Рішення

від 19.06.2018 по справі 908/77/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/8/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018 Справа № 908/77/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; адреса для листування: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача: Мордвинівської сільської ради (72362, с. Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Гаглазіна, буд. 1-А)

про стягнення суми,

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді Смірнов О.Г., Федорова О.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-209 від 20.12.2017 р.

від відповідача : ОСОБА_2 - ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 034461 від 06.02.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Мордвинівської сільської ради, с. Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області заборгованості в розмірі 23865954,84 грн., з яких: 11493995, 53 грн. - сума коштів, отриманих на добудову об'єкта, 1006195,67 грн. - сума 3 % річних, 11365763,64 грн. - сума втрат від інфляції.

В якості підстави заявленого позову позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем умов договору № 1/12 від 12.06.2012р., а саме: порушення строку повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову об'єкта газопостачання «Міжселищний газопровід високого тиску ГЗ до села Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області. І етап» , встановленого п. 2.3.15 вказаного Договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 р. порушено провадження у справі № 908/77/17, розгляд якої призначено на 14.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.02.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.02.2017 р.

Ухвалою суду від 28.02.2017 р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи на 15-ть днів до 27.03.2017 р., розгляд справи відкладено на 22.03.2017 р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.03.2017р. справу № 908/77/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя: Смірнов О.Г., суддя: Федорова О.В.

Ухвалою суду від 22.03.2017 р. справу № 908/77/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя Смірнов О.Г., суддя Федорова О.В. Внаслідок зміни складу суду, розгляд справи розпочато заново, справу призначено для розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.04.2017 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 25.04.2017р. оголошено перерву до 17.05.2017р.

Ухвалою суду від 17.05.2017 р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи на 15-ть днів до 06.06.2017 р., розгляд справи відкладено на 24.05.2017 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 24.05.2017р. оголошено перерву до 30.05.2017р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 р., на підставі ст. 79 ГПК України, зупинено провадження у справі № 908/77/17 до вирішення господарським судом Запорізької області спору у справі № 908/1076/17 та набрання рішенням по цій справі законної сили.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 р. поновлено провадження у справі № 908/77/17, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018 р.

Ухвалою суду від 22.05.2018 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.06.2018 р.

Відповідач - у письмовому відзиві проти позовних вимог заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, зазначив, що дійсно, позивач свої зобов'язання щодо фінансування добудови об'єкта газопостачання, які передбачені договором виконав у повному обсязі, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на суму 11 493 996,00 грн. Так саме, свої зобов'язання за Договором виконані у повному обсязі Мордвинівською сільською радою. У відповідності до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Запорізькій області від 24.12.2012 за №ЗШ НОМЕР_1, підвідний газопровід збудований та введений в експлуатацію. Переданий у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства ВАТ "Мелітопольгаз".

Відповідач зауважує, що перед підписанням договору голові Мордвинівської сільської ради уповноваженими представниками відповідача було повідомлено про те, що фінансування добудови об'єкту газопостачання відбудеться у відповідності до розпорядження КМУ від 26.08.2009р.; що усі необхідні видатки будуть понесені НАК "Нафтогазом України" та про те, що до обов'язків сільської ради відносяться лише обов'язок щодо добудови об'єкту газопостачання (шляхом укладання договорів підряду); введення об'єкту до експлуатації; передачі його до державної власності та після отримання компенсації з бюджету перерахування зазначених коштів до НАК "Нафтогаз України". Жодних перемовин про відшкодування витрат НАК "Нафтогаз України" за рахунок коштів місцевого бюджету Мордвинівської сільської ради перед підписанням договору не велось.

З умов договору також вбачається, що повернення Нафтогазу грошових коштів мало відбутись за рахунок отримання Мордвинівською сільською радою бюджетного фінансування (відповідної бюджетної компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання з Державного бюджету). Такий висновок ґрунтується на умовах п.2.3.14, п.п. 1.1, 2.3.1, 2.3.12, п. 4.7 Договору.

Відповідач наголошує, що розпорядження Кабінету Міністрів України, на виконання якого 12.06.2012р. було укладено договір № 1/12 не передбачало обов'язку замовника повернення НАК "Нафтогаз України" грошових коштів, а визначало саме лише обов'язок щодо закупівлі за державні кошти товарів, робіт та послуг, пов'язаних із завершенням будівництва та обов'язки щодо введення добудованих газопроводів в експлуатацію та передачу їх у державну власності.

