Постанова

від 21.06.2018 по справі 914/2716/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2018 р. Справа № 914/2716/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №15 від 05.01.2018 р.

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської

обласної ради, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області

від 26.03.2018

у справі №914/2716/17

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Майстерня по ремонту та виготовленню спеціального аптечного і медичного обладнання» , м. Львів

про повернення рухомого майна

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.03.2018р. у справі №914/2716/17 (суддя Синчук М.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що обставини (факти) якими обґрунтовуються вимоги позивача не підтверджено доказами достатніми для задоволення позову.

Позивачем подано апеляційну скаргу №439 від 12.04.2018р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2018р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що відповідач не брав участь в аукціоні з приватизації нерухомого майна та припинив здійснювати орендну плату за цілісний майновий комплекс. Крім цього, апелянт звертає увагу на рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2048/17, відповідно до якого відповідачу відмовлено у визнанні за ним права на оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36, 38 на підставі договору оренди № 252.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 01.08.2003р. Управлінням з питань майна комунальної власності області Львівської облдержадміністрації (змінено найменування на Управління майном спільної власності Львівської обласної ради) та ТОВ "Майстерні по ремонту та виготовленню спеціального аптечного обладнання" укладено договір оренди № 252, відповідно до умов якого, з метою підвищення ефективності використання майна спільної власності територіальних громад області, підвищення ефективності господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДКП "Майстерні по ремонту та виготовленню спеціального аптечного обладнання" склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу вказаного підприємства.

При цьому, відповідно до п. 10 договору цей договір діє 01.08.2003р. до 31.07.2028р., терміном на 25 років.

До складу цілісного майнового комплексу входило нерухоме майно - будівлі за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36,38 та рухоме майно: автомобіль ВАЗ - 21099 (рік випуску 1995), автомобіль ГАЗ - 52 (рік випуску 1977), автомобіль ГАЗ - 53 (рік випуску 1970), станок СФ 4-1 (рік випуску 1989), станок КДШ-4 (рік випуску 1989), станок ТП-40-1 (рік випуску 1974), станок шліфувальний (рік випуску 1981), станок Ш"ЛСБ" (рік випуску1984), станок ФСМ-1 (рік випуску 1985), шліфмашинка СО2061 (рік випуску 1981), вентилятор системний (рік випуску 1987), вентилятор системний (рік випуску 1989), калькулятор (рік випуску 2003), згідно з інвентарним описом № 1 від 11.07.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2003р. між сторонами складено акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав орендарю рухоме, нерухоме майно, нематеріальні активи та незавершені капітальні вкладення.

Право власності Львівської обласної ради на нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36, 38 підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно САВ № 796330 від 25.10.2006р. і САВ № 796341 від 25.10.2006р.

31.05.2016р. Львівською обласною радою прийнято рішення № 175 Про приватизацію об'єктів спільної власності територіальних громад області щодо приватизації способом аукціону нежитлових будівель за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36, 38.

На підставі зазначеного рішення та за результатами проведеного аукціону, позивач уклав договори купівлі-продажу/нерухомого майна від 01.06.2017р. з переможцем аукціону - приватним підприємством Галицьке .

При цьому, 15.06.2017р. за актами приймання-передачі нежитлові будівлі за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36, 38 були передані новому власнику - приватному підприємству Галицьке .

26.07.2017р. позивач скерував відповідачу лист № 947, у якому повідомив, що нежитлові будівлі за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 36, 38 приватизовані способом аукціону та за актами приймання-передачі від 15.06.2017р. передані новому власнику, а тому договір оренди цілісного майнового комплексу є припиненим з дати підписання актів приймання-передачі.

Листом від 25.09.2017р. № 1189 позивач запропонував відповідачу розглянути питання про припинення договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення управлінню майном спільної власності іншого майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу, або розглянути питання про укладення договору оренди на інше індивідуально визначене майно, а сааме: машини та обладнання - 9 одиниць, транспортні засоби - 3 одиниці, інші основні фонди - 1 одиниця.

Відповіді на зазначені листи відповідач не надав, тому Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про повернення рухомого майна.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 763 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, враховуючи положення ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 10.8 укладеного між сторонами договору, проведення аукціону на підставі якого було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2017 р. з переможцем аукціону - приватним підприємством „Галицьке", не є підставою для припинення дії договору оренди.

Необхідно зазначити, що положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Статтею 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України „Про приватизацію державних підприємств", договір оренди зберігає чинність для нового власника приватизованого майна.

Згідно з ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Таким чином, у орендаря, як сторони договору є додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Наймодавець, здійснюючи продаж речі, що передана в найм, зобов'язаний попередити покупця про наявність відносин найму. Купівля речі на таких умовах свідчить про згоду покупця прийняти на себе обов'язки наймодавця за договором найму. Наймодавець, який передав право власності на річ, або покупець (новий наймодавець) мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов'язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням ним договору найму.

З огляду на викладене та оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що обгрунтування заявленого позову та апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності не спростовують висновку, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму.

Доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що відповідач припинив здійснювати орендну плату за цілісний майновий комплекс спростовуються наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с. 75), де в призначенні платежу зазначено: оплата за оренду цілісного майнового комплексу, дог. 252 від 01.08.2003р. за 3-ій і 4-ий квартал 2017р.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що відповідач не брав участь в аукціоні з приватизації нерухомого майна колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки участь в аукціоні з приватизації нерухомого майна є правом, а не обов'язком, зокрема, орендаря.

Водночас покликання апелянта на рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2048/17 не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі, оскільки предмет спору у справі №914/2048/17 стосується визнання за ТзОВ «Майстерня по ремонту та виготовленню спеціального аптечного і медичного обладнання» права на оренду нежитлових приміщень, яке не оспорювалося та не порушувалося відповідачем у вказаній справі.

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ? без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав відшкодування витрат позивачу за сплату судового збору внаслідок подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2018 у справі №914/2716/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1