Рішення

від 18.06.2018 по справі 922/564/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р.Справа № 922/564/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Керрілайн", м. Київ до ТОВ "Укртрансмагістраль", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 490.087, 35 грн. за участю представників сторін:

не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРРІЛАЙН" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСМАГІСТРАЛЬ" про стягнення заборгованості за договором оренди вагонів №КЛ-163/12-16 в розмірі 409134,72 грн. та пені - 80952,63 грн.

02.04.2018 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої просить стягнути з відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСМАГІСТРАЛЬ" заборгованість за договором оренди вагонів №КЛ-163/12-16 в розмірі 409134,72 грн., пені - 52.313,20 грн., судового збору 6.921,72 грн. та 4.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.110-111).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди вагонів №КЛ-163/12-16 від 26.12.2016 р. в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, в результаті чого утворилась заборгованість та позивачем було нараховано пеню. Здійснюючи правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 629, 759, 762, 765 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 286 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2018 було продовжено підготовче засідання та відкладено розгляд справи на 04.06.2018 о 11:00 годину.

Ухвалою від 04.06.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2018 р. о 09:00.

13.06.2018 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №17053) про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами та документами.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялися всім учасникам справи, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у судове засідання, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

26 грудня 2016 року між приватним акціонерним товариством КЕРРІЛАЙН (далі, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю УКРТРАНСМАГІСТРАЛЬ (далі, орендар) було укладено договір оренди вагонів №КЛ-163/12-16 (далі - договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) залізничні цистерни, які є власністю орендодавця, для здійснення перевезень рослинної олії.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що орендодавець передає орендареві цистерни, які мають право виходу на колії загального користування та курсування по залізницях України та країн СНД і Балтії, окрім території зони дії АТО та Криму. Загальна кількість цистерн, що передаються в оренду та строки передачі, визначаються на підставі письмової заявки орендаря. Передача цистерн в оренду та їх повернення з оренди, оформлюється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п.п. 2.2.1. п.2.2. орендодавець зобов'язаний надавати, відповідно до письмової та узгодженої з орендодавцем заявкою орендаря, цистерни для транспортування рослинної олії у кількості та в строки, зазначені у заявці. Орендодавець повідомляє орендаря про дату відправлення цистерн на його адресу із зазначенням залізничних номерів цистерн. При початковій передачі цистерн, орендодавець, згідно письмової заявки орендаря, зобов'язаний надати їх придатними для перевезення рослинної олії.

Позивач на виконання умов п.1.2. договору передав відповідачеві, а останній у свою чергу прийняв 31 залізничну цистерну, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передавання: №1 від 02.01.2017, №2 від 16.01.2017, №3 від 16.01.2017, №4 від 20.01.2017, №5 від 28.01.2017, №6 від 30.01.2017, №7 від 31.01.2017, №8 від 03.02.2017, №9 від 07.02.2017, №10 від 05.02.2017, №11 від 11.02.2017, №12 від 13.02.2017, №13 від 16.02.2017, №14 від 16.02.2017. Акти підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками, при цьому в актах вказано, що технічні несправності у цистерн відсутні.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.03.2017 цистерни №51170892 та №51170991 виведені з оренди ТОВ УКРТРАНСМАГІСТРАЛЬ на підставі договору оренди залізничного рухомого складу №КЛ-163/12-16 від 26.12.2016 та передані ТОВ КЕРРІЛАЙН , про що свідчить акт 1 приймання-передавання вагона з оренди.

Відповідно до п.п. 2.1.3. п.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно проводити сплату орендних платежів орендодавцю, відповідно до розділу 3 цього договору.

У п.п.3.2. договору сторони домовились, що вартість оренди однієї чотирьохвісної цистерни, за одну добу складає 220,2 гривень, в т.ч. ПДВ - 36,67 грн.

Згідно із п.п. 3.3., 3.5. п.3 договору, сума цього договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені в рамках цього договору на підставі актів виконаних робіт і в цілому залежить від кількості цистерн, що перебувають в оренді. Орендна плата за перший місяць орендного користування, сплачується орендарем у формі 100% попередньої оплати, на підставі рахунку орендодавця у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку, до моменту відправки РС на станцію першого навантаження орендаря. Наступні платежі орендної плати здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного календарного місяця орендного користування РС, на підставі рахунків орендодавця.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем (орендодавцем) було проведено роботи (надано транспортно-експедиційні послуги) за договором №КЛ-163/12-16 від 26.12.2016 за травень 2017 року на загальну суму 409134,72 грн. з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт №396 від 31.05.2017 р.

Сторони дійшли згоди, що цистерни повинні подаватися у ремонт промитими і пропареними, за рахунок орендаря. У разі промивання і пропарювання за рахунок орендодавця, орендар відшкодовує ці витрати орендодавцю в повному обсязі, за умови надання копій всіх підтверджуючих документів (п.п.3.7.1. п.3 договору).

21 квітня 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди вагонів №КЛ-163/12-16, пунктом 1 якої передбачено, що у разі відмови орендаря виконати ремонт, пропарювання та очищення РС та/або усунути інші недоліки, визначені формами ВУ23, ГУ23 та інше, орендодавець має право виконати дані роботи самостійно, а орендар зобов'язаний компенсувати витрати орендодавця на ремонт, промивку, пропарювання. Очищення та відправлення РС на станцію проведення відповідних робіт та на станцію орендодавця після усунення недоліків з урахуванням внутрішніх станційних зборів. При цьому, орендна плата нараховується та сплачується орендарем до дати прибуття РС на станцію орендодавця після остаточного усунення недоліків.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1, всі затрати, пов'язані з простоєм, затримкою, транспортуванням РС сплачуються орендарем або орендодавцем, з подальшою компенсацією йому орендарем таких затрат. У разі промивання і пропарювання цистерн із залученням орендодавцем третьої особи з подальшим наданням підтверджуючих витрат, орендар відшкодовує ці витрати орендодавцю в повному обсязі на підставі виставлених рахунків.

Відповідач звернувся до позивача з листом №2017/04-26 від 26.04.2017 р., в якому просив повернути з оренди цистерни у кількості 29 одиниць та гарантував 100% відшкодування витрат, понесених позивачем за повернення вказаних цистерн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено залізничні цистерни у кількості 25 штук на пропарювання, за що було сплачено кошти у сумі 43990,00 грн., що підтверджується накладними від 03.05.2017 №44685832, №44685964, №44686319, №44686418.

Крім того, позивачем було направлено 4 залізничні цистерни на плановий ремонт, за що сплачено 3587,60 грн., про що свідчить накладна від 03.05.2017 №44686459.

У п.6.1 договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Позивач стверджує, що відповідач у порушення умов договору не сплатив у повному обсязі орендну плату, що й стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір оренди вагонів №КЛ-163/12-16 від 26.12.2016, є договором найму (оренди), за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Відповідно до ст.765 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно із ч.1, 3, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором оренди вагонів №КЛ-163/12-16 від 26.12.2016 виконав належним чином, а саме передав в оренду відповідачу залізничні цистерни, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передавання вагона в оренду №1 від 02.01.2017, №2 від 16.01.2017, №3 від 16.01.2017, №4 від 20.01.2017, №5 від 28.01.2017, №6 від 30.01.2017, №7 від 31.01.2017, №8 від 03.02.2017, №9 від 07.02.2017, №10 від 05.02.2017, №11 від 11.02.2017, №12 від 13.02.2017, №13 від 16.02.2017, №14 від 28.02.2017. Акти підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками, при цьому в актах вказано, що технічні несправності у цистерн відсутні.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підпунктом 3.5. п.3 договору передбачено, що орендна плата за перший місяць орендного користування, сплачується орендарем у формі 100% попередньої оплати, на підставі рахунку орендодавця у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку, до моменту відправки РС на станцію першого навантаження орендаря. Наступні платежі орендної плати здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного календарного місяця орендного користування РС, на підставі рахунків орендодавця.

У п.п.3.2. п.3 договору сторони домовились, що вартість оренди однієї чотирьохвісної цистерни, за одну добу складає 220,2 гривень, в т.ч. ПДВ - 36,67 грн.

Згідно із п.п. 3.3. п.3 договору, сума цього договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені в рамках цього договору на підставі актів викоаних робіт і в цілому залежить від кількості цистерн, що перебувають в оренді.

Позивачем у травні 2017 року було виконано роботи (надано послуги) щодо оренди вагонів на суму 409134,72 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було здійснено оплатну виконаних робіт (наданих послуг). Матеріали справи свідчать, що сума, яка залишилася несплаченою відповідачем за договором становить 409134,72 грн.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Також, відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості у розмірі 409134,72 грн. за укладеним сторонами договором оренди та не спростовано обставин, що викладені у позовній заяві, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 409134,72 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 3.14 п. 3 укладеного сторонами договору оренди у разі прострочення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежів.

З огляду на викладене, позивачем було нараховано пеню у розмірі 52313,20 грн. (за період з 12.06.2017 р. по 12.12.2017 р., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги по стягненню пені такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено про наступне.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано додаткову угоду №2 від 05.03.2018 р. до договору про надання правничої допомоги №0203 від 01.03.2018 р. та акт здачі-прийняття надання послуг від 06.03.2018 р. на суму 4000,00 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, матеріали справи не містять оформлених в установленому законом порядку документів, що підтверджують проведення оплати заявленої суми за надання правової допомоги. А отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УКРТРАНСМАГІСТРАЛЬ (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 72, код ЄДРПОУ 37876237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю КЕРРІЛАЙН (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26-Б, оф. 24, код ЄДРПОУ 38327642) суму заборгованості у розмірі 409134,72 грн., 52313,20 грн. пені, а також 6921,72 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

3. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4.000,00 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його складення повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 26.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_1