У своєму доповненні до відзиву, відповідач вказує, що з умов Договору від 12.06.2012 №1/12 вбачається, що фінансування діяльності відповідача здійснюється тільки з державного бюджету.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 922/5895/15 при дослідженні ідентичних за змістом договору та додаткової угоди до нього.

Зазначена правова позиція викладена також у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 21 березня 2017р. у справі №915/13/17 та у рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2017р. у справі №918/33/17.

Зазначає, що взяття бюджетних зобов'язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Разом з тим за період з 2009 по 2017 роки окремої бюджетної програми щодо повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову об'єктів газифікації не передбачалось.

За змістом частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету за загальним правилом здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Також, пунктом 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Мордвинівська сільська рада забезпечила виконання всіх належних дій для добудови об'єкта, введення його в експлуатацію та передачі його в Державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання.

Звертає увагу суду, що відповідач за організаційно - правовою формою господарювання відноситься до органу місцевого самоврядування, утримується за рахунок місцевого бюджету. При цьому за період з 2012 -2017 р.р. ані у місцевому бюджеті, ані законами про Державний бюджет України не передбачались відповідні бюджетні призначення щодо повернення коштів НАК Нафтогаз України за добудову об'єктів газифікації. При цьому надходження бюджету Мордвинівської сільської ради у 2013р. складали 494 469 грн., у 2014 р. - 521 448 грн.

Укладання Договору між сторонами, з передбаченими в п. 2.3.15 зобов'язаннями відповідача, відбулось за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на цілі, що суперечить вимогам ст. ст. 22, 23 БК України. Отже, взяття відповідачем зобов'язань викладених в п. 2.3.15 Договору за відсутності бюджетного фінансування на ці цілі унеможливлює їх виконання, внаслідок чого вони є завідомо не виконуваними відповідачем, як органом місцевого самоврядування, що фінансується з місцевого бюджету. Таким чином, обов'язок повернути кошти за Договором нерозривно пов'язаний з наданням субвенцій з Державного бюджету. Сторони мали право включити п. 2.3.15 Договору лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Враховуючи, що відповідач є органом місцевого самоврядування, що фінансується з місцевого бюджету та розпорядником бюджетних коштів, тому укладання будь-яких договорів на підставі яких останній бере на себе зобов'язання необхідно здійснювати з врахуванням положень Бюджетного кодексу України, яким регулюються правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин.

Враховуючи, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів НАК Нафтогаз України та що відповідачу на момент укладання Договору не було надано бюджетних призначень, то відповідач не набув в порядку визначеному бюджетним законодавством статусу розпорядника бюджетних коштів відносно спірних правовідносин, то умови укладеного у справі Договору про зобов'язання відповідача повернути позивачу протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування позивачем добудови об'єкта, коштів шляхом перерахування на рахунок позивача, визначені п.2.3.15 Договору є такими що не відповідають вимогам закону, бюджетному законодавству, а тому не породжують правових наслідків для сторін.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у додаткових письмових поясненнях вказав, що він не погоджується з твердженням відповідача про те, що добудова підвідних газопроводів здійснювалась Компанією за рахунок бюджетних коштів. Компанія не є розпорядником державних коштів. Фінансування об'єкта газопостачання здійснювалось з власних коштів Компанії (не коштів державного бюджету) на поворотній основі.

Позивач відзначає, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства України. Тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим.

Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від виконання зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для припинення зобов'язання відповідно до ЦК України.

Звертає увагу суду на те, що за умовами Договору саме замовник (відповідач) зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання (п.п.2.3.14); протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта (п.п.2.3.15).

Крім того, розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 №309 Про передачу об'єктів газопостачання у державну власність на управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації та райдержадміністрації спільно з органами місцевого самоврядування покладено обов'язок у встановленому законодавством порядку підготувати документи щодо внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з Національною акціонерною компанією Нафтогаз України в межах здійсненого нею фінансування на добудову відповідних газопроводів.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, а невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором порушує право позивача на повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від обов'язків за Договором.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються з бюджетними установами, виконання Договору повинно здійснюватись на загальних підставах.

