Рішення

від 21.06.2018 по справі 906/287/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/287/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю прокурора :Вихристюк - службове посвідчення №043741 від 14.07.2016)

представника позивача: Багінський С.І, - сільський голова, посвідчення від 09.12.2016

відповідача: Пилипчук В.П. (НОМЕР_1, виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України від 02.10.1999)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Романівської сільської ради

до Фізичної особи підприємця Пилипчука Володимира Паловича

про стягнення 42406,75 грн.

Прокурором подано позов, згідно якого просить:

- стягнути з ФОП Пилипчука Володимира Павловича заборгованість по орендній платі за користування комунальним майном в сумі 42406,75 грн. до місцевого бюджету Романівської сільської ради;

- розірвати, укладений між Романівською сільською радою та ФОП Пилипчуком Володимиром Павловичем договір оренди комунального майна від 06.06.2014 № 38 нежитлового приміщення;

- зобов'язати ФОП Пилипчука Володимира Павловича повернути нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13319, Романівська сільська рада, військове містечко, приміщення №68, площею 162 кв.м. шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 21.05.2018.

В судовому засіданні 21.05.2018 оголошено перерву до 31.05.2018.

Ухвалою від 31.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2018.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неналежним чином виконує умови договору № 38 оренди нежитлового приміщення від 06.06.2014 щодо сплати орендної плати за об'єкт оренди.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав. В усному порядку заперечив проти позову з тих підстав, що він звертався до позивача з пропозицією про розірвання договору оренди, однак позивач у розірванні договору відмовив.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що на підставі рішення конкурсної комісії на право укладання договорів оренди комунального майна від 06.06.2014, між Радянською сільською радою (позивач,орендар) та Пилипчуком Володимиром Павловичем (орендар, відповідач) укладено договір № 38 оренди нежитлового приміщення від 06.06.2014.

Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 21.07.2016 №299 Радянську сільську раду Бердичівського району Житомирської області перейменовано на Романівську сільську раду Бердичівського району (а.с. 21-22).

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 13319, село Радянське, військове містечко, приміщення №68 - нежитлове приміщення (ТЕЧ), площею 162 кв.м., вартість якого визначена згідно зі звітом про експертну оцінку майна становить 29534,00грн., станом на червень 2014 року. Характер за цільовим призначенням: деревообробна майстерня.

Згідно з приписами розділу 2 договору, вступ орендаря у користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та Акта прийому-передачі вказаного об'єкта.

За умовами розділу 3 договору, орендна плата визначається відповідно до конкурсних пропозицій на право укладення договору оренди комунального майна та становить 780 грн. помноженої на місячний індекс інфляції.

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно в 15-дений термін наступного за звітним періодом місяця.

Згідно до п. 5.5 договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату.

За умовами п. 11.1. договору, договір діє з 06.06.2014 по 06.05.2017.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення № 68 - ТЕЧ, площею 162,0 кв.м, вартістю 29534,00грн. за експертною оцінкою станом на червень 2014 року, за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Радянське, вул. Військове містечко, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 06.06.2018 (а.с. 18).

Відповідач всупереч умовам договору, орендну плату вчасно не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2018 становить 28770,00 грн.

Пунктом 3.5 договору передбачено, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки.

Позивачем на підставі вищевказаного пункту договору заявлено до стягнення з відповідача 13636,75 грн. пені.

Разом з тим, умовами договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору, припинення договору, відмови або розірвання у випадках невиконання умов, передбачених у п. 5 цього договору, та інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України. (п. 8.1 договору).

19.01.2016 орендар (відповідач) звернувся з листом до орендодавця (позивача) з пропозицією розірвати договір оренди № 68 від 06.06.2014 з 19.01.2016 (а.с. 38).

10.02.2016 орендодавцем на адресу відповідача було надіслано попередження, в якому орендодавець просив в термін до 01.03.2016 погасити заборгованість та попередив, що в разі несплати заборгованості договір оренди буде розірвано в судовому порядку (а.с. 44).

17.02.2016 Радянською сільською радою було прийнято рішення № 53, яким було вирішено розірвати з Пилипчуком Володимиром Павловичем договір оренди № 68 від 06.06.2014, орендованого приміщення у Військовому містечку с.Радянське, при умові сплати боргу за орендоване приміщення (а.с. 37).

Враховуючи, що відповідач не сплачує орендну плату протягом тривалого часу, що є порушенням істотних умов договору, прокурором в інтересах позивача заявлено вимогу про розірвання договору № 38 оренди нежитлового приміщення в судовому порядку та повернення орендованого приміщення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (ч.1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ).

Матеріалами справи підтверджено, що за актом прийому-передачі від 06.06.2014 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення № 68 - ТЕЧ, площею 162,0 кв.м за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Радянське, вул. Військове містечко, що вказує на належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 3. ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, пунктам 3.1, 3.3 договору сторони узгодили розмір та терміни внесення орендної плати.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів за період з червня 2014 року по січень 2018 року утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позову до суду та на день розгляду справи не змінилась та становить 28770,00грн., що підтверджується розрахунком позивач (а.с.20-21).

Відповідач доказів погашення заборгованості у вказаній сумі не надав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів, позовні вимоги в частині стягнення 28770,00 грн. заборгованості обґрунтовані, заявлені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 13636,75 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З умов договору вбачається, що сторони погодили, якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або в неповному обсязі, додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки.

З розрахунку позивача (а.с. 19, 20, 41, 42) вбачається, що пеня розрахована за період з 01.02.2017 по 31.01.2018, починаючи із заборгованості, яка виникла станом на 01.02.2017 та в подальшому з додаванням щомісячних нарахувань, які не були сплачені відповідачем протягом лютого 2017- січень 2018 року.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок зроблено не вірно та з порушенням приписів законодавства і умов договору оренди.

Так, початковою сумою простроченої заборгованості, на яку розпочато нарахування пені позивачем визначено заборгованість в сумі 18630,00 грн. (а.с. 41), яка мала місце станом на 01.02.2017 та включає в себе заборгованість по орендним платежам з листопада 2014 року по грудень 2016 року (з урахуванням проведених відповідачем проплат).

Тобто нарахування пені здійснено на заборгованість, яка існує більше шести місяців, що суперечить нормам ч.6 ст. 232 ГК України.

Виходячи з приписів норм ч.6 ст. 232 ГПК України, враховуючи період, визначений позивачем для нарахування пені - з 01.02.2017 (початкова дата періоду нарахування пені) по 31.01.2018 (кінцева дата періоду нарахування пені), судом за встановленою формулою (заборгованість * подвійну облікову ставку НБУ / 365 днів / 100% * кількість днів прострочки) здійснено власний розрахунок пені, а саме:

- за оренду в липні 2016 року - за період з 01.02.2017 (початкова дата нарахування пені, визначена позивачем) по 16.02.2017 (закінчення 6-ти місячного строку нарахування пені відповідно до ст. 232 ГК України) на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 9,57 грн.;

- за серпень 2016 року - за період з 01.02.2017 по 16.03.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 26,33 грн.

- за вересень 2016 року - за період з 01.02.2017 по 16.04.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 44,75 ;

- за жовтень 2016 року - за період з 01.02.2017 по 16.05.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 61,42 грн.;

- за листопад 2016 року - за період з 01.02.2017 по 16.06.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 78,17 грн. ;

- за грудень 2016 року - за період з 01.02.2017 по 16.07.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 94,20 грн. ;

- за січень 2017 року - за період з 15.02.2017 по 16.08.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 110,76 грн. ;

- за лютий 2017 року - за період з 16.03.2017 по 16.09.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 101,59 грн. ;

за березень 2017 року - за період з 16.04.2017 по 16.10.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 99,16 грн. ;

- за квітень 2017 року - за період з 16.05.2017 по 16.11.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 99,95 грн. ;

- за травень 2017 року - за період з 16.06.2017 по 16.12.2017 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 100,57 грн.;

- за червень 2017 року - за період з 16.07.2017 по 16.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 103,75 грн.

- за липень 2017 року - за період з 16.08.2017 по 31.01.2018 (кінцева дата нарахування пені, визначений позивачем) на суму простроченої заборгованості 780,00грн., яка становить 96,87 грн. ;

- за серпень 2017 року - за період з 16.09.2017 по 31.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 80,31 грн. ;

- за вересень 2017 року - за період з 16.10.2017 по 31.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 64,28 грн. ;

- за жовтень 2017 року - за період з 16.11.2017 по 31.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн. , яка становить 46,86 грн.;

- за листопад 2017 року - за період з 16.12.2017 по 31.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 29,51 грн. ;

- за грудень 2017 року - за період з 16.01.2018 по 31.01.2018 на суму простроченої заборгованості 780,00 грн., яка становить 10,30 грн. .

За розрахунком суду загальний розмір пені становить 1258,35 грн. та в цій частині підлягає задоволенню. В частині стягнення 12378,40 грн. суд відмовляє за безпідставністю.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, суд зазначає про наступне.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору

За приписами ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як зазначалось вище, договір сторонами було укладено на період з 06.06.2014 по 06.05.2017.

Статтею 764 ЦК України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічні норми викладені в ст. 284 ГК України.

Тобто норми зазначених статей передбачають можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Пунктом 11.4 договору сторони також обумовили, якщо орендар продовжує користуватись об'єктом після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст. 764 ЦК України протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечував проти продовження користування позивачем орендованим майном.

Не містять матеріали справи і доказів, які б вказували на те, що відповідач після 06.05.2017 вчиняв дії на повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі.

Оскільки позивач (орендодавець) своїм правом, визначеним умовами договору та приписами чинного законодавства, не скористався, а відповідач не наполягав на поверненні майна, суд дійшов висновку, що сторонами на підставі ст. 764 ЦК України пролонговано договір оренди нежитлового приміщення № 38 від 06.06.2014 на період з 07.05.2017 по 07.04.2020.

Водночас, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як встановлено судом, у січні-лютому 2016 р. сторони договору вчиняли дії направлені на розірвання укладеного договору.

Так, ФОП Пилипчук В.П. подавав орендодавцю заяву про розірвання договору з 19.01.2016 р.

Радянська сільська рада прийняла рішення № 53 від 17.02.2016 про розірвання з Пилипчуком Володимиром Павловичем договору оренди, однак за умови сплати орендарем боргу за орендоване приміщення.

Оскільки відповідач заборгованості за оренду приміщення не сплатив, сторонами не вчинялись наступні дії, направлені на розірвання договору та повернення майна.

Приписи частини другої статті 651 ЦК України передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Водночас право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Господарський суд вважає, що наявність заборгованості по сплаті орендних платежів у сумі 28770,00 грн. та факт неналежного виконання з боку відповідача, покладених на нього зобов'язань щодо своєчасного проведення розрахунків є істотним порушенням договору, що в свою чергу є підставою для розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 38 від 06.06.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України також визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 38 від 06.06.2014., вимога прокурора про повернення орендованого приміщення орендодавцю є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 12378,40 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Нормами ч. 1 ст. 129 ГПК України унормовано, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас ч. 9 ст. ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням наведених положень, суд вважає за необхідне судові витрати щодо позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого приміщення покласти на позивача - Романівську сільську раду та відповідача порівно, оскільки Романівська сільська рада неналежним чином виконує свої повноваження, в даному випадку не скористалась своїм правом односторонньої відмови від договору оренди, передбаченим ч.1 ст. 782 КЦ України, внаслідок чого тривалий час у користуванні відповідача перебуває комунальне майно, за яке не сплачується орендна плата, тобто не надходять кошти до місцевого бюджету. Суд також в даному випадку бере до уваги, що Романівська сільська рада протягом тривалого часу не вживала заходів щодо усунення вказаних порушень.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пилипчука Володимира Павловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

на користь Романівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13319, Житомирська область, Бердичівський район, с.Романівка, вул. Луганська,101а, код ЄДРПОУ 04345552)

- 28770,00 грн. основного боргу

- 1258,35 грн. пені

3. Розірвати договір № 38 оренди нежитлового приміщення від 06.06.2014., укладений між Романівською (Радянською) сільською радою (13319, Житомирська область, Бердичівський район, с.Романівка, вул. Луганська,101а, код ЄДРПОУ 04345552) та Фізичною-особою підприємцем Пилипчуком Володимиром Павловичем (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

4. Фізичній особі-підприємцю Пилипчуку Володимиру Павловичу (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) повернути Романівській сільській раді (13319, Житомирська область, Бердичівський район, с.Романівка, вул. Луганська,101а, код ЄДРПОУ 04345552) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13319, Романівська сільська рада, військове містечко, приміщення № 68 - нежитлове приміщення, площею 162 кв.м. шляхом підписання акту приймання-передачі.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пилипчука Володимира Павловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

на користь прокуратури Житомирської області (10002, Житомирська область, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11,код ЄДРПОУ 02909950)

- 2385,84 грн. судового збору

7. Стягнути з Романівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13319, Житомирська область, Бердичівський район, с.Романівка, вул. Луганська,101а, код ЄДРПОУ 04345552)

на користь прокуратури Житомирської області (10002, Житомирська область, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11,код ЄДРПОУ 02909950)

- 2385,84 грн. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- прокурору (рек. з повід)

3- позивачу (рек. з повід)

4- відповідачу (рек. з повід.)