Постанова

від 26.09.2018 по справі 904/1186/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Справа № 904/1186/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ", м.Дніпро на рішення господарського суду Вінницької області, від 14.06.18р. суддею Нешик О.С. повний текст складено 25.06.2018р у справі № 904/1186/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА", м.Козятин Козятинського району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК", м.Дніпро

про стягнення 309470,5 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області 23 березня 2018 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" (відповідач-1) заборгованості в розмірі 205750,00 грн., 3% річних в розмірі 19355,53 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 74365,00 грн. та стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" (відповідач-2) заборгованості в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у справі №904/1186/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" б/н від 22 березня 2018 року і додані до неї документи передано для розгляду за територіальною підсудністю справ до господарського суду Вінницької області (21018, м.Вінниця, вулиця Пирогова, 29).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02 січня 2015 року в частині оплати за отриманий товар, а також невиконанням відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки №30201/15 від 02 січня 2015 року, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02 січня 2015 року.

22 травня 2018 року ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ" подало до суду першої інстанції заяву №б/н від 18 травня 2018 року про зменшення розміру позовних вимог та відмови від частини позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача - 20398,69 грн. 3% річних та 78951,60 грн. інфляційних втрат, а також відмовляється від позову в частині вимог, пред'явлених до ТОВ "Софт-Пак".

Рішенням господарського суд Вінницької області (суддя Нешик О.С.) прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" від позовних вимог, пред'явлених до товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" у справі №904/1186/18, провадження у справі №904/1186/18 в частині позовних вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" закрито. Позов у справі №904/1186/18 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" (вул.Довженка, буд.22А, м.Козятин, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 36200627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" (вул.Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 34367524) 70,93 грн. 3% річних та 1762,00 грн. понесених витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20327,76 грн. 3% річних та 78951,60 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зокрема, зміст договору поставки №02/01 від 02 січня 2015 року, судом встановлено, що строк оплати товару даним правочином не встановлений, в зв'язку з чим до відносин, що склались між сторонами належить застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" пред'явило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сока Україна" вимогу про сплату заборгованості шляхом направлення на його адресу відповідного листа №15 від 28 лютого 2018 року, який останнім отримано 15 березня 2018 року. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України обов'язок щодо оплати товару мав бути виконаний у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. В зв'язку з його невиконанням, починаючи з 23 березня 2018 року відповідач є боржником, який прострочив. Враховуючи, що повна оплата за видатковими накладними №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року та №15051 від 15 травня 2015 року відбулась 27 березня 2018 року, суд дійшов висновку, що часом прострочення є період з 23 березня 2018 року до 27 березня 2018 року. Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" за вказаний вище період, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування 3% річних в сумі 70,93 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог в цій частині. Також судом зазначено, що не підлягає стягненню сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, оскільки період її визначення менший місяця.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" 3% річних від простроченої суми в розмірі 20 398, 69 грн. та інфляційні збитки в розмірі 78 951,60 грн., а всього 99 350,29 грн. Позивач вважає, що рішення винесено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов'язань та статті 692 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року, №15051 від 15 травня 2015 року виник з дати отримання товару. Відтак, позивач наполягає на тому, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов договору поставки та положень статей 530, 692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару, а нарахування 3% річних та інфляційних витрат за порушення строку оплати повинні починатися з дня, наступного за днем прийняття товару. Крім того, в силу частини 3 статті 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4642,07 грн. Натомість, оскаржуваним рішення було стягнуто з відповідача лише 1762 грн. понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, що є порушенням норм процесуального права.

Також позивачем у апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги у режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 липня 2018 року у справі №904/1186/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ", м.Дніпро на рішення господарського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у справі №904/1186/18, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Розгляд скарги призначено на "26" вересня 2018 р. о 10:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2; вирішено провести судове засідання в режимі відео конференції з Дніпропетровським апеляційному господарським судом.

Від відповідача 1 - ТОВ "Сока Україна" надійшов відзив №08/08 від 08 серпня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що визначення строку попередньої оплати відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України в поєднанні із частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України саме по собі є виключенням із правила частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України (яке не має відношення до спірних відносин з умовою попередньої оплати), що унеможливлює одночасне застосування частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України в тому числі як виключення із правила частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України за наявності умов договору про попередню оплату. Також відповідач вказує, що до господарського суду Вінницької області позовна заява надійшла 17 квітня 2018 року, а провадження було відкрито 19 квітня 2018 року, тобто вже після оплати основного боргу (27 березня 2018 року). Таким чином, підстави для стягнення з відповідача судового збору за вимоги про стягнення основного боргу, який погашений 27 березня 2018 року відсутні.

