Постанова

від 20.06.2018 по справі 914/71/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Справа № 914/71/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за №2302-вих-2913 від 26.04.2018р. (вх.№01-05/1333/18 від 02.05.2018р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. (суддя Пазичев В.М.; повний текст рішення складено 11.04.2018р.)

у справі № 914/71/18

за позовом : Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства Міська оренда (надалі ПП Міська оренда )

про внесення змін в договір оренди нерухомого майна,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 2302-вих-203 від 10.01.2018р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат (ордер серія ЛВ № 131751 від 29.05.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018р. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Міська оренда» про внесення змін в договір оренди нежитлових приміщень № 6350 від 06.06.1994р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. у справі №914/71/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав підтверджень того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати та не надсилав відповідачу пропозицій щодо внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 6350 від 06.06.1994р., тому між сторонами не виник спір щодо таких змін. Суд може розглядати і вирішувати лише спір, що виник між сторонами у ході погодження змін до договору, а тому, наявний факт передчасного заявлення даного позову.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що відповідно до погодженого сторонами п. 12 договору, відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» , «Про власність» , Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності та іншим законодавством. Покликається на те, що статтею 21 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» , чинного на момент укладення договору № 6350 від 06.06.1994р., передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Скаржник вважає, що при укладенні договору сторони погодили можливість зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством. Отже, він має «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності, в тому числі на внесення змін до договору № 6350 від 06.06.1994р. щодо розміру орендної плати. Вказує, що ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007р. затверджено нову Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова та нові орендні ставки, на підставі якої здійснено перерахунок розміру орендної плати за договором оренди № 6350 від 06.06.1994р. Скаржник вважає, що діюча редакція спірного договору позбавляє його можливості ефективно здійснювати від імені територіальної громади м. Львова право власності орендованих приміщень, а місцевий бюджет недоотримує значну суму коштів від сплати орендної плати за даним договором, що є важливим для функціонування міста. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. у справі №914/71/18, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Стверджує, що позивач не має права вимагати внесення змін у договір в односторонньому порядку і сплати орендної плати у розмірі більшому, ніж визначено умовами договору. Вказує, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт наявності правових підстав для внесення спірних змін до діючого договору оренди нежитлового приміщення, не підтвердив того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, чи наявності інших випадків, визначених законодавчими актами України, за яких розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін. Звертає увагу на те, що умовами договору не передбачено можливості його зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Покликається на те, що сторони не погоджували права позивача в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору. Вказує, що зміна умов договору в односторонньому порядку, а також зміна за рішенням суду на вимогу позивача умов договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення матиме наслідком погіршення становища орендаря, що відповідно до чинного законодавства є недопустимим. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. у справі №914/71/18, апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у позовній заяві і апеляційній скарзі.

Відповідач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. у справі №914/71/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.1994р. між Управлінням комунального майна (орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець), та ВАТ «Львівський хлібокомбінат» (орендар), укладено договір на оренду нежитлових приміщень за №6350, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в користування до 20.06.2022р. нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського, 2, I поверх, площею 73,5 кв.м, хлібний магазин № 19 (а.с. 18-19).

Розмір орендної плати за місяць складає 111,48 грн. + ПДВ. (п. 1 договору).

Відповідно до п. 4 договору за здане в оренду приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок ЖЕК №104.

Згідно п. 5 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

У відповідності до п. 6 договору несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому в орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.

Пунктом 12 договору передбачено, що відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» , «Про власність» , «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» , і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.

Відповідно до договору № 6350 (Д-14) від 04.11.2014р., укладеного на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2012 року у справі №5015/1939/12, внесено зміни до договору на оренду нежитлових приміщень за №6350 від 06.06.1994р., а саме: В преамбулі договору та реквізитах сторін замість слів Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» , слід читати Приватне підприємство Міська оренда (а.с.20).

Договір на оренду нежитлових приміщень за №6350 від 06.06.1994р. та договір про внесення змін до нього № 6350 (Д-14) від 04.11.2014р. підписані і скріплені печатками сторін.

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до місцевого господарського суду з позовом, у якому просить (з урахуванням уточнень, викладених у письмовій відповіді на відзив (а.с.68-70) внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень №6350 від 06.06.1994р., а саме абзац 1 розділу 1.1 договору викласти в такій редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30.06.2017р. становить 1918600,00 грн. без ПДВ (2302320,00 грн. з ПДВ)» . Пункт 1.1 договору викласти в такій редакції: «Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 12803,43 грн. без ПДВ за серпень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього договору, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 153488,00 грн. без ПДВ.» Пункт 4 договору викласти в такій редакції: «Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.» (а.с.8-13).

