доходів населення та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 зі змінами (далі - Порядок 1078).

Відповідно до пункту 4 Порядку 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Пунктом 5 Порядку 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів, зокрема, пенсії, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, підставами для проведення визначення розміру споживчих цін для здійснення індексації із встановленням відповідного базового місяця, є: 1) перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, визначеного Порядком 1078, 2) факт підвищення сум доходів громадян.

Аналізуючи вказану норму, слід дійти висновку, що встановлення вказаного підвищення, як і нарахування індексації, є механізмом часткового відшкодовування подорожчання споживчих товарів і послуг, зокрема, для такої категорії осіб, як пенсіонери. Тому розмір цього підвищення має бути переглянутий у зв'язку зі зміною розміру пенсії відповідно до законодавства.

На підставі вищевикладеного пенсійні виплати мають бути нараховані і виплачені позивачу з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THEUNITEDKINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини ). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність ( MALTZAN (FREIHERRVON) ANDOTHERS v. GERMANY № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, слід враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Керуючись ст.ст. 6-10 , 14 , 72-77 , 90 , 139 , 159 , 241-246 , 261-263 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) до ЦЕНТРАЛЬНОГО ОБ'ЄДНАНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_6 (ЄДРПОУ 41248812, юридична адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4 а) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати ЦЕНТРАЛЬНЕ ОБ'ЄДНАНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_6 (ЄДРПОУ 41248812, юридична адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4 а) нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 03 лютого 2016 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 3,263.44 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як це встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року у адміністративній справі № 522/15309/16-а.

Зобов'язати ЦЕНТРАЛЬНЕ ОБ'ЄДНАНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_6 (ЄДРПОУ 41248812, юридична адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4 а) при нарахуванні ОСОБА_1 пенсії з 03 лютого 2016 року врахувати помісячні зміни розміру пенсій.

Зобов'язати ЦЕНТРАЛЬНЕ ОБ'ЄДНАНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_6 (ЄДРПОУ 41248812, юридична адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4 а) провести індексацію пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 .

Зобов'язати ЦЕНТРАЛЬНЕ ОБ'ЄДНАНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОСОБА_6 (ЄДРПОУ 41248812, юридична адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4 а) здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати не донарахованої частини пенсії, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного адміністративного суд

Суддя Літвінова І. А.