24 вересня 2018 року до Рівненського апеляційного господарського суду від апелянта - ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що відносини між позивачем та відповідачем мають характер зустрічного виконання зобов'язання, а тому має місце обов'язок негайного виконання, що передбачений статтею 692 Цивільного кодексу України та який виник на підставі абзацу 2 частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 538 Цивільного кодексу України. Окремо заявник звертає увагу на абзац 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Тому, умова пункту 5.1. Договору "Покупець здійснює 100% передоплату" чітко встановлює подію, з настанням якої у відповідача виник обов'язок оплатити товар - поставка товару. Відтак, прострочення виконання зобов'язання відповідача виникло відразу після поставки товару. Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо суми судового збору присудженого до стягнення за розгляд позовної заяви, оскільки ТОВ "ВП "ТМТ" звернулося з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області 23 березня 2018 року. У свою чергу, відповідачем сума заборгованості за договором в розмірі 215750,00 грн. була сплачена 27 березня 2018 року, тобто після пред'явлення позивачем позову.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" було укладено договір поставки №02/1 /а.с. 34/.

Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар за цінами і в кількості встановлених в розрахунках-фактурах на кожну партію товар, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору, товар повинен бути повністю поставлений покупцю на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту передоплати.

Згідно пункту 5.1. договору, покупець здійснює 100% передоплату на розрахунковий рахунок покупця за погоджену партію товару.

На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року та №15051 від 15 травня 2015 року /а.с.20-23/ позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 567000,00 грн., який був отриманий ТОВ "СОКА Україна".

З акту перевірки якості бігбегів (товару) від 18 травня 2015 року /а.с.28/ вбачається, що товар відповідачем 1 було прийнято без зауважень щодо його якості, кількості та вартості.

ТОВ "СОКА Україна" станом на 25 лютого 2018 року частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в розмірі 351250,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №619 та №621 від 14 травня 2015 року на загальну суму 101250,00 грн., №125 від 21 липня 2015 року на суму 50000,00 грн. та №998 від 31 липня 2015 року на суму 200000,00 грн.

Відтак, як стверджує позивач станом на 25 лютого 2018 року у відповідача існувала заборгованість за договором №02/01 від 02 січня 2015 року в розмірі 215750,00 грн.

02 березня 2018 року ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ" на адресу відповідача була направлена претензія (вих.№1/2802 від 28 лютого 2018 року) з вимогою погасити заборгованість та попередженням про можливе звернення ТОВ "ВП "ТМП" до суду у разі ігнорування відповідачем направленого до нього листа та відмови сплати суми заборгованості /а.с.30-31/. Вказана вимога була отримана відповідачем 15 травня 2018 року /а.с.33/, але залишена останнім без відповіді та виконання.

Крім того, 02 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" було укладено договір поруки №0201/15, згідно пункту 1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "СОКА УКРАЇНА" (боржник) щодо оплати поставленого кредитором товару за договором, передбаченим статтею 2 цього договору.

Згідно пункту 1.2. договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником умов основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 3.2 цього договору.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02 січня 2015 року в частині оплати за отриманий товар, а також невиконанням відповідачем-2 прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки №30201/15 від 02 січня 2015 року, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки №02/01 від 02 січня 2015 року, стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду Дніпропетровської області.

27 березня 2018 року, під час розгляду справи в господарському суді Вінницької області, відповідач розрахувався з позивачем в повному обсязі, здійснивши платіж за отриману продукцію у розмірі 215750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №504 від 27 березня 2018 року /а.с.65/.

Таким чином станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість за договором поставки була погашена відповідачем в повному обсязі, у зв'язку з чим, як вже зазначалося вище, позивачем заявою б/н від 18 травня 2018 року /а.с.61-62/ було зменшено розмір позовних вимог в частині основного зобов'язання, яка судом була прийнята до розгляду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що строк оплати товару за спірним правочином не встановлений, в зв'язку з чим до відносин, що склались між сторонами належить застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" пред'явило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сока Україна" вимогу про сплату заборгованості шляхом направлення на його адресу відповідного листа №15 від 28 лютого 2018 року, який останнім отримано 15 березня 2018 року. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України обов'язок щодо оплати товару мав бути виконаний у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. В зв'язку з його невиконанням, починаючи з 23 березня 2018 року відповідач є боржником, який прострочив. Враховуючи, що повна оплата за видатковими накладними №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року та №15051 від 15 травня 2015 року відбулась 27 березня 2018 року, суд дійшов висновку, що часом прострочення є період з 23 березня 2018 року до 27 березня 2018 року. Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" за вказаний вище період, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування 3% річних в сумі 70,93 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог в цій частині. Також судом зазначено, що не підлягає стягненню сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, оскільки період її визначення менший місяця.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