Відповідач у заяві за № 02-15-02 від 15.02.2018р. просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог і відмовити в задоволенні позову (а.с.62-63).

При винесенні даної постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на оренду нежитлових приміщень № 6350 від 06.06.1994р. (з наступними змінами та доповненнями).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. (ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відмовляючи в задоволенні позову Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про внесення змін в укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень № 6350 від 06.06.1994р., суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки позивач не надсилав пропозицій відповідачу щодо внесення спірних змін у договір оренди нежитлових приміщень, відповідно, спір між сторонами щодо таких змін не виник, тому відсутні правові підстави для звернення до суду з вимогою про внесення змін, так як суд вирішує саме спори, що виникають при укладанні чи зміні правочинів (а не змінює сторону правочину та її волевиявлення).

Однак, колегія суддів вважає помилковим даний висновок місцевого господарського суду, оскільки право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 (чинної на той час редакції) ГПК України щодо обов'язкового досудового врегулювання спорів не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення спірних змін до договору оренди № 6350 від 06.06.1994р. є виключно правом, а не обов'язком позивача.

Відтак, недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання відповідачу пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору.

Згідно частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Згідно даних висновку про вартість майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Коцюбинського, 2, станом на 30.06.2017р. ринкова вартість орендованих відповідачем нежитлових приміщень становить 1918600,00 грн. (без ПДВ) та 2302320,00 грн. (разом з ПДВ) (а.с. 21).

За розрахунком Управління, наведеним у позовній заяві (з урахуванням уточнень, викладених у відповіді на відзив), розмір річної орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень № 6350 від 06.06.1994р. у відповідності до Висновку про вартість майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Коцюбинського, 2, складає 153488,00 грн., а за перший місяць після перегляду розміру орендної плати - за серпень 2017 року - 12803,43грн.

Згідно пунктів 1.6, 1.7 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова» (зі змінами та доповненнями) орендна плата за цією Методикою розраховується без врахування непрямих платежів - податку на додану вартість (надалі - ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до пункту 7.8 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова (зі змінами та доповненнями) терміни внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 7.13 вказаного Положення передбачено, що У разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як зазначено вище, в пункті 12 договору на оренду нежитлових приміщень за №6350 від 06.06.1994р. сторони погодили, що відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» , «Про власність» , «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» , і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на час укладення договору за №6350 від 06.06.1994р.) розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Аналіз вищенаведених обставин дає підстави для висновку про те, що при укладенні договору на оренду нежитлових приміщень за №6350 від 06.06.1994р. (з наступними змінами) сторони погодили можливість перегляду істотної умови договору (орендної плати) в разі зміни методики її розрахунку.

Зі змісту п.1.1 спірного договору оренди вбачається, що оцінка вартості орендованого нерухомого майна визначалась за формулою, в якій складовими розрахунку були карбованці.

В матеріалах судової справи знаходиться копія висновку про вартість нежитлових приміщень 1 поверху №№ 1+8 загальною площею 72,6 м 2 за адресою: м.Львів, вул.Коцюбинського,2 , дата проведення оцінки 30 червня 2017 року, відповідно до якого вартість об'єкта оцінки визначена у національній грошовій одиниці України, і становить 2 302 320 гривень (разом з ПДВ).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав підтверджень того, що мала місце істотна зміна стану об'єкта оренди, як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати, є помилковим.

Разом з тим, відповідач звернувся в суд першої інстанції із заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Аналізуючи обставини справи № 914/71/18 у вищеназваній частині, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом 02.01.2018р. покликаючись на висновок про вартість майна, в якому датою оцінки зазначено - 30 червня 2017 року, тому суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не пропустив трьохрічного строку позовної давності.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати, прийняти нове рішення, задоволити позовні вимоги та внести зміни у договір на оренду нежитлових приміщень за №6350 від 06.06.1994р.

Згідно положень ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за № 2302-вих-2913 від 26.04.2018р. (вх. № 01-05/1333/18 від 02.05.2018р.) задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018р. у справі №914/71/18 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Внести зміни у договір оренди нежитлових приміщень №6350 від 06.06.1994р. Абзац 1 п. 1.1 договору викласти в наступній редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30.06.2017р. становить 1918600,00 грн. без ПДВ (2302320,00 грн. з ПДВ)» . Пункт 1.1 договору викласти в такій редакції: «Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає 12803,43 грн. без ПДВ за серпень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього договору, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 153488,00 грн. без ПДВ.» Пункт 4 договору викласти в наступній редакції: «Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.»

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.

Стягнути з ПП «Міська оренда» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 36873226) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді та 2400,00грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Дубник О.П.

ОСОБА_1