Рішення

від 25.05.2018 по справі 826/7765/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2018 року №826/7765/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рентал Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рентал Груп , (далі - позивач) , до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач. контролюючий орган) , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 року №0366140303 та №0369140303, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем всупереч вимогам законодавства та на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте позивачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

В період з 23.12.2016 року по 06.02.2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Рентал ГРУП (код ЄДРПОУ 35081565) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт від 13.01.2017 року №50/26-15-14-02-04/35081565 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Рентал Груп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ Рентал Груп п.п. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п.168.4 ст. 168, п. 171.2 а ст.171, п. 173.1 ст. 173, п.п. є 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

На підставі вищевказаного акту перевірки були прийняті, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0366140303 від 10.03.2017 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 217014,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням 139950,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 77064,00 грн. та №0369140303 від 10.03.2017 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору на загальну суму 15263,00 грн., з яких 11011 за податковим зобов'язанням, 4252,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було направлено скаргу до Державної фіскальної служби України.

18.05.2017 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №10477/6/99-99-11-02-01-15, яким податкові повідомлення-рішення №0366140303 та №0369140303 від 10.03.2017 року залишено без змін, а скарги ТОВ Рентал Груп - без задоволення.

Представник позивача звертав увагу суду, що у податкових повідомленнях-рішеннях вказано, що вони складені на підставі Акту перевірки №50/26-15-14-02-04/35081565 від 17.02.2017 року, хоча насправді акт був складений 13.01.2017 року. Таким чином, позивач прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення складені на основі неіснуючого акту.

З даним твердженням суд не погоджується, оскільки номер акту та зазначені порушення в акті та податкових повідомленнях-рішеннях збігаються, а щодо неправильно зазначеної дати акту суд погоджується з доводами представника відповідача, що мала місце технічна помилка.

Щодо підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, судом встановлено, що за наслідками перевірки ТОВ Рентал Груп відповідачем встановлено не утримання податку на доходи фізичних осіб, із додаткового доходу працівника ТОВ Рентал Груп на загальну суму 13390 грн. 66 коп., утвореного в результаті сплати із розрахункового рахунку на рахунок ПрАТ МТС Україна за послуги роумінгу, а саме: рахунок від 31.01.2014 року на суму 13390 грн. 66 коп. - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1).

Як зазначив відповідач, авансові звіти та підтверджуючі документи про відрядження за кордон вищезазначеного працівника до перевірки не надані. Податок на доходи фізичних осіб із вказаних сум ТОВ Рента Груп не утримано та до бюджету не сплачено.

Відповідно до пп. 138.10.2 г п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Згідно п. 138.2 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Рентал Груп та ЗАТ Український мобільний зв'язок укладено корпоративну угоду про надання послуг мобільного зв'язку № 5.27806.41 від 23.05.2007 р., відповідно до якої, ЗАТ Український мобільний зв'язок зобов'язується надавати послуги мобільного зв'язку, а Абонент зобов'язується приймати та оплачувати послуги мобільного зв'язку, надані на умовах цієї угоди. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором ЗАТ Український мобільний зв'язок .

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що витрати не підтверджені відповідними первинними документами не відображаються у бухгалтерському обліку та не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Отже, суми витрат на оплату послуг зв'язку включаються до складу адміністративних витрат підприємства за умови, якщо такі витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством та підтверджені відповідними первинними документами.

Представник відповідача звертав увагу суду, що позивачем не надано суду переліку співробітників (із зазначенням відповідних посад), які у зв'язку із виробничою необхідністю повинні бути забезпечені мобільним зв'язком; податкових накладних, отриманих від оператора мобільного зв'язку, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , посадових інструкцій осіб, яким видані мобільні телефони або положення про мобільний зв'язок із зазначенням, які саме телефони використовуються (власні підприємства чи працівників), в тому числі працівника ОСОБА_2; наказів про установлення лімітів розмов; доказів, що використання мобільних послуг має своєю метою отримання та надання оперативної інформації щодо питань виробництва, ведення переговорів з контрагентами, вирішення інших питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства позивача, тобто таке використання пов'язано з господарською діяльністю ТОВ Рентал Груп .

В той же час, перевіркою встановлено, що сплачені кошти на загальну суму 13390 грн. 66 коп. з розрахункового рахунку позивача було сплачено ПрАТ МТС Україна за послуги мобільного зв'язку роумінгу отримані працівником підприємства ОСОБА_2 З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що вказані отримані працівником підприємства послуги є отриманням останнім додаткового блага, яке в силу приписів Податкового кодексу України має бути оподатковане.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Пунктом 171.2 а ст. 171 Податкового кодексу України, передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач не надає своїм працівникам послуги мобільного зв'язку і не має можливості їх надавати у зв'язку з тим, що відповідно до частини 3 статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-ІV Про телекомунікації надання послуг мобільного зв'язку підлягає ліцензуванню. Навпаки, послуги мобільного зв'язку надаються виключно позивачу оператором мобільного зв'язку на підставі договорів про надання послуг мобільного зв'язку.

Також суду представником позивача надано докази того, що на час існування спірних правовідносин ОСОБА_2 був начальником відділу оренди авто в м. Одеса.

Використання послуг мобільного зв'язку є виробничою необхідністю при виконанні фізичними особами-співробітниками позивача, своїх посадових обов'язків і не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю самого позивача, а не конкретних фізичних осіб.

Таким чином, використання працівниками позивача послуг мобільного зв'язку на підставі договору укладеного між позивачем та оператором мобільного зв'язку не підпадає під визначення додаткового блага для працівників позивача і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками позивача своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача. Вказана позиція узгоджується із позицією ВАСУ у справі К-4877/08.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ Рентал Груп здійснювалася реалізація рухомого майна (легкових автомобілів) фізичним особам, а саме:

1. 20.01.2016 року Volksvagen Transporter 104866, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, покупець ОСОБА_3, вартість 106 500,00 грн.;

2. 09.11.2015 року Volksvagen Transporter 103020, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, покупець ОСОБА_4, вартість 297700,00 грн.;

3. 09.11.2015 року Volksvagen Transporter 102838, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, покупець ОСОБА_5, вартість 297 700,00 грн.;

4. 09.11.2015 року Volksvagen Transporter 102966, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, покупець ОСОБА_6, 297 700,00 грн.

5. 29.08.2106 року Audi А6 (127455), 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6, покупець ОСОБА_7, вартість 493 548,00 грн.

Для перевірки надано договори купівлі-продажу рухомого майна, акти прийому-передачі рухомого майна. Акт експертної оцінки рухомого майна надано лише на два транспортні засоби:

- Volksvagen Transporter 104866, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7;

- Audi А6 (127455), 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6.

Також представник відповідача звертав увагу, що при аналізі актів експертної оцінки, актів прийому-передачі рухомого майна, тощо, встановлено:

- при визначенні дійсної ринкової вартості транспортного засобу використовувалася ціна транспортного засобу, який був у користуванні, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403 Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів в якій середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується із ціни нового транспортного засобу;

- при дослідженні транспортних засобів, експертом встановлено та відображено в акті однакові пошкодження для різних транспортних засобів;

- на автомобіль Audi А6 (127455), 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6, надано два договори купівлі-продажу з різними датами реєстрації, в яких відрізняються державний номер автомобіля, його тип, а також прізвище покупця;

- згідно рахунку 631 та 685, розрахунки з СПД ОСОБА_8 за послуги по проведенню оцінки транспортних засобів за період перевірки не встановлено;

- інформація про пробіг вказаних транспортних засобів отримання згідно останніх маршрутних листів перед продажом автомобілів.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що ціна транспортного засобу в акті експертної оцінки визначена не коректно та не відповідає дійсній ринковій вартості цього легкового автомобіля та його технічному стану.

Згідно п. 173.1 ст. 173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб, визначений порядком визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403 Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів .

Відповідно до Порядку, джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри:

- марка;

- країна-виробник;

- тип кузова (седан, універсал тощо);

- модель;

- конструкція привода тягових коліс;

- тип та робочий об'єм двигуна;

- тип коробки передач та інших складників силової передачі;

- габаритні розміри;

- рік випуску;

- технічні характеристики.

Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану.

Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100),

де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4 (п. 11).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується. (п. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015 року між ТОВ Рентгал Груп (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №07/2015, а саме Volksvagen Transporter 103020, д.н.з. НОМЕР_3, за 297700,00 грн.

09.11.2015 року між ТОВ Рентгал Груп (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №08/2015, а саме Volksvagen Transporter 102966, д.н.з. НОМЕР_5, за 297 700,00 грн.

09.11.2015 року між ТОВ Рентгал Груп (продвець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №09/2015, а саме Volksvagen Transporter 102838, д.н.з. НОМЕР_4, за 297 700,00 грн.

09.11.2015 року між ТОВ Рентгал Груп (продвець) та ОСОБА_10 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №10/2015, а саме Volksvagen Transporter 104866, д.н.з. НОМЕР_2, за 106500,00 грн.

29.08.2016 року між ТОВ Рентгал Груп (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №29082016, а саме Audi А6 (127455), д.н.з. НОМЕР_6, за 493 548,00 грн.

В акті перевірки контролюючим органом не зазначено середньоринкову вартість легкових автомобілів.

Поряд з цим ні у договорах купівлі-продажу транспортних засобів, ні в будь-яких інших матеріалах справи відомості щодо пробігу автомобілів не зазначені.

За таких обставин є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами механізм (порядок) визначення контролюючим органом середньоринкової вартості реалізованих позивачем автомобілів.

Крім того, суд звертає увагу не те, що відповідач у своїх запереченнях посилається на звіт оцінки КТЗ транспортного засобу Volksvagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_7, однак такий автомобіль відсутній в списку реалізованого ТОВ Рентгал Груп рухомого майна.

Водночас, Цивільним кодексом України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Тобто, визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Із вищенаведеного слідує, що встановлювати ціни, які не підтягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Ринкова ж ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

З викладеного вбачається, що нормами Податкового кодексу України встановлюються окремі випадки, передбачені цим Кодексом, за яких при здійсненні операцій по реалізації товарів (робіт, послуг) та подальшому обчисленню доходу за такими операціями повинні застосовуватися звичайні ціни, визначені згідно законодавства.

Всупереч нормам Податкового кодексу України відповідач не довів правомірності способу визначення ним середньоринкової вартості легкових автомобілів, реалізованих позивачем фізичним особам.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акту перевірки щодо необхідності оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу платників податку в сумі 734084 грн. 00 коп. від реалізації рухомого майна (легкових автомобілів) нижче середньоринкової вартості є необґрунтованими, а визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб за даним епізодом за наслідками перевірки є протиправним.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 139950,00 грн. за податковим зобов'язанням та 77064,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0366140303 від 10.03.2017 р., відсутні також підстави для донарахування позивачу грошових зобов'язань з військового збору та застосування штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.03.2017 р. № 0369140303.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ Рентал Груп до ГУ ДФС у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3484 грн. 16 коп.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рентал Груп (місцезнаходження: 03062, просп. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 35081565) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 10 березня 2017 року №0366140303 та №0369140303.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рентал Груп сплачений ним судовий збір у розмірі 3484 грн. 16 коп. (три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні шістнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко