Рішення

від 22.06.2018 по справі 321/1355/17

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1355/17

Провадження № 2/321/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Глухана М.М.

позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, приватного нотаріуса Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

6 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Михайлівського районного суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним (т. 1 а.с. 2-3), згідно якого просив визнати заповіт ОСОБА_7, яка померла 15 жовтня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5., реєстровий номер 1927, - недійсним.

7 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Михайлівського районного суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним (т. 2 а.с. 2-3), згідно якого просив визнати заповіт ОСОБА_7, яка померла 15 жовтня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5., реєстровий номер 1927, - недійсним.

Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року зазначені позови були об'єднані в одне провадження.

Позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мотивовані тим, що 5 жовтня 2012 року померла ОСОБА_7 - мати позивачів, яка при житті 6 листопада 2009 року склала заповіт, відповідно до якого належну їй земельну ділянку площею 5,5110 га, розташовану на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_2 Однак, 22.08.2017 року при формуванні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено, що вказана земельна ділянка знаходяться у власності відповідача ОСОБА_6, який набув право власності на земельні ділянки, кадастрові номери №2323355100:07:005:0013 та №2323355100:07:005:0014, розміром 5,5510 га та 5, 5150 га, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2013 року. Згідно вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_7 15 жовтня 2010 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі №1927, на ім'я відповідача ОСОБА_6 Позивачі зазначають, що заповіт не відповідає чинному законодавству так як не був підписаний ОСОБА_7 та не відповідає волі спадкодавця, тому має бути визнаний недійсним.

1 червня 2018 року ОСОБА_1 був поданий уточнених позову, але ухвалою суду від 1 червня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті до розгляду уточненого позову.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в позовах, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позови не визнала та заперечувала проти їх задоволення з тих підстав, що заповіт ОСОБА_7 повністю відповідає вимогам одностороннього правочину, який власноручно підписаний заповідачем та відповідає волі померлої.

Третя особа приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовів.

Експерт ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснив, що ним була проведена судова почеркознавча експертиза, призначена ухвалою суду від 18 грудня 2017 року. В ході експертного дослідження ним був досліджений оригінал заповіту і зроблений однозначний висновок, що підпис та почерк, розміщений в заповіті від 15 жовтня 2010 року, виконані самою ОСОБА_7. Для проведення відповідної експертизи йому були надані всі необхідні матеріали.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши експерта, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2012року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, до якого увійшла в тому числі і спірна земельна ділянкаплощею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №022625, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року (Т.1 а.с.10).

Вказану земельну ділянку згідно заповіту від 6 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №2268, ОСОБА_7 заповідала ОСОБА_2 (Т.1 а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 27/2013, заведеної після смерті ОСОБА_7, 15 жовтня 2010 року ОСОБА_7 складено заповіт, згідно якого належні їй земельні ділянки: площею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №022625, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року; площею 5,5150 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області 16 червня 2010 року за реєстром № 1077 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №022400, виданого Михайлівським районним відділом земельних ресурсів Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів 22 грудня 2004 року, спадкодавець заповіла ОСОБА_6 (Т.1 а.с.84).

06 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 В якості спадкового майна зазначені земельні ділянки площею 5,5150 га та 5,5510 га (Т.1 а.с.59). Зазначено про наявність іншого спадкоємця, ОСОБА_1, який як інвалід ІІІ групи має право на обов'язкову долю у спадщині після смерті матері. Заявою ОСОБА_1 від 06 березня 2013 року, поданої приватному нотаріусу Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, підтверджено обізнаність позивача ОСОБА_1 про зміст заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 15 жовтня 2010 року за реєстровим № 1927 від імені ОСОБА_9Т., яким померла земельні ділянки площею 5,5150 га, кадастровий номер земельної ділянки №2323355100:07:005:0014 та площею 5,5510 га кадастровий номер земельної ділянки №2323355100:07:005:0013, що розташовані на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_6 (Т.1 а.с.88). Крім того, згідно вказаної заяви ОСОБА_1 не претендує на одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на обов'язкову частку.