В господарський суд від відповідача надійшло письмове клопотання (вих. б/н від 01.06.2018 р.), в якому заявник, посилаючись на ст. 50 ГПК України просить залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 2/12); залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30); залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Мелітопольгаз (72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47А; ідентифікаційний код 05535349)

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним:

Предметом розгляду даної справи є вимога НАК Нафтогаз України до Мордвинівської сільської ради про стягнення заборгованості за договором № 1/12 від 12.06.2012р., за умовами якого відповідачем профінансовано, а позивачем здійснено добудову об'єкта газопостачання, який на момент розгляду даної справи введено в експлуатацію та передано у державну власність в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зі змісту договору № 1/12 від 12.06.2012р. вбачається, що спірний правочин було вчинено позивачем та відповідачем на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009р. Про добудову підвідних газопроводів . Передача такого об'єкту мала відбуватись на підставі постанови КМУ від 23.02.2011р. № 145 як вищого органу у системі органів виконавчої влади, тому Кабінет Міністрів України необхідно залучити до участі у справі в якості третьої особи.

Щодо залучення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зазначає, що саме до сфери управління Міністерства має бути передано спірний об'єкт газопостачання і цей орган здійснює сукупність дій пов'язаних, зокрема, з контролем за цим об'єктом.

Відповідно до форми № 2б(к) Відомості про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації , наданої Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, державне майно - газопровід високого тиску у селі Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області не увійшло до статутного капіталу господарської організації та перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства Мел ітопольгаз .

Крім того, у матеріалах справи наявне розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 309 від 02.07.2012р. "Про передачу об'єктів газопостачання у державну власність", яким, на Управління капітального будівництва Запорізької ОДА та райдержадміністрації спільно з органами місцевого самоврядування було покладено обов'язок у встановленому законодавством порядку підготувати документи щодо внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з НАК "Нафтогаз України" в межах здійсненого нею фінансування на добудову відповідних газопроводів. Зазначені обставини, на думку відповідача, можуть свідчити про необхідність залучення у якості третьої особи Запорізької ОДА.

Також, відповідачем заявлено клопотання (вих. б/н від 18.06.2018 р.) про зупинення провадження у справі № 908/77/17 до закінчення перегляду справи № 918/33/17 в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду .

Клопотання обґрунтовано відповідачем наступним:

Відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

На теперішній час, у зв'язку із розглядом об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у подібних правовідносинах (за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Селецької сільської ради, за участю третіх осіб, про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 18977738,14 грн.) існують підстави для зупинення провадження у справі 908/77/17.

Так, ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018р. у справі № 918/33/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Селецької сільської ради, за участю третіх осіб, про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 18 977 738, 14 грн. передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У зазначеній ухвалі колегія суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/33/17 відступила від висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі № 908/489/17, від 03.04.2018р. у справі № 908/1076/17, від 03.04.2018р. у справі № 924/29/17, від 27.03.2018р. у справі № 922/541/17 та від 12.04.2018р. у справі № 924/22/17 (щодо визначення правової природи угод, за якими виникли спірні правовідносини, а також визначення зобов'язаної сторони за цими правовідносинами).

Правовідносини у справі № 918/33/17 (прийнята до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) та у даній справі, за суб'єктним складом, підставою позовних вимог та сферою регулювання правовідносин, є подібними, відтак викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду висновки з питання визначення правової природи угод, за якими виникли спірні правовідносини, а також визначення зобов'язаної сторони за цими правовідносинами, будуть мати суттєве значення для вирішення спору у даній справі та єдності судової практики, враховуючи остаточність постанови Верховного Суду.

Відповідач також зазначає, що після передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховний Суд ухвалами від 08.05.2018р. (справа № 918/34/17) та від 21.05.2018р. (справа № 902/559/17) зупинив касаційне провадження до вирішення справи № 918/33/17. Аналогічне рішення, щодо зупинення провадження, прийняте 06.06.2018р. апеляційним господарським судом м. Києва у справі № 908/1270/17.

Стосовно посилань позивача у минулому судовому засіданні на преюдиціальне значення справи № 908/1076/17, відповідач зауважує, що в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що " Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом".

