Постанова

від 15.03.2010 по справі 2-а-79/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Адміністративна справа № 2а-79/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року Кіровський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого - судді Овчаренко Н.Г.

при секретарі - Волошиной Л.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська, про зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська, про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що останній є учасником ліквідації на ЧАЕС першої категорії, інвалідом 3-ї групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська. Однак після звернення до відповідача з вимогою про перерахунок та нарахування пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , останньому було відмовлено.

На підставі викладеного, просив суд:

?визнати дії Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії - незаконними;

?зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2006 року пенсії відповідно до ст..54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Представник відповідача - в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутністю. В раніше наданих запереченнях проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необгрунтованність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не підлеглими задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації на ЧАЕС першої категорії, інвалідом 3-ї групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Позивач звертався до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська із заявою про проведення перерахунку пенсії і нарахування її відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , однак в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначенні Законом України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , оскільки відповідно до ст. 50 Конституція України кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до вказаної категорії 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаної категорії у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами ст.ст. 53, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Частина 3 статті 54 та стаття 50 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюються нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції, які були чинними до внесення змін від 28 грудня 2007 року.

Стаття 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами ст.ст. 53, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені підстави та умови призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.

Відповідно до ст. 53 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Частина 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком , по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою для даної категорії нижній розмір державної пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54, ст. 53 даного Закону нижчій розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 3 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частиною 1 статті 33 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у працюючих інвалідів 2 і 3 груп чоловіків - 25, а у жінок - 20 років страхового стажу - за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначення згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).

Не урахування відповідачем зазначених змін стало однією з причини хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині визнання мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституція України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державною даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституція України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивачів, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі Проніна проти України .

Крім того, за приписами ст. 22 Конституція України Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 8 Конституція України визначено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії.

Відмова в перерахунку пенсії Управлінням позивачу ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституція та законами України.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання Пенсійного Фонду Кураїни в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії позивачу з 01.01.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 23, 122, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська, про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії - незаконними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2006 року пенсії відповідно до ст..54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження постанови.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову, протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

Суддя Н.Г.Овчаренко