02 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКА УКРАЇНА" було укладено договір поставки №02/1 відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар за цінами і в кількості встановлених в розрахунках-фактурах на кожну партію товар, які являються невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року та №15051 від 15 травня 2015 року /а.с.20-23/ позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 567000,00 грн., який був отриманий ТОВ "СОКА Україна" без зауважень щодо його якості, кількості та вартості, що підтверджується актом перевірки якості бігбегів (товару) від 18 травня 2015 року.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що станом на 23 березня 2018 року сума заборгованості ТОВ "СОКА Україна" перед ТОВ "ВП "ТМТ" за поставлений товар складала 215750,00 грн.

Згідно вимог статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно пункту 4.2. Договору, продукція переходить у власність покупця з моменту підписання накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, покупець здійснює 100 % передоплату на розрахунковий рахунок продавця за погоджену партію товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частини 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу норм законодавства про зустрічне виконання зобов'язань та статті 692 Цивільного кодексу України колегія суддів прийшла до висновку про те, що обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними №24043 від 24 квітня 2015 року, №29043 від 29 квітня 2015 року, №08053 від 08 травня 2015 року, №15051 від 15 травня 2015 року, виник з дати отримання товару.

Крім того, за приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов договору поставки та положень статей 530, 692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати повинні починатися з дня, наступного за днем прийняття товару.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ТОВ "ВП "ТМТ" заявило до стягнення з ТОВ "СОКА України" 3% річних в сумі 19355,53 грн. та інфляційні втрати в сумі 74365 грн. за період з 25 квітня 2015 року по 27 березня 2018 року.

Як вже зазначалося, 27 березня 2018 року, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач розрахувався з позивачем в повному обсязі, здійснивши платіж за отриману продукцію у розмірі 215750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №504 від 27 березня 2018 року /а.с.65/.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість за договором поставки була погашена відповідачем в повному обсязі, у зв'язку з чим, місцевим судом було правомірно задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині основного зобов'язання.

Крім того, зазначеною заявою позивач також відмовився від позову в частині вимог пред'явлених до відповідача 2 - ТОВ "СОФТ-ПАК".

Згідно із пунктами 1, 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 2 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вказані вище обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про прийняття відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" від позовних вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-ПАК" та закриття провадження у справі №904/1186/18 в цій частині.

В заяві про зменшення позовних вимог та відмови від частини позовних вимог ТОВ "ВП "ТМТ" заявило про стягнення з ТОВ "СОКА Україна" 3% річних в розмірі 20398,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 78951,60 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів здійснено перерахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" за період з 25 квітня 2015 року по 26 березня 2018 року та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 20310,73 грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити (судом не враховано в періоді розрахунку 27.03.2018 -день здійснення оплати за отриманий товар).

В свою чергу, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 25 квітня 2015 року по 26 березня 2018 року в сумі 78951,60 грн. є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Таким чином, позов ТОВ "ВП "ТМТ" до ТОВ "СОКА Україна" про стягнення 20398,69 грн. 3% річних та 78951,60 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню. Обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 20310,73 грн. 3% річних та 78951,60 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того, колегія суддів не погоджується із здійсненим місцевим судом розподілом судових витрат з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4642,07 грн. згідно платіжного доручення №1585 від 13 березня 2018 року.

Причому датою подання позовної заяви суд вважає 17.03.2018р. - дата реєстрації позовної заяви позивача гоподарським судом Дніпропетровської області, за розглядом якої судом винесено ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю від 27.03.2018 (а.с. 38) до господарського суду Вінницької області.

Натомість, оскаржуваним рішення було стягнуто з відповідача лише 1762 грн. понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, що є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТМТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.18 р.у справі № 904/1186/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 року у справі № 904/1186/18 скасувати частково в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення 20310 грн. 73 коп. 3% річних та 78951,60 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процентів та розміру судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з ТОВ "Сока України" (вул.Довженка, буд.22А, м.Козятин, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 36200627) на користь ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ"(вул.Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 34367524) : 20310 грн. 73 коп 3% річних, 78951 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 4640 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В частині стягнення 87,96 грн. 3% річних відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Сока України" (вул.Довженка, буд.22А, м.Козятин, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 36200627) на користь ТОВ "Виробниче підприємство "ТМТ" (вул. Ясельна, буд.1, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 34367524) 2641 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст.287-291 ГПК України.

Справу №904/1186/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.