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те що викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду висновки з питання визначення правової природи угод, за якими виникли спірні правовідносини, а також визначення зобов'язаної сторони за цими правовідносинами, будуть мати суттєве значення для вирішення спору у даній справі та єдності судової практики, враховуючи остаточність постанови Верховного Суду, відповідач просить клопотання задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб та про зупинення провадження у справі заперечив у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та про зупинення провадження у справі, суд залишає їх без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

В даному випадку, відповідачем не доведено та судом не встановлено наявності підстав в обґрунтування - яким чином судове рішення за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Мордвинівської сільської ради заборгованості в розмірі 23865954,84 грн. (в випадку задоволення позову або відмови у позові), може вплинути на права або обов'язки Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ Мелітопольгаз у даному судовому процесі. При цьому, суд констатує, що рішення суду (про задоволення або про відмову у задоволенні позову) по суті спору, не може вплинути на права або обов'язки зазначених осіб по відношенню до однієї з сторін.

До того ж, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В даному випадку, ухвалою суду від 22.05.2018 р., суд закрив підготовче провадження у справі № 908/77/18.

Отже клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб є процесуально необґрунтованим, безпідставним, а тому залишається судом без задоволення.

Також, залишається без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/77/17 до закінчення перегляду справи № 918/33/17 в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду .

Відповідно до п. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Пунктами 1-3 частини першої статті 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

Пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Зі змісту наведених норм вбачається відсутність у суду процесуальних підстав для зупинення провадження у справі.

При цьому, суд не вбачає будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні 19.06.2018 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 12.06.2012р. між позивачем (Нафтогазом) та відповідачем (Замовником) було укладено Договір № 1/12 (надалі - Договір), за умовами якого, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: Міжселищний газопровід високого тиску ГЗ до села Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області. І етап (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

Згідно з розпорядженням від 26.08.2009р. №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» : Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» переліку; взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ; Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській держадміністраціям сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність; Міністерству палива та енергетики забезпечити передачу профінансованих за рахунок коштів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію; Міністерству палива та енергетики забезпечити контроль за обґрунтованістю та цільовим використанням коштів, виділених на добудову зазначених газопроводів.

Згідно з п.п. 2.1.1 Договору, Нафтогаз при наявності фінансової можливості зобов'язаний здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

Згідно підпункт 2.3.14 пункту 2.3 Договору Замовник зобов'язується своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову Об'єкта газопостачання.

Підпунктом 2.3.15 пункту 2.3 Договору встановлено, що Замовник зобов'язується протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальний обсяг фінансування за Договором складає 11493996,00 грн.

Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об'єкта буде здійснюватись в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками та діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач перерахував відповідачу суму 11493996,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.04.2012 р. № 5513 на суму 5093996,00 грн., від 26.07.2012 р. № 6600 на суму 2500000,00 грн., від 20.08.2012 р. № 7476 на суму 1500000,00 грн., від 31.08.2012 р. № 7941 на суму 2000000,00 грн., від 16.10.2012 р. № 9435 на суму 100000,00 грн., від 28.11.2012 р. № 10980 на суму 300000,00 грн.

06.03.2013 р. відповідач повернув позивачу невикористані грошові кошти в розмірі 0 грн. 47 коп.

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 24.12.2012 р. за № ЗП14312512097.

Як зазначено в позовній заяві, враховуючи, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 Договору і повернути на рахунок Нафтогазу грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 11493995,53 грн. (11493996,00 - 0,47 грн.), в строк по 31.12.2013 р.

Проте, в порушення п. 2.3.15 Договору відповідач на розрахунковий рахунок позивача кошти в повному обсязі не повернув.

Позовні вимоги про стягнення з Мордвинівської сільської ради заборгованості в розмірі 23865954,84 грн., з яких: 11493995, 53 грн. - сума коштів, отриманих на добудову об'єкта, 1006195,67 грн. - сума 3 % річних, 11365763,64 грн. - сума втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Із змісту ч. 2 ст. 67 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України слідує, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Правовідносини сторін виникли на підставі укладеного ними договору № 1/12 від 12.06.2012 р.

При укладенні договору сторонами визначено їх права та обов'язки.

Зокрема, за змістом п. 1.1 Договору Нафтогаз зобов'язався здійснити фінансування добудови об'єкта газопостачання: Міжселищний газопровід високого тиску ГЗ до села Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області. І етап , а Замовник зобов'язався здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договірних зобов'язань, позивач перерахував відповідачу суму 11493996,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: від 26.04.2012 р. № 5513 на суму 5093996,00 грн., від 26.07.2012 р. № 6600 на суму 2500000,00 грн., від 20.08.2012 р. № 7476 на суму 1500000,00 грн., від 31.08.2012 р. № 7941 на суму 2000000,00 грн., від 16.10.2012 р. № 9435 на суму 100000,00 грн., від 28.11.2012 р. № 10980 на суму 300000,00 грн.

06.03.2013 р. відповідач повернув позивачу невикористані грошові кошти в розмірі 0 грн. 47 коп.

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 24.12.2012 р. за № ЗП14312512097.

Отже, Договір, в частині фінансування будівництва, з боку позивача та в частині побудови об'єкта та введення його в експлуатацію було виконано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язком не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не впливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 2.3.15 Договору Замовник зобов'язується протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Враховуючи, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 Договору і повернути на рахунок Нафтогазу грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта, в строк по 31.12.2013 р.

Проте, в порушення умов п. 2.3.15 Договору відповідач на розрахунковий рахунок позивача кошти в повному обсязі не повернув. У зв'язку з чим, у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 11493995, 53 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення на рахунок Нафтогазу грошових коштів, отриманих на добудову Об'єкта, суду не надав. Також, відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо повернення коштів, отриманих від позивача.

При цьому, суд відзначає, що Договір № 1/12 від 12.06.2012 р. є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2017р. у справі № 908/1076/17 за позовом Мордвинівської сільської ради до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за участю третіх осіб, які не заявляють остійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ Мелітопольгаз про визнання недійсним договору № 1/12 від 12.06.2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу Мордвинівської сільської ради - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2018р. касаційну скаргу Мордвинівської сільської ради залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського у від 24.01.2018р. у справі № 908/1076/17 залишено без змін.

При цьому, в пункті 35 постанови від 03.04.2018р. Верховний Суд визнав правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що між сторонами у даній справі на підставі Договору виникли не бюджетні, а господарські (цивільні) відносини, які відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України.

Також, Верховний Суд визнав вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність у позивача (Мордвинівської сільської ради) необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання за оспорюваним договором та не свідчить про недійсність такого договору (п. 36Постанови).

В силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України, дійсний правочин є таким, що породжує для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Нафтогазу отримати грошові кошти, перераховані на будівництво Об'єкта та обов'язок Замовника їх повернути.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається із умов п.п. 2.3.9 Договору, Замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору.

В даному випадку, Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконання ним умов Договору, Нафтогаз не попереджав.

Суд відзначає, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.3.14 Договору Замовник зобов'язався, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання

Пунктом 4.5 Договору, передбачено, що Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

При цьому, суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України, стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Нафтогазу, у строки та в порядку, що встановлені Договором, визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у Замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до глави 50 ЦК України.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не може виправдовувати бездіяльність з невиконання зобов'язання, передбаченого Законом.

Також, суд зазначає, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства України. Тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є невірним.

Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у Мордвинівської сільської ради необхідних коштів або взяття нею зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018р. у справі №924/29/17.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 11493995,53 грн. коштів, отриманих на добудову об'єкта за Договором, у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Також, судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги чинного законодавства господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню. Так, судом задовольняється вимога про стягнення 3% річних (за період з 01.01.2014 р. по 01.12.2016 р.) в сумі 1005250,96 грн. Також, судом задовольняється вимога про стягнення втрат від інфляції (за період січень 2014 р. - жовтень 2016 р.) в сумі 11006474,69 грн.

В решті вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, суд відмовляє, як заявлених та нарахованих безпідставно.

Отже, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 203578,83 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Мордвинівської сільської ради (72362, с. Мордвинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Гаглазіна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 04526905) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму 11493995 (одинадцять мільйонів чотириста дев'яносто три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 53 коп. основного боргу, суму 1005250 (один мільйон п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 96 коп. 3% річних, суму 11006474 (одинадцять мільйонів шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 69 коп. втрат від інфляції та суму 203578 (двісті три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 83 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 25 червня 2018 р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя О.Г. Смірнов

Суддя О.В. Федорова