Постанова

від 11.12.2018 по справі 826/5151/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/5151/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року

у справі №826/5151/17 (розглянутої у письмовому провадженні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило :

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві із проведення 02.09.2016 камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.11.2016 № 0003061205 яким товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Укрреставрація збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 076, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган під час камеральної перевірки протиправно здійснив перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань товариством. Водночас, результати і висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а на їх підставі протиправно прийняте оскаржуване рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003061205 від 11 листопада 2016 року в частині зобов'язання ТОВ Будівельна компанія Укрреставрація сплатити штраф у розмірі 94897,30 гривень, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податковою інспекцією було правомірно проведено камеральну перевірку та за її результатами прийнято податкове повідомлення-рішення, з огляду на за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а тому підстав для задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача були відсутні.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ Будівельна компанія Укрреставрація .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.09.2016 № 306/26-55-12-05, відповідно до якого відповідач встановив з боку ТОВ БК Укрреставрація порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом строків, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України . Зокрема:

- сума самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн., граничний термін сплати якого 30.08.2015, фактична сплата здійснена 14.09.2015, за що встановлено 10 % штрафу, сума сплаченого податкового боргу - 948973,00 грн.;

- сума самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 46827,00 грн., граничний термін сплати якого 20.01.2016, фактична сплата здійснена 29.02.2016, за що встановлено 10 % штрафу, сума сплаченого податкового боргу - 11793,30 грн.

Також в Акті перевірки міститься розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідно до якого нараховано:

- 94897,30 грн. - штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. за липень 2015 року згідно з поданою 20.08.2015 декларацією № 9175927318;

- 1179,33 грн. - штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 11793,30 грн. за грудень 2015 року згідно з поданою 20.01.2016 декларацією № 9273922198.

На підставі висновків Акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, а також відповідно до положень п. 126. 1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0003061205, яким за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2015 року та грудень 2015 року позивача зобов'язано сплатити штраф на загальну суму 96076,63 грн.

У результаті оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку воно залишене без змін.

Вважаючи дії з проведення камеральної перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2016 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача в частині нарахування штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 94897,30 грн. за липень 2015 року та відповідно наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на протиправність дій податкового органу в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України 203.2 сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано, зокрема, 94897,30 грн. штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. за липень 2015 року згідно з поданою 20.08.2015 декларацією № 9175927318. Відповідно до змісту Акта перевірки вказану суму узгодженого грошового зобов'язання позивач повинен був сплатити до 30.08.2015, проте її погашено 14.09.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема декларації з ПДВ за липень 2015 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 14.09.2015 № 1 та квитанції від 14.09.2015 № 2, підтверджується, що погашення узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. відбулось у зв'язку із самостійно виявленою позивачем помилкою в декларації з ПДВ за липень 2015 року та її виправленням шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 14.09.2015 № 1, який прийнято ДПІ.

Після самостійного виявлення помилки у податковій звітній декларації з ПДВ за липень 2015 року здійснив відповідне коригування такої звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку 14.09.2015, в результаті чого узгоджене грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 948973,00 грн. перестало існувати відповідно до облікових баз даних.

Положеннями п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій до платника саме за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а не за її погашення шляхом здійснення відповідного корегування податкової звітності у спосіб і строки, передбачені законодавством.

Подання уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість підприємства не є тотожним сплаті податкового зобов'язання (боргу), а відтак, штрафні санкцій не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №803/1555/17 від 14 листопада 2018 року

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправність відповідача, що виразилась у нарахування штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 94897,30 грн. за липень 2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій у розмірі 84897,30 грн..

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку не виконано.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить посилань та доводів в чому саме полягає неправильність чи неповнота досліджених доказів, встановлених обставин, або порушення норм процесуального права лише описує зміст позовні вимог та встановлені судом обставини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2018 року.