Постанова

від 21.11.2018 по справі 321/1355/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.11.2018 Справа № 321/1355/17

Запорізький апеляційний суд

ЄУН 321/1355/17

Провадження №22ц/807/100/18 Головуючий у 1 інстанції Олійник М.Ю.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року в складі судді Олійник М.Ю. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова Людмила Миколаївна про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова Людмила Миколаївна про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

07 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року зазначені позови були об'єднані в одне провадження.

В позовах зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7 - мати позивачів, яка при житті 6 листопада 2009 року склала заповіт, відповідно до якого належну їй земельну ділянку площею 5,5110 га, розташовану на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_4 Однак, 22.08.2017 року при формуванні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено, що вказана земельна ділянка знаходяться у власності відповідача ОСОБА_5, який набув право власності на земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розміром 5,5510 га та 5, 5150 га, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2013 року. Згідно вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_7 15 жовтня 2010 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. та зареєстрований у реєстрі №1927, на ім'я відповідача ОСОБА_5 Позивачі зазначають, що заповіт не відповідає чинному законодавству так як не був підписаний ОСОБА_7 та не відповідає волі спадкодавця, тому має бути визнаний недійсним.

Посилаючись на ці обставини, просили визнати заповіт ОСОБА_7, яка померла 15 жовтня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М., реєстровий номер 1927, - недійсним.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року відмовлено у задоволенні позовів.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому зазначив, що через недотримання судом при проведенні експертизи положень цивільно-процесуального законодавства, висновок експерта викликає сумніви в його правильності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, до якого увійшла в тому числі і спірна земельна ділянка площею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року (Т.1 а.с.10).

Вказану земельну ділянку згідно заповіту від 6 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. та зареєстрованого у реєстрі за №2268, ОСОБА_7 заповідала ОСОБА_4 (Т.1 а.с.8-9).

З матеріалів спадкової справи № 27/2013, заведеної після смерті ОСОБА_7, вбачається, що 15 жовтня 2010 року ОСОБА_7 складено заповіт, згідно якого належні їй земельні ділянки: площею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року; площею 5,5150 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Ворожбяновою Л.М., приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області 16 червня 2010 року за реєстром № 1077 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Михайлівським районним відділом земельних ресурсів Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів 22 грудня 2004 року, спадкодавець заповіла ОСОБА_5 (Т.1 а.с.84).

06 березня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. В якості спадкового майна зазначені земельні ділянки площею 5,5150 га та 5,5510 га (Т.1 а.с.59). Зазначено про наявність іншого спадкоємця, ОСОБА_3, який як інвалід ІІІ групи має право на обов'язкову долю у спадщині після смерті матері. Заявою ОСОБА_3 від 06 березня 2013 року, поданої приватному нотаріусу Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновій Л.М., підтверджено обізнаність позивача ОСОБА_3 про зміст заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. 15 жовтня 2010 року за реєстровим № 1927 від імені ОСОБА_7., яким померла земельні ділянки площею 5,5150 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 та площею 5,5510 га кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що розташовані на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, заповіла ОСОБА_5 (Т.1 а.с.88). Крім того, згідно вказаної заяви ОСОБА_3 не претендує на одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на обов'язкову частку.

26 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 (Т.1 а.с.112). В якості спадкового майна зазначено житловий будинок за АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку; земельна ділянка площею 0,4355 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства. 26 липня 2013 року ОСОБА_3 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно (Т.1 а.с.120, 124, 127).

22 жовтня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової Л.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 (Т.1 а.с.134), на підставі якої 22 жовтня 2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянку площею 5,5510 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22 грудня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (Т.1 а.с.144), а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянку площею 5,5150 га, що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, належну на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Ворожбяновою Л.М., приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області 16 червня 2010 року за реєстром № 1077 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Михайлівським районним відділом земельних ресурсів Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів 22 грудня 2004 року, кадастровий номер земельної НОМЕР_5 (Т.1 а.с.147).

Також судом встановлено, що 29 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури із зверненням щодо незаконного вступу ОСОБА_5 в спадщину у вигляді земельних ділянок, що залишились після смерті її матері ОСОБА_7 Згідно висновку про результати розгляду повідомлень громадян від 05 вересня 2017 року, в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, вбачаються цивільно-правові відносини, в зв'язку з чим подальшу перевірку за зверненням ОСОБА_4 припинено (Т.1 а.с.13).

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому ращзі має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначати долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Частиною четвертою статті 1236 ЦК України передбачено, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_3 підставами позову про визнання заповіту, складеного його матір'ю ОСОБА_7 недійсним, зазначив те, що текст заповіту було підписано не його матір'ю, у зв'язку з чим заповіт не відповідає волі спадкодавця.

За клопотанням позивача, судом першої інстанції ухвалою суду від 18.12.2017 року була призначена судова почеркознавча експертиза.

Так, згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 79-18 від 12 квітня 2018 року (т.1 а.с.203-209), підпис, розміщений в графі Підпис та почерк, розміщений в відповідних графах лицевої та зворотної сторони наданого на експертизу оригіналу другого екземпляру заповіту за реєстраційним № 1927 від 15 жовтня 2010 року, виконані самою ОСОБА_7.

Судом першої інстанції встановлено, що посвідчення оспорюваного ОСОБА_3 заповіту відбулося з додержанням вимог чинного законодавства, заповіт вчинено у письмовій формі за допомогою технічних засобів спадкодавцем ОСОБА_7, дієздатність якого нотаріусом перевірено, із зазначенням місця та часу його складання, прочитано вголос (про що є запис в заповіті), складено текст зі слів заповідача, підписано ОСОБА_7 особисто (т. 1 а.с.84).

Оцінивши в сукупності досліджені докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки оспорюваний позивачем заповіт складено та посвідчено з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Запорізький апеляційний суд

ЄУН 321/1355/17

Провадження №22ц/807/100/18 Головуючий у 1 інстанції Олійник М.Ю.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

21 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року в складі судді Олійник М.Ю. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова Людмила Миколаївна про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Михайлівського нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова Людмила Миколаївна про визнання заповіту недійсним, -

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: