Рішення

від 14.06.2018 по справі 826/5151/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року №826/5151/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація (далі - позивач, ТОВ БК Укрреставрація ) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій із проведення камеральної перевірки позивача; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 № 0003061205 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою суду від 03.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час камеральної перевірки протиправно здійснив перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань товариством. Водночас, результати і висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а на їх підставі протиправно прийняте оскаржуване рішення.

Відповідач у наданих до суду запереченнях проти адміністративного позову, посилаючись на висновки акту камеральної перевірки, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, не прибув.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Під час прийняття судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

За результатами камеральної перевірки позивача ДПІ склало акт про результати проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету від 02.09.2016 № 306/26-55-12-05 (далі - Акт перевірки).

Згідно з даними описової частини Акта перевірки, відповідач встановив з боку ТОВ БК Укрреставрація порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом строків, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зокрема:

- сума самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн., граничний термін сплати якого 30.08.2015, фактична сплата здійснена 14.09.2015, за що встановлено 10 % штрафу, сума сплаченого податкового боргу - 948973,00 грн.;

- сума самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 46827,00 грн., граничний термін сплати якого 20.01.2016, фактична сплата здійснена 29.02.2016, за що встановлено 10 % штрафу, сума сплаченого податкового боргу - 11793,30 грн.

Також в Акті перевірки міститься розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідно до якого нараховано:

- 94897,30 грн. - штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. за липень 2015 року згідно з поданою 20.08.2015 декларацією № 9175927318;

- 1179,33 грн. - штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 11793,30 грн. за грудень 2015 року згідно з поданою 20.01.2016 декларацією № 9273922198.

Листом від 04.09.2016 ДПІ залишила заперечення позивача на Акт перевірки без розгляду.

На підставі висновків Акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, а також відповідно до положень п. 126. 1 ст. 126 ПК України відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0003061205, яким за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2015 року та грудень 2015 року позивача зобов'язано сплатити штраф на загальну суму 96076,63 грн.

У результаті оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку воно залишене без змін.

Вважаючи дії ДПІ із проведення камеральної перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 протиправними, ТОВ БК Укрреставрація звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на час проведення камеральної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Водночас, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України було установлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Посилаючись на вказані норми ПК України, позивач просить визнати протиправними дії ДПІ, оскільки вважає, що під час здійснення камеральної перевірки відповідач не мав права перевіряти питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, які повинні перевірятися під час документальної перевірки.

Суд зауважує, що пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 було доповнено абзацом другим такого змісту: Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, положення ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на час проведення камеральної перевірки) не визначали перелік питань, які могли бути предметом камеральної перевірки, а лише передбачали джерела даних, на підставі яких така перевірка могла здійснюватись.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Виходячи із загальних повноважень податкового органу під час здійснення податкового контролю, суд зауважує, що ПК України не було обмежено коло питань, які міг перевіряти відповідач під час камеральної перевірки на підставі даних, отриманих з передбачених пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України джерел.

Крім того, наявність у відповідача станом вересень 2016 року повноважень щодо перевірки своєчасності сплати платником узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання підтверджується внесеними законодавцем змінами до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, якими повноваження податкового органу під час камеральної перевірки не розширено, а лише конкретизовано.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо правомірності проведення відповідачем камеральної перевірки та відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд зауважує, що порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності такого рішення та його скасування, оскільки це не порушує прав позивача і не позбавляє можливості оскаржити таке рішення, зокрема у судовому порядку.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України 203.2 сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом установлено на підставі наявних у матеріалах справи копій документів, що оскаржуваним рішенням позивачу нараховано, зокрема, 94897,30 грн. штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. за липень 2015 року згідно з поданою 20.08.2015 декларацією № 9175927318. Відповідно до змісту Акта перевірки вказану суму узгодженого грошового зобов'язання позивач повинен був сплатити до 30.08.2015, проте її погашено 14.09.2015.

Долученими до матеріалів справи копіями документів, зокрема декларації з ПДВ за липень 2015 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 14.09.2015 № 1 та квитанції від 14.09.2015 № 2, підтверджується, що погашення узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. відбулось у зв'язку із самостійно виявленою позивачем помилкою в декларації з ПДВ за липень 2015 року та її виправленням шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 14.09.2015 № 1, який прийнято ДПІ.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач відповідно до вказаних приписів ПК України після самостійного виявлення помилки у податковій звітній декларації з ПДВ за липень 2015 року здійснив відповідне коригування такої звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку 14.09.2015, в результаті чого узгоджене грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. перестало існувати відповідно до облікових баз даних.

Водночас, суд звертає увагу на те, що положеннями п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено застосування штрафних санкцій до платника саме за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а не за її погашення шляхом здійснення відповідного корегування податкової звітності у спосіб і строки, передбачені законодавством.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 11.11.2016 № 0003061205 в частині зобов'язання ТОВ БК Укрреставрація сплатити штраф у розмірі 94897,30 грн.

Відповідно до змісту долученої до справи копії листа ДПІ від 04.09.2015 про результати розгляду заперечень позивача на Акт перевірки суму самостійно визначеного грошового зобов'язання у декларації з ПДВ за грудень 2015 року ТОВ БК Укрреєстрація сплатило 29.02.2016 згідно з платіжним дорученням від 29.02.2016 № 4720621. Згідно з даними Акта перевірки також вбачається, що узгоджену суму грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2015 року у розмірі 11793,30 грн. (крайній термін сплати 30.01.2016) позивач сплатив 29.02.2016, за що оскаржуваним рішенням зобов'язано сплатити штраф у сумі 1179,33 грн.

Суд критично сприймає посилання позивача на те, що борг у сумі 11793,30 грн. - неправомірно нарахована підприємству пеня, яку відповідач протиправно погасив за рахунок коштів, сплачених платником як сум для погашення узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2015 року. Так, правомірність дій ДПІ щодо черговості погашення податкових зобов'язань позивача за рахунок сплачених останнім коштів у січні, лютому 2016 року не є предметом спору у цій справі. Водночас, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своєчасної сплати ним узгодженого в декларації за грудень 2015 року грошового зобов'язання з ПДВ. Натомість, ТОВ БК Укрреставрація не заперечується, що, фактично, узгоджене податкове зобов'язання за грудень 2015 року у сумі 11793,30 грн. було погашене (сплачене) лише 29.02.2016, тобто за межами установлених строків.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду обставини справи щодо порушення строку сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 11793,30 грн., суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством підстав для застосування до ТОВ БК Укрреставрація штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України та правомірності оскаржуваного рішення в частині зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 1179,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Всупереч викладеним положенням КАС України відповідач лише частково виконав покладений на нього процесуальний обов'язок щодо доказування наявності підстав для притягнення ТОВ БК Укрреставрація до відповідальності за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання та правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ БК Укрреставрація до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві є обґрунтованим лише в частині визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення щодо зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 94897,30 грн., а тому в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1580,36 грн., тобто пропорційно частині задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20; код ЄДРПОУ 38933018) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0003061205 в частині зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20; код ЄДРПОУ 38933018) сплатити штраф у розмірі 94897,30 гривень, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20; код ЄДРПОУ 38933018) частину сплаченого ним судового збору у розмірі 1580,36 грн. (одна тисяча п?ятсот вісімдесят гривень тридцять шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко