Постанова

від 19.06.2018 по справі 608/2074/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2074/17Головуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Є. Провадження № 22-ц/789/624/18 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін - представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4 , представника Шманьківчицької сільської ради - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №608/2074/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року, ухваленого суддею Квятковською Л.Й., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, -

В С Т А Н О В И В:

в грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення 6-ї сесії 7-го скликання Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 квітня 2016 року №39 «Про вилучення земельних ділянок в громадян, які померли та виділення їх правонаступникам в с.Шманьківчики» в частині вилучення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,33 га поле №6 в ОСОБА_6 на території с.Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області та передачі земельної ділянки безкоштовно у власність площею 0,33 га поле №6 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в с. Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області. Судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що його батько ОСОБА_6 користувався земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,04 га та для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,58 га (з них 0,25 га біля хати і 0,33 га в полі №6), які розташовані на території с.Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області і обліковувались за ним в кадастровій документації Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, однак, рішенням 6-ї сесії 7-го скликання даної сільської ради №39 від 08 квітня 2016 року земельну ділянку площею 0,33 га в полі №6 було вилучено і передано ОСОБА_1, який не є родичем чи спадкоємцем ОСОБА_6 Позивача про прийняття даного рішення не повідомлялося ні усно, ні письмово, а також будь-якої відмови від користування спірною земельною ділянкою він не заявляв.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішень Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області - задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення 6-ї сесії 7-го скликання Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 квітня 2016 року №39 «Про вилучення земельних ділянок в громадян, які померли та виділення їх правонаступникам в с. Шманьківчики» в частині вилучення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,33 га поле №6 в ОСОБА_6 на території с.Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області та передачі земельної ділянки безкоштовно у власність площею 0,33 га поле №6 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1.

Стягнуто з Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області в користь позивача ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року у справі №608/2074/17 та постановити нове рішення про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що воно є таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, порушує його законні права та інтереси.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вирішення даного спору підлягає в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.6 КАС України, оскільки неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийнятті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб не підлягає розгляду в цивільному судочинстві. Також, вказує, що суд першої інстанції не провів аналізу норм і підстав, якими порушено права позивача і які саме та відповідно стали підставою для їх судового захисту, оскільки набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності чітко визначених юридичних фактів у їх сукупності, які ОСОБА_3 не було дотримано. Судом не було досліджено обставин чи ухвалювалося рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю і правомірність обраного позивачем судового захисту, а також не обґрунтовано жодними доводами невідповідність закону оскаржуваного рішення сільської ради.

Від представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року у справі №608/2074/17 - без змін, посилаючись на те, що вважає дану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, оскільки доводи апелянта щодо підсудності даної справи положенням КАС України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, адже, згідно статтям 15-16 ЦПК України та ст.158 ЗК України кожна особа має право звернутися до суду щодо вирішення земельних спорів. Даний спір виник із земельних, а не адміністративних правовідносин і є цивільно-правовим за своєю природою, оскільки оскаржуваним рішенням сільської ради вирішено питання про припинення особи права на землю як права цивільного. Шманьківчицькій сільській раді було відомо про те, що позивач є сином ОСОБА_6, оскільки він її використовував коли батько хворів, що підтверджується довідкою №113 від 14 червня 2013 року, а також сплачував земельний податок, що підтверджується квитанціями, проте, сільська рада без будь-якого повідомлення вилучила з користування ОСОБА_6 земельну ділянку і надала її чужій людині. Доводи апелянта щодо порушення процесуальних норм є безпідставними, адже, суд першої інстанції встановив, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, правонаступником ОСОБА_6 є його син ОСОБА_3 Таким чином, суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку і визнав, що вилучення спірної земельної ділянки у ОСОБА_6 було незаконним.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на вилучення в ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,33 га поле №6 на території Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області не було згоди землекористувача, вказана земельна ділянка виділена не правонаступнику, чим порушені права позивача, з позовом про примусове припинення права землекористування у ОСОБА_6 в судовому порядку сільська рада не зверталася, у рішенні шостої сесії сьомого скликання Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 квітня 2016 року №121 «Про вилучення земельних ділянок» не зазначено підстави для вилучення спірної земельної ділянки.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає зібраним по справі доказам і вимогам чинного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України - захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що відповідно до Архівного витягу, наданого Чортківською районною державною адміністрацією №13 від 11 січня 2018 року, в якому вказано, що рішенням №32 Шманьківчицької сільської Ради народних депутатів Чортківського району Тернопільської області двадцять другого скликання восьмої сесії від 14 липня 1997 року передано ОСОБА_6 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки загальною площею - 0,60; у тому числі: а) - 0,03; б) - 0,57; в користування - город біля хати - 0,04; поле №6 - 0,53 (а.с. 37).

Крім цього, з довідки Шманьківчицької сільської ради №225 від 16 листопада 2017 року видно, що згідно погосподарських книг за ОСОБА_6, який помер 12 червня 2013 року, рахувалися земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,04 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,58 га (0,25 га город біля хати, 0,33 га город в полі №6, який рахується в межах населеного пункту на території Шманьківчицької сільської ради) (а.с.6).

Рішенням Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області шостої сесії сьомого скликання від 08 квітня 2016 року № 39 було вилучено земельні ділянки, що знаходились в користуванні громадян, в тому числі і в ОСОБА_6 в зв'язку із смертю, площею 0,33 га в полі №6 і відповідно передано дану земельну ділянку безкоштовно у власність ОСОБА_1 (а.с.7-9).

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 листопада 2015 року, спадкова справа №706/2015 та зареєстровано в реєстрі за №703, вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 12 червня 2013 року є його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вулиці Лісова за №7 в селі Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області, який належав ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 12-14).

Також, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2015 року, спадкова справа №706/2015 та зареєстровано в реєстрі за №704, зазначено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_6, спадщини яка складається із земельної ділянки за кадастровим номером 6125589300:01:001:0030, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1722 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ТР №049249, виданого 25 листопада 2003 року Чортківською районною державною адміністрацією відповідно до розпорядження голови Чортківської районної державної адміністрації від 08 грудня 2003 року №523 та зареєстрованого 25 листопада 2003 року Чортківським районним відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №225 (а.с. 15-17).

Пунктом 7 «Перехідних положень» ЗК України (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Главою 22 ЗК України передбачені підстави припинення права на землю.

Зі змісту вказаної глави не вбачається випадків припинення права особи на користування земельною ділянкою у зв'язку з її смертю або відсутності згоди на її вилучення.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_4 України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 продовжував користуватися спірною земельною ділянкою його син ОСОБА_3, який став спадкоємцем всього належного померлому ОСОБА_6 майна. За використання земельної ділянки позивач сплачував земельний податок, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні квитанціями.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, майном у значенні стаття 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ОСОБА_4 в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних поршень не вчинила. Оскільки ставиться питання про позбавлення особи права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку має місце «непропорційне» втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав рішення сесії від 08 квітня 2016 року в частині вилучення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,33 га поле №6 в ОСОБА_6 на території с.Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області та передачі земельної ділянки безкоштовно у власність площею 0,33 га поле №6 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 незаконним.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах щодо визначення встановленої законом юрисдикції адміністративних судів. Зокрема, у постанові від 13 вересня 2017 року (справа № 21-2465а16) Суд зазначив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права в частині визнання незаконним рішення № 39 від 08 квітня 2016 року щодо передачі у власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки, оскільки суд першої інстанції визнав, що вилучення спірної земельної ділянки було незаконним, і як наслідок визнається незаконним рішення щодо передачі даної земельної ділянки іншій особі. Крім цього, за вимогами ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) передачі земельної ділянки у власність громадянину передує процедура виготовлення, погодження та затвердження документації із землеустрою, формування земельної ділянки та її реєстрація в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у визначеному порядку, чого дотримано також не було.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_4 протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8