26 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 (Т.1 а.с.112). В якості спадкового майна зазначено житловий будинок за № 76, що знаходиться в смтМихайлівка Михайлівського району Запорізької області по вул. Садовій; земельна ділянка площею 0,1500 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смтМихайлівка, вул. Садова, 76, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку; земельна ділянка площею 0,4355 га, що розташована за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смтМихайлівка, вул. Садова, 76, надана для ведення особистого селянського господарства. 26 липня 2013 року ОСОБА_1 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно (Т.1 а.с.120, 124, 127).

22 жовтня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 (Т.1 а.с.134), на підставі якої 22 жовтня 2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянкуплощею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №022625, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки №2323355100:07:005:0013 (Т.1 а.с.144), а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянку площею 5,5150 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області 16 червня 2010 року за реєстром № 1077 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №022400, виданого Михайлівським районним відділом земельних ресурсів Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів 22 грудня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки№2323355100:07:005:0014 (Т.1 а.с.147).

Також судом встановлено, що 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури із зверненням щодо незаконного вступу ОСОБА_6 в спадщину у вигляді земельних ділянок, що залишились після смерті її матері ОСОБА_7 Згідно висновку про результати розгляду повідомлень громадян від 05 вересня 2017 року, в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, вбачаються цивільно-правові відносини, в зв'язку з чим подальшу перевірку за зверненням ОСОБА_2 припинено (Т.1 а.с.13).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1ст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно ч.ч.1,2 ст.68 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі ст.ст.1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті, право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст.ст.215 - 236 ЦК України. Виходячи із загальних правил правомірності правочинів, зокрема ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З положень ст.202 та ст.1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (яка діяла на момент посвідчення заповіту) зі змінами, відповідно до пунктів 157, 158 якої визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Оскільки в силу ч.2 ст.1223 та ч.4 ст.1254 ЦК України у випадку визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом, тому заінтересованими особами у даному випадку є спадкоємці за законом.

Заявляючи вимогу щодо визнання недійсності заповіту, позивачі як на підтвердження вказаної обставини зазначали про не підписання його тексту заповідачем ОСОБА_7, в зв'язку з чим заповіт не відповідає волі спадкодавця.

За клопотання сторони позивача, ухвалою суду від 189 грудня 2017 року була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Так, згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 79-18 від 12 квітня 2018 року (т.1 а.с.203-209), підпис, розміщений в графі Підпис та почерк, розміщений в відповідних графах лицевої та зворотної сторони наданого на експертизу оригіналу другого екземпляру заповіту за реєстраційним № 1927 від 15 жовтня 2010 року, виконані самою ОСОБА_7.

Висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

Так, для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: оригінал заповіту, оригінали документів, що містять підписи та почерк ОСОБА_7

Експерта було попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст.ст. 384, 385 КК України.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 року № 53/5 передбачено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як роз'яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене і оцінивши висновок експерта № № 79-18 від 12 квітня 2018 року, суд приходить до висновку, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому приймає його в якості належного і допустимого доказу по даній справі.

За таких обставин суд вважає, що позивачами не надано і в ході судового розгляду не було здобуто належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_7 не підписувала заповіт.

Отже, як встановлено судом, при оформленні заповіту ОСОБА_7 були дотримані вимоги до форми заповіту, а саме, заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт особисто підписаний заповідачем ОСОБА_7, що підтверджено висновками судової почеркознавчої експертизи № 79-18 від 12 квітня 2018 року, та посвідчений нотаріусом. Протилежного позивачами не доведено. Крім того, зміст ст.ст.1233-1236, 1241, 1245, 1247-1248, 1254, 1257,1307 ЦК України був роз'яснений ОСОБА_7 нотаріусом, про що є підпис заповідача. Заповіт до підписання прочитаний ОСОБА_7 і власноруч підписаний у присутності нотаріуса ОСОБА_5

Таким чином, судом не встановлено порушення ч.2 ст.1247 ЦК України, ч.2 ст.45 ЗУ Про нотаріат , п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5, щодо підписання заповіту особисто заповідачем. Як вбачається з матеріалів справи правочин підписано особисто заповідачем ОСОБА_7 у присутності нотаріуса ОСОБА_5

З урахуванням сукупності викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, приватного нотаріуса Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Михайлівського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 25 червня 2018 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_10