Рішення

від 14.06.2018 по справі 615/1411/17

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1411/17

Провадження № 2/615/86/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

при секретарі Антоненко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання договору оренди припиненим та скасування державної реєстрації,

за участі позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

03.11.2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій, уточнивши в подальшому вимоги, просить:

- визнати припиненим Договір оренди землі б/н, укладений 30 грудня 2005 року між сторонами, кадастровий номер земельної ділянки 6321280300:01:000:0032 з 01 лютого 2015 року;

- скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:01:000:0032, площею 5,7210 га, внесений до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації речового права 31.01.2008 року, строк дії речового права 13 років, орендар - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя , код ЄДРПОУ 30957436.

- скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:01:000:0032, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 24226458, дата, час державної реєстрації 22.12.2017 р. 13:41:19 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39034608 від 28.12.2017 р. 16:21:43, ОСОБА_5, Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації , Харківська обл.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами було укладено договір оренди землі від 30.12.2005 р. про передачу в строкове платне користування земельної ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради, загальною площею 5,72 га. Даний договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 р. за № 040868800458.

Враховуючи положення ст.18 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 31.03.2005 р., яка діяла на момент укладення договору), договір оренди землі б/н від 30.12.2005 р. набрав чинності після його державної реєстрації 31.01.2008 р. (п.34 ОСОБА_6). Відповідно до п. 8 цього договору його укладено на 5 років, тобто до 31.01.2013 р.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду від 18.07.2012 р. до договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р., що зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 04.12.2012 р. за № 632120004002779. Даною угодою було внесено зміни до пунктів 5, 8, 9, 24 шляхом їх викладення в новій редакції. Зокрема, п.8 договору викладено в наступній редакції: Договір укладено строком на 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку ОСОБА_6 Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення ОСОБА_6 на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Як зазначив представник позивача, з урахуванням внесених змін, строк дії договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. продовжено ще на 2 роки. Таким чином, договір оренди землі набрав чинності 31.01.2008 р., а строк його дії закінчився 31.01.2015 р.

Оскільки переважне право на продовження строку дії договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. відповідач не реалізував, у порядку, встановленому ч.1 ст.31, ч.1 ст.33, ч.1 ст.34 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 11.08.2013 р.), підстави для продовження користування земельною ділянкою за договором оренди землі б/н від 30.12.2005 р. у відповідача відсутні, а орендні правовідносини згідно договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. сторонами припинилися з 01.02. 2015 року.

В заяві про зміну предмету позову від 09.01.2018 року представник позивача звернула увагу, що після подання позовної заяви та відкриття провадження у даній справі відповідач ПСП Нове життя звернувся до КП Чугуївське міжміське БТІ із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №24226458 від 22.12.2017 р. про державну реєстрацію права оренди ПСП Нове життя земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:01:000:0032 строком дії до 22.12.2024 р. з правом пролонгації.

Позивач лише 05.01.2018 р. дізнався про вказані зміни, про що свідчить Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 від 05.01.2018 р. та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №110009895 від 05.01.2018 р., що стало підставою для зміни предмету позову.

Представник відповідача 26.12.2017 року подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що невірно тлумачать норми діючого законодавства.

В обґрунтування відзиву вказує, що 30.12.2005 р. між сторонами укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 5,72 га, з кадастровим номером 6321280300:01:000:0032. П.8 вказаного ОСОБА_6 було визначено, що Договір укладено на 5 років. ОСОБА_7 п.34 ОСОБА_6 він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ЦДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 р. за № 040868800158.

18.07.2012 р. між ОСОБА_1 і ПСП Нове життя укладено додаткову угоду до договору оренди землі, яким було продовжено строк дії договору оренди землі ще на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації. Вказана додаткова угода була зареєстрована 04.12.2012 року за 632120004002779.

Дійсними намірами додаткової угоди було саме продовження строку дії договору оренди землі ще на 7 років, починаючи з дати державної реєстрації, що і було підтверджено виконанням умов цієї додаткової угоди протягом останніх 5 років та відсутності в цей час будь яких заперечень зі сторони позивача, а також належне виконання умов ОСОБА_6 оренди землі і своєчасне та в повному обсязі отримання ОСОБА_1 орендної плати.

На думку представника відповідача, основним доказом правомірного використання земельної ділянки відповідачем та спростування вимог позивача є наданий позивачем ОСОБА_8 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який в повній мірі підтверджує факт існування договірних відносин позивача з відповідачем з 31.01.2008 р., де строк дії речового права (права оренди) зазначено саме 13 років, тобто до 31.01.2021 р. Жодних зазначень що вказаний договір припинений, визнаний судом недійсним або розірваний Державою не підтверджено.

У відповідності до ст.ст.78,81 ЦПК України позивачем жодним доказом не доведено свої вимоги щодо припинення договору оренди землі у 2015 році та припинення сторонами своїх прав і обов'язків за договором оренди землі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, позивачем не надано будь яких доказів по справі, відповідно до яких суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця та коли, яким чином і якими засобами повідомляв ОСОБА_1 відповідача щодо припинення договірних відносин та порушення у зв'язку з цим його законних прав. Не надано жодного листа, якими позивач з 2015 року повідомляв відповідача про повернення земельної ділянки, прохання не обробляти земельну ділянку, не виплачувати орендну плату та інше.

Як зазначив представник відповідача, ОСОБА_1 працював в ПСП НОВЕ ЖИТТЯ з 15.01.2001 р. по 02.11.2017 р. трактористом, тому, на його думку, мав всі можливості довести до керівництва підприємства наявність (на його думку) будь яких порушень його прав. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 з ПСП НОВЕ ЖИТТЯ і було підставою подачі позову до суду з вимогами про припинення договірних відносин з відповідачем.

На думку представника відповідача, позивачем не надано жодного доводу та доказу того, що відповідач не виконував обов'язків, передбачених ст.ст.24,25 ЗУ Про оренду землі та умовами договору оренди землі від 30.12.2005 р., тому не підтверджено доводи позовних вимог.

Представник позивача 09.01.2018 року подав відповідь на відзив, в якій, посилаючись на положення ст.ст.1, 3-5, 18, 19, 20 ЗУ Про оренду землі вважає, що строк дії договору оренди землі б/н від 30.12.2005 року, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Нове життя (орендар), з урахуванням додаткової угоди від 18.07.2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, а саме з 31.01.2008 року, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту, та закінчується через 7 років - 31.01.2015 року.

Як вбачається з додаткової угоди від 18.07.2012 року до договору оренди землі б/н від 30.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП "Нове життя" (орендар), сторони домовились внести в договір оренди землі зміни, а саме п.8 договору оренди землі викласти у наступній редакції: "Договір укладено сторонами на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть буди змінені за згодою сторін".

У додатковій угоді визначено, що додаткова угода набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором. Таким чином, п.2 додаткової угоди від 18.07.2012 року, яким викладено у новій редакції п. 8 договору, не продовжує строк дії договору оренди землі ще на сім років, а лише містить виклад нової редакції, що договір укладено сторонами на сім років (замість п'яти) з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Отже, договір оренди землі набрав чинності 31.01.2008 р., а строк його дії закінчився 31.01.2015 р.

Зазначив, що строк дії договору виходячи зі змісту ст. 626, 631 ЦК України та ст.15 ЗУ Про оренду землі визначається саме умовами договору на підставі волевиявлення сторін. Жодний нормативно-правовий акт не визначає запис в Державному земельному кадастрі про строк дії речового права (права оренди) ПСП Нове життя , як обставину, що визначає строк дії договору.

На думку представника позивача, очевидним є те, що для визначення строку дії договору єдиним належним, допустимим та достовірним доказом є власне сам договір оренди землі.

Подання документів на реєстрацію даного договору в ДЗК 31.01.2008 р. здійснювало саме ПСП Нове життя , так само, як і нещодавнє подання документів до державного реєстратора КП Чугуївське МЕТІ 22.12.2017 р. для внесення відомостей про нечинний договір оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 підписав договір оренди, але жодних дій з подання вказаних документів на реєстрацію в уповноважені органи він не здійснював. Підписуючи договір оренди земельної ділянки, а згодом й додаткову угоду від 18.07.2012 р., позивач надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 7 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору, як це передбачено ст. 18 Закону України Про оренду землі , п. 34 договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. та п. 8 додаткової угоди від 18.07.2012 р. Таким чином, строк дії договору оренди складав 7 років: розпочався 31.01.2008 р. й закінчився 31.01.2015 р. Будь-яких інших доказів щодо наявності волевиявлення власника земельної ділянки на надання ПСП Нове життя права оренди своєї земельної ділянки строком більше ніж 7 років - відсутні.

Крім того, всупереч нормам законодавства України рахувати строк дії договору як 5 років та 7 років окремо, загальний строк дії складатиме 12 років, але аж ніяк не 13 років, як вказано у ОСОБА_4 з ДЗК від 25.10.2017 р. №НВ- 6305139302017.

Як вбачається із вказаного ОСОБА_4 з ДЗК, дата державної реєстрації речового права - 31.01.2008 р., тобто запис про державну реєстрацію внесений 31.01.2008 р., одразу строком дії на 13 років, в той час як на момент реєстрації додаткової угоди до договору від 18.07.2012 р. ще взагалі не існувало, а в договорі був передбачений строк його дії тривалістю 5 років.

У ОСОБА_4 з ДЗК не вказано обов'язків реквізитів відомостей про орендаря (громадянство, реквізити документа, що посвідчує особу, а також відсутні будь-які дані в графі - Орган, що здійснив державну реєстрацію речового права).

З огляду на викладене, на думку представника позивача, такий запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 внесений всупереч умовам укладