Постанова

від 14.06.2018 по справі 910/20422/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 910/20422/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

представники сторін не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. (повний текст складено 23.03.2018р.)

у справі №910/20422/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн"

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАЕНЕРДЖИ"

2) Національний банк України

про розірвання договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання з 25.10.2017р. договору поруки №4Н15076И/П від 25.10.2016р. у зв'язку з істотними порушеннями договору відповідачем.

Обґрунтовуючи істотність допущеного відповідачем порушення договору, позивач вказував, що він, як поручитель, виконав зобов'язання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЕНЕРДЖИ" за кредитним договором №4Н15076И від 30.11.2015р. і сплатив відповідачу (кредитору) достроково 2 355 336 546,34 грн., отже набув права кредитора по відношенню до ТОВ "НАФТАЕНЕРДЖИ" за вказаним кредитним договором, а також за укладеними на його забезпечення договорами застави права вимоги. Проте, відповідач, в порушення умов договору поруки №4Н15076И/П від 25.10.2016р., не передав позивачу у встановлений договором строк документи, що підтверджують обов'язки ТОВ "НАФТАЕНЕРДЖИ" за кредитним договором, чим позбавив позивача права звернутись до інших застоводавців Товариства та істотно погіршив фінансово-майновий стан позивача, адже для виконання обов'язку поручителя ним було залучено кредитні кошти та надано забезпечення такого кредиту. Тож, на думку позивача, договір поруки підлягає достроковому розірванню, адже позивач позбавлений того, на що розраховував при укладені договору поруки та зазнав значних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.11.2017р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАЕНЕРДЖИ" та призначено справу до розгляду на 12.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р. залучено до участі у справі третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України та розгляд справи відкладено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/20422/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з висновками та мотивами відмови у задоволенні його позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що позивач зазнав значних збитків, у зв'язку з ненадання йому відповідачем належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором №4Н15076И від 30.11.2015р., за виконання яких надано позивачем поруку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 14.06.2018р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 13.06.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В.(головуючий), судді: Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.

Представники сторін до судового засідання, що відбулось 14.06.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з укладенням 25.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн" (поручителем) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (кредитором) договором поруки №4Н15076И/П (договір), поручитель поручився перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАЕНЕРДЖИ" (боржником) його зобов'язань за кредитним договором №4Н15076И від 30.11.2015р. (кредитний договір) з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Зі змісту пунктів 3, 4, 5 договору поруки випливає, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У цьому випадку, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє три роки від дати укладення цього договору (пункт 11 договору).

Позивач, як поручитель, у безготівковому порядку сплатив на рахунок кредитора 2 355 336 546,34 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення №480 від 26.10.2016р. та зазначав, що повністю виконав зобов'язання за боржника і тому вправі вимагати від кредитора (відповідача у справі) передачі йому належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором. Невиконання кредитором вказаних зобов'язань є істотним порушенням, наслідком чого є розірвання договору поруки у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 договору поруки передбачено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відхиляючи доводи апелянта, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 651 ЦК України, на норми якої посилався позивач, істотність допущеного кредитором (відповідачем у справі) порушення, полягала у тому, що укладенню договору поруки передувало повідомлення позивача про існування у відповідача заставних прав, які забезпечують права вимоги за кредитним зобов'язанням боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості боржника за кредитом. Крім того, представники відповідача повідомляли позивача, і це є істотним та визначальним, що для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором відповідачем додатково укладено договори застави з рядом юридичних осіб.

Утім, судова колегія вважає, що наведені поручителем мотиви, якими він керувався при наданні поруки, не мають окремого правового значення, адже забезпечувальний характер поруки полягає у тому, щоби при порушенні зобов'язання, яке нею забезпечене, кредитор вправі був покласти відповідальність не лише на боржника, але й на поручителя. Поручитель не заміщує боржника у зобов'язанні, а зобов'язується компенсувати кредитору у грошовій формі невиконане боржником зобов'язання у межах відповідальності, визначеної договором поруки.

Саме компенсаційний характер поруки випливає з приписів статті 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору, який позивач просив розірвати, передбачено, що лише у випадку невиконання боржником кредитного договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з зазначенням порушеного зобов'язання.

У пунктах 6, 7 договору сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору, а у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів оформлюється меморіальним ордером, у призначенні платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що виконання поручителем грошового зобов'язання, яке він доказує наданим платіжним дорученням, відбулося після прострочки боржника у забезпеченому порукою зобов'язанні і на вимогу кредитора.

В силу частини 1 статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не передбачено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Між тим, у відповідності до ст. 553 ЦК України та згідно з умовами договору, лише у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Тож, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивач виконав грошове зобов'язання замість боржника; здійснив це достроково, без вимоги кредитора, що суперечить суті зобов'язання поруки.

Протиправна одностороння зміна зобов'язання позивачем, на переконання суду апеляційної інстанції, не викликає настання правових наслідків, встановлених частинами 1 та 2 статті 556 ЦК України та пунктами 8 та 10 договору поруки, а тому кредитор, який не передав поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, діяв правомірно і не може визнаватися винною особою, яка істотно порушила зобов'язання, установлені договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові за недоведеністю вимог, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Утн" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/20422/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/20422/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20422/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 25.06.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова