Рішення

від 26.06.2018 по справі 815/1612/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1612/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

за участі представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.02.2018 року, № НОМЕР_2 від 13.02.2018 року, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що 23.03.2018 року ТОВ ОСОБА_3 Україна отримало податкові повідомлення рішення від 13.02.2018 року №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2.

На думку представника позивача, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Так, з огляду на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.02.2018 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ, нараховано суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями на 181548, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45387,00 грн. представник позивача зазначає, що відповідачем порушено термін направлення ППР, встановлений Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, оскільки ППР надіслане платнику податків не 14.02.2018 року, а аж 20.02.2018 року.

02.02.2018 року позивач отримав акт камеральної перевірки від 19.01.2018 року № 789/15-32-12-12/30492428 та 09.02.2018 року направив на адресу відповідача заперечення на акт камеральної перевірки, проте, вказані заперечення 15.03.2018 року залишено без розгляду.

Представник позивача зазначає, що ТОВ ОСОБА_3 Україна 20.12.2017 року було подано до ДФС податкову декларацію з ПДВ за листопад 2017 року № НОМЕР_3. В декларації з ПДВ за листопад 2017 року в результаті збою програмного забезпечення були не тільки занижені податкові зобов'язання, а й податковий кредит, а також, втрачена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту. Позивач 09.02.2018 року подав уточнюючий розрахунок до декларації за листопад 2017 року. Таким чином, збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 181548,00 грн. є неправомірним та суперечить чинному законодавству.

Із цих самих підстав, на думу позивача, має бути скасоване й ППР № НОМЕР_2 від 13.02.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 249,00 грн. за звітний період, за який подано декларацію за листопад 2017 року (дата реєстрації декларації в контролюючому органі 20.12.2017 року № НОМЕР_3).

Ухвалою суду від 12.04.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.05.2018 року.

10.05.2018 року розгляд справи перенесено у зв'язку із перебування судді Бжассо Н.В. на лікарняному.

03.05.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з огляду на який, відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ ОСОБА_3 Україна , оскільки під час перевірки було встановлено наявність розбіжностей між задекларованими показниками та даними Єдиного реєстру податкових накладних.

05.06.2018 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 19.06.2018 року.

У судовому засіданні 19.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

19.01.2018 року ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 789/15-32-12-12/30492428 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ ОСОБА_3 Україна за звітний (податковий) період листопад 2017 року.

З огляду на вказаний акт, при перевірці поданої декларації з ПДВ за листопад 2017 року ТОВ ОСОБА_3 Україна від 20.12.2017 року № НОМЕР_3 встановлено, що підприємством не включено до складу податкових зобов'язань наступні податкові накладні, а саме: податкова накладна № 18, № 16, № 19, № 27, № 28, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 26, № 30, № 32, № 29, № 17, що свідчить про заниження податкових зобов'язань (р. 9) по декларації з ПДВ за листопад 2017 року на суму ПДВ 181797,00 грн. (збільшується сума, що за результатами звітного податкового періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 181548, 00 грн., зменшується сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 249,00 грн.

Позивач зазначає, що отримав акт перевірки 02.02.2018 року.

09.02.2018 року позивач склав заперечення на акт перевірки вих. №. 18/02/09-1, з огляду на які вказав, що ним подано уточнюючий розрахунок 09.02.2018 року до податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року.

Зазначені заперечення відповідач отримав 05.03.2018 року, у зв'язку з чим ГУ ДФС в Одеській області залишило без розгляду заперечення на акт перевірки, як такі, що подані з порушенням строку, що визначений п. 86.7 ст. 86 ПКУ.

Суд зазначає, що з огляду на декларацію № 20997 заперечення позивач направив кур'єрською службою доставки 09.02.2018 року.

09.02.2018 року позивач подав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року, який 09.02.2018 року прийнято ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, що підтверджується квитанцією № 2.

13.02.2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 181548 за податковим зобов'язанням та на 45387 за штрафними санкціями та № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 249,00 грн.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 76 ПКУ, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що позивач 09.02.2018 року подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації за листопад 2017 року та з урахуванням п. 50.1 ст. 50 ПКУ, важчає, що відповідач неправомірно склав ППР та застосував штрафні санкції. Проте, суд зазначає, що незважаючи на те, що уточнюючий розрахунок було подано до прийняття податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження, обов'язковою умовою п. 50.1 ст. 50 ПКУ, є виявлення платником податків самостійно помилок, що містяться у раніше поданій декларації або за результатами електронної перевірки.

Суд зазначає, що уточнюючий розрахунок поданий 09.02.2018 року, а акт перевірки позивачем отриманий 02.02.2018 року, тобто про допущення в декларації з ПДВ за листопад 2017 року помилок позивач дізнався з акту перевірки, що складений відповідачем, а не самостійно.

Крім цього, суд зазначає, що відповідачем проводилася камеральна, а не електронна перевірка.

Щодо посилання позивача на порушення строків направлення податкових повідомлень-рішень на адресу позивача, суд зазначає, що порушення термінів направлення прийнятих податкових-повідомлень рішень не може бути підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень, оскільки дії щодо направлення ППР є вторинними по відношенню до їх прийняття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Україна (код ЄДРПОУ: 30492428; місцезнаходження: Приморський бульвар, 14, м. Одеса, 65026).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39398646, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044.

Повний текст рішення суду складений та підписаний судом 26.06.2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.