Постанова

від 19.06.2018 по справі 817/1805/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1805/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Семенець К.О.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "03" січня 2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олес" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, , -

суддя в 1-й інстанції - Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 05.01.2018

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Олес звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі ГУ ДФС у Рівненській області) та, враховуючи заяву про зміну предмету позову (а.с. 59-63), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. та № НОМЕР_2 від 19.09.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ є неправомірним, оскільки податковим органом не прийнято до уваги те, що договірні відносини з поставки товару, встановлені між позивачем та ТОВ Торговим домом Любисток , не охоплювали поставку товарів на суму помилково перерахованих коштів. Таким чином, операції з повернення помилково перерахованих коштів не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Крім того вважає помилковим висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн з огляду на наявність документального підтвердження намірів товариства використовувати придбане нерухоме майно в господарській діяльності.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2018 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" № НОМЕР_1 від 19.09.2017 та форми "В4" № НОМЕР_2 від 19.09.2017.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олес" (код ЄДРПОУ 31479062, 33024, вул. Соборна, 444 А, м. Рівне, рівненської області) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, 33000, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області) судові витрати на суму 24349 грн 67 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що позивач в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. отримував кошти від ТОВ Торговий дім Любисток з призначенням платежу: За товари згідно рахунку , однак податкові зобов'язання з ПДВ не нараховувались, податкові накладні не складались, а отримані кошти перераховувались на закупівлю валюти або оплату товару перед іншими постачальниками. Через деякий час, за рахунок надходжень від реалізації, кредитних коштів, фінансових допомог, отримані суми повертались ТОВ Торговий дім Любисток як повернення попередньої оплати за товар або помилково перерахованих коштів. Дані операції носили систематичний характер та свідчать про порушення податкового законодавства, оскільки використовувались в господарській діяльності. Крім того, враховуючи відсутність: списання матеріалів на будівництво, ремонту; укладення договорів з будівельними організаціями; отримання дозвільних документів на будівництво та реконструкцію придбаних будівель, податковим органом зроблено висновок про не використання придбаного нерухомого майна в господарській діяльності та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях посилається на те, що при вирішені справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, вважає судове рішення законним.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.18 не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розгляд справи провести без участі представника відповідача.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ фірми Олес з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 790/17-00-14-01/31479062 від 04.09.2017р. (далі Акт перевірки) (а.с. 18-45).

За висновками Акта перевірки ТОВ фірмою Олес допущено порушення, зокрема, вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 822409,00 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 595300,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. за платежем: податок на додану вартість в сумі 1028011,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями 822409,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 205602,00 грн (а.с. 65-66);

- № НОМЕР_2 від 19.09.2017 р. на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 595300,00 грн (а.с. 67).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позов.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг наявні, то на дату надходження коштів на банківський рахунок у платника податку відповідно до статті 187 Податкового кодексу України виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року № 227/95 Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України зі змінами та доповненнями, підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати платникам у п'ятиденний термін помилково зараховані на їхні рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.

Враховуючи зазначене, при отриманні на поточний рахунок коштів, які помилково перераховані контрагентом (не як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), податкові зобов'язання платником не нараховуються та, відповідно, податкова накладна не складається.

За приписами частини 2 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними на власний розсуд.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ТОВ фірма Олес здійснювала реалізацію маку, приправ та спецій для ТОВ Торговий дім Любисток на підставі Договору поставки № 12/13 від 18 листопада 2013 року та Додаткової угоди від 19.11.2013 (далі Договір поставки) (а.с. 128-130, 250).

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки, поставка товару здійснюється партіями згідно поданих заявок на умовах відстрочки платежу, протягом 5 (п'яти) робочих дні зі складу, або 45 (сорок п'ять) робочих днів при відсутності товару на складі.

Пунктом 3.2. Договору поставки встановлено, що факт поставки товару (перехід права власності) засвідчується підписанням видаткової накладної Покупцем та Постачальником. Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару.

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставки, вартість партії товару погоджується Сторонами у відповідній видатковій накладній. Загальна вартість даного Договору складає суму вартостей всіх видаткових накладних (пункт 4.2. Договору поставки).

На підставі заявок на поставку товарів, виписаних рахунків та видаткових накладних (а.с. 104-127), ТОВ фірмою Олес в перевіряємому періоді було поставлено товар на суму, що становить за 2014 рік - 284656,08 грн, за 2015 рік 1602594,59 грн, за 2016 рік - 3429237 грн, що в т.ч. підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рах.361 (а.с. 98-102) та Актом звірки (а.с.103).

З матеріалів справи вбачається, що на вказану реалізацію ТОВ фірма Олес задекларувала податкові зобов'язання та виписала/зареєструвала на адресу ТОВ Торговий дім Любисток податкові накладні у відповідності до пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 та статті 201 Податкового кодексу України.

На суму помилково перерахованих коштів від ТОВ Торговий дім Любисток заявки на постачання товари не надавались, видаткові накладні не складались, фактична поставка товару не відбувалась. Разом з тим, ТОВ Торговий дім Любисток надав позивачу листи - заяви про необхідність повернення помилково перерахованих коштів (а.с.75-97).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договірні відносини встановлені між сторонами на підставі Договору поставки № 12/13 від 18 листопада 2013 року не охоплювали поставку товарів на суму помилково перерахованих коштів, дані операції не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. За таких обставин, контролюючий орган не мав права приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. за платежем: податок на додану вартість в сумі 1028011,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 822409,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 205602,00 грн.

Відповідачем в свою чергу не наведено доводів та не визначено реквізити платіжних доручень на підтвердження факту використання позивачем саме помилково перерахованих коштів для забезпечення своєї господарської діяльності.

Крім того позивачем був наданий суду апеляційної інстанції Договір №ROVKLOF4812 від 27.01.2014 укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ фірми "Олес" та ПАТ "Страхова компанія інгосстрах" про надання овердрафтового кредиту, ліміт якого становить 211000 грн.

Судовою колегією також були досліджені платіжні доручення позивача, а саме №934 від 17.10.2014 про перерахунок за митне оформлення 125000,00 грн.; №1293 від 29.052015 про перерахунок на купівлю валюти 635283,00 грн.; №1352 від 03.07.2015 про перерахунок на купівлю валюти 381311,00 грн.; №1364 від 09.07.2015 про перерахунок на купівлю валюти 622336,00 грн.; №1400 від 30.07.2015 про перерахунок на купівлю валюти 629376,00 грн.;№1416 від 12.08.2015 про перерахунок на купівлю валюти 613888,00 грн.;№1539 від 03.11.2015 про перерахунок на купівлю валюти 467800,00 грн.;№1553 від 12.11.2015 про перерахунок на купівлю валюти 1324502,30 грн.; №1562 від 20.11.2015 про перерахунок на купівлю валюти 696672,00 грн.; №1617 від 06.01.2016 про перерахунок на купівлю валюти 3557525,40 грн.; №G0309DO7XP від 09.03.2016 про перерахунок на купівлю валюти 1286458,00 грн.; №G1025D3ZWV від 20/10/2016 про перерахунок на купівлю валюти 360459,00 грн.; №G1102D455G від 02/11/2016 про перерахунок на купівлю валюти 967405,74 грн.; №G1107D48Z7 від 07.11.2016 про перерахунок на купівлю валюти 483021,00 грн.; №2037 від 25.11.2016 за оплату за митне оформлення 406000,00 грн.; №2043 від 30.11.2016 на повернення поворотно-фінансової допомоги на суму 302825,00 грн.; №G1107D48Z7 від 15.12.2016 про перерахунок на купівлю валюти 629690,20 грн., які спростовують суми перерахованих позивачем коштів, що зазначені відповідачем в акті перевірки на а.с. 7-8.

Зазначені вище договір та платіжні доручення (меморіальні ордери) свідчать також про наявність у ТОВ фірми "Олес" достатніх коштів для ведення господарської діяльності, і зокрема придбання валюти.

Відтак, доводи відповідача про наявність договірних відносин, щодо отримання сум помилково перерахованих коштів, є безпідставними.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з не використанням придбаних активів у господарській діяльності колегія суддів зазначає таке.

Відповідач дійшов висновку про невикористання позивачем майна та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн з огляду на відсутність: списання матеріалів на будівництво, ремонту; укладення договорів з будівельними організаціями, щодо виконання будівельних робіт; отримання дозвільних документів на подальше будівництво та реконструкцію придбаних будівель.

Судом встановлено, що згідно нотаріально засвідчених договорів купівлі - продажу від 12.05.2015 р. (а.с. 140-142, 144-146, 148-150, 152-154), ТОВ фірмою Олес (Покупець) придбано у ПАТ Укртелеком (Продавець) нерухоме майно, а саме:

- незавершене будівництво, зблоковану будівлю (готовність об'єкта нерухомого майна 49 %), розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога ОСОБА_1 - Чоп 323 км, вартіcтю 524034,00 грн, в т.ч. ПДВ 87339,00 грн;

- караульне приміщення площею 58,3 кв.м, розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога ОСОБА_1 - Чоп 323 км, вартістю 134041,20 грн, в т.ч. ПДВ 22340,20 грн;

- незавершену топливозаправку площею 19,8 кв.м, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога ОСОБА_1 - Чоп 323 км, вартістю 36403,20 грн, в т.ч. ПДВ 6067,20 грн;

- незавершене будівництво, технічну будівлю, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога ОСОБА_1 - Чоп 323 км, вартістю 1423689,60 грн, в т.ч. ПДВ 237281,60 грн.

Державну реєстрацію права власності на вказані будівлі проведено 12.05.2015 року в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з державного реєстру (а.с. 139, 143, 147, 151) .

Розрахунки за придбане нерухоме майно проведено в повному обсязі, кредиторська заборгованість, станом на 31.12.2016 року, відсутня, придбані основні засоби обліковуються на рах.152 в сумі 1765140,00 грн.

ТОВ фірмою Олес включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням у ПАТ Укртелеком нерухомого майна у травні 2015 року. Суми ПДВ, сплачені в ціні майна та відображені в належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ПАТ Укртелеком , що має статус платника податку на додану вартість (а.с. 155-159).

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об'єкт незавершеного будівництва - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства, однак використання її є обмеженим.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Отже, повноваження власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Однак, аналіз законодавства дає підстави для висновку: абсолютність прав власника зовсім не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити.

Відповідно до частини 5 статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 26 Закону України Про планування і забудову територій .

Судом встановлено, що земельна ділянка на якій знаходяться придбані об'єкти нерухомого майна перебуває у власності Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, що унеможливлює повноцінне використання даного майна до укладення договору оренди.

При цьому відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-14) основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Саме з метою укладення договору оренди земельної ділянки та отримання дозволу на проведення робіт з будівництва та реконструкції придбаного нерухомого майна, дотримуючись процедури визначеної статтями 12, 93 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , позивачем:

- направлено клопотання до Голови Білокриницької сільської ради про укладення договору оренди земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) (а.с. 134);

- направлено клопотання до Голови Білокриницької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) в оренду на 50 років для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с. 133);

- відповідно до Рішення Білокриницької сільської ради від 11.08.2016 р. отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) (а.с. 131);

- направлено клопотання до Експертно - консалтингової фірми Приватна справа про розроблення проекту землеустрою (а.с. 132);

- відповідно до Рішення Білокриницької сільської ради від 02.06.2015 р. отримано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с. 135);

- направлено клопотання в Управління Держгеокадастру в Рівненській області про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 136);

- отримано дозвіл від ПАТ Укрнафта на приєднання придбаних будівель до власної ПЛ - 10 кВ розташованої на автодорозі Київ- Чоп 317 км. (а.с. 137).

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що дані документи, а також, факт неможливості отримання дозволу на проведення будівельних робіт та робіт з реконструкції приміщень без оформлення договору оренди землі не буди враховані податковим органом як під час проведення перевірки, так, і під час розгляду заперечень на акт перевірки та проведення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, позивачем протягом 2015-2016 років задекларовані та сплачені суми податку на придбане нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Деклараціями та платіжними дорученнями (а.с. 162-167).

Відтак документально підтверджено наміри позивача використовувати придбане нерухоме майно в господарській діяльності, а тому висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень відповідно до 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення та не надав суду відповідні докази. не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0006461401 від 19.09.2017 р. та №0006471401 від 19.09.2017 р. слід визнати протиправними і скасувати.

З дотриманням вимог частини 1 статті 139 КАС України позивачу присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області 24349 грн 67 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжних доручень № 2393 від 28.11.2017 р. (а.с. 58) та № 2392 від 28.11.2017 р. (а.с. 64).

Відповідно до 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Судове рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "03" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "25" червня 2018 р.