Рішення

від 14.06.2018 по справі 904/1186/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2018 р. Cправа № 904/1186/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА", м.Козятин Козятинського району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК", м.Дніпро

про стягнення 309470,5 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представника відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА") ОСОБА_1, діє за довіреністю;

інші учасники процесу правом участі у судовому засіданні не скористались

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області 17.04.2018 за підсудністю з господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява з присвоєним номером справи №904/1189/18 товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" (відповідач-1) заборгованості в розмірі 205750,00 грн; 3% річних в розмірі 19355,53 грн; суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, - 74365,00 грн та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" (відповідач-2) на заборгованості в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2015 в частині оплати за отриманий товар, а також невиконанням відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки №30201/15 від 02.01.2015, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2015.

Ухвалою суду від 19.04.2018 постановлено відкрити провадження у справі №904/1186/18, розгляд справи №904/1186/18 здійснити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 22.05.2018.

18.05.2018 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти викладених в ній вимог, при цьому пославшись на те, що у відповідача 1 відсутня заборгованість перед позивачем у зв'язку з повною оплатою товару. Разом з цим зазначив, що посилання позивача на п.5.1. договору, як на умови оплати, яку порушив останній є безпідставними, оскільки договором взагалі не передбачено умови та строки оплати фактично поставленого товару. Відтак товариство з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" вважає, що до взаємовідносин між сторонами слід застосовувати ч.2 ст.530 ЦК України.

22.05.2018 на адресу суду надійшла заява позивача б/н від 18.05.2018 (вх.канц.суду №02.1-34/4147/18) "про зменшення розміру позовних вимог та відмови від частини позовних вимог", якою останній просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача - 20398,69 грн 3% річних та 78951,60 грн інфляційних втрат, а також відмовляється від позову в частині вимог, пред'явлених до ТОВ "Софт-Пак", яка прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам ст.46 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.05.2018 закрито підготовче провадження у справі №904/1186/18; розгляд справи призначено по суті на 14.06.2018.

На визначену судом дату (14.06.2018) в судове засідання з'явився представник ТОВ "СОКА УКРАЇНА".

Позивач та відповідач 2 правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про час, дату та місце судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 22.05.2018 та телеграмами суду №904/1186/18/667/18 від 30.05.2018 (ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ") та №904/1186/18/668/18 від 30.05.2018 (ТОВ "Софт-Пак"), які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від позивача, відповідача 2 щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Представник відповідача 1 в повному обсязі заперечив щодо частини позовних вимог, з урахуванням доводів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні проти відповіді на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.06.2018 оголошувалась перерва до 14 год. 30 хв.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" було укладено договір поставки №02/1 (а.с.34).

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар за цінами і в кількості встановлених в розрахунках-фактурах на кожну партію товар, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору, товар повинен бути повністю поставлений покупцю на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту передоплати.

Згідно п.5.1. договору, покупець здійснює 100 % передоплату на розрахунковий рахунок покупця за погоджену партію товару.

На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних: №24043 від 24.04.2015; №29043 від 29.04.2015; №08053 від 08.05.2015 та №15051 від 15.05.2015 (а.с.20-23) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 567000,00 грн, який був отриманий ТОВ "СОКА Україна".

Як вбачається з акту перевірки якості бігбегів (товару) від 18.05.2015 (а.с.28) товар відповідачем 1 було прийнято без зауважень щодо його якості, кількості та вартості.

ТОВ "СОКА Україна" станом на 25.02.2018 частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в розмірі 351250,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №619 та №621 від 14.05.2015 на загальну суму 101250,00 грн; №125 від 21.07.2015 на суму 50000,00 грн та №998 від 31.0.2015 на суму 200000,00 грн.

Відтак, як стверджує позивач станом на 25.02.2018 у відповідача існувала заборгованість за договором №02/01 від 02.01.2015 в розмірі 215750,00 грн.

02.03.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих.№1/2802 від 28.02.2018) з вимогою погасити заборгованість та попередженням про можливе звернення ТОВ "ВП "ТМП" до суду у разі ігнорування відповідачем направленого до нього листа та відмови сплати суми заборгованості (а.с.30-31). Вказана вимога 15.05.2018 була отримана відповідачем (а.с.33), але залишена останнім без відповіді та виконання.

Також слід зазначити, що 02.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" було укладено договір поруки №0201/15, згідно п.1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "СОКА УКРАЇНА" (боржник) щодо оплати поставленого кредитором товару за договором, передбаченим ст.2 цього договору.

Згідно п.1.2. договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником умов основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.3.2 цього договору.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2015 в частині оплати за отриманий товар, а також невиконанням відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки №30201/15 від 02.01.2015, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02.01.2015, стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору, товар повинен бути повністю поставлений покупцю на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту передоплати.

Згідно п.5.1. договору, покупець здійснює 100 % передоплату на розрахунковий рахунок покупця за погоджену партію товару.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату, у зв'язку з чим заборгованість відповідача 1 станом на 25.02.2018 склала 215750,00 грн.

Відтак в зв'язку з невиконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань щодо здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, останній звернувся з даним позовом до суду.

27.03.2018, під час розгляду справи, відповідач розрахувався з позивачем в повному обсязі, здійснивши платіж за отриману продукцію у розмірі 215750,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №504 від 27.03.2018 (а.с.65).

Таким чином станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість за договором поставки була погашена відповідачем в повному обсязі, у зв'язку з чим, як вже зазначалося вище, позивачем заявою б/н від 18.05.2018 (а.с.61-62) було зменшено розмір позовних вимог в частині основного зобов'язання, яка судом була прийнята до розгляду.

Разом з цим, позивач даною заявою відмовився від позову в частині вимог, пред'явлених до відповідача 2 (ТОВ "СОФТ-ПАК").

Згідно із п.п. 1, 2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 2 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вказані вище обставини суд дійшов висновку про прийняття відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" від позовних вимог, пред'явлених до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК", та закриття провадження у справі №904/1186/18 в цій частині.

Водночас, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем 1 по договору поставки, позивач просить суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми в сумі 20398,69 грн та інфляційні збитки в розмірі 78951,60 грн задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, що покупець здійснює 100% передоплату, проте чіткий строк такої оплати не передбачили, з чим погоджується позивач у відповіді на відзив.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) , покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу .

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, зміст договору поставки №02/01 від 02.01.2015, судом встановлено, що строк оплати товару даним правочином не встановлений, в зв'язку з чим до відносин, що склались між сторонами належить застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, якою визначено: "Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" пред'явило товариству з обмеженою відповідальністю "Сока Україна" вимогу про сплату заборгованості шляхом направлення на його адресу відповідного листа №15 від 28.02.2018 (а.с.30-31), який останнім отримано 15.03.2018 (а.с.33). Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України обов'язок щодо оплати товару мав бути виконаний у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. В зв'язку з його невиконанням, починаючи з 23.03.2018 відповідач є боржником, який прострочив.

Враховуючи, що повна оплата за видатковими накладними №24043 від 24.04.2015, №29043 від 29.04.2015, №08053 від 08.05.2015 та №15051 від 15.05.2015 відбулась 27.03.2018, суд дійшов висновку, що часом прострочення є період з 23.03.2018 до 27.03.2018.

Разом з цим, позивач, звертаючись з позовом до суду, здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 25.04.2015 по 27.03.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" за вказаний вище період (з 23.03.2018 по 26.03.2018), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування 3% річних в сумі 70,93 грн та про відмову в задоволенні решти позовних вимог в цій частині.

Також не підлягає стягненню сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, оскільки період її визначення менший місяця (абз.2 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача 1 (ТОВ "СОКА УКРАЇНА" ) на користь позивача в сумі 1762,00 грн (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись п.4 ч.1 ст.231 ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 236, 237, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Прийняття відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" від позовних вимог, пред'явлених до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" у справі №904/1186/18.

2. Провадження у справі №904/1186/18 в частині позовних вимог, пред'явлених до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" закрити.

3. Позов у справі №904/1186/18 задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" (вул.Довженка, буд.22А, м.Козятин, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 36200627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" (вул.Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 34367524) 70,93 грн 3% річних та 1762,00 грн понесених витрат зі сплати судового збору.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20327,76 грн 3% річних та 78951,60 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити учасникам судового процесу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №904/1186/18 складено 25 червня 2018 р..

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ" (вул.Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000; вул.Героїв Крут, буд.15, оф.319, м.Дніпро, 49005);

4 - ТОВ "СОКА УКРАЇНА" (вул.Довженка, буд.22А, м.Козятин, Вінницька обл., 22100);

5 - ТОВ "СОФТ-ПАК" (вул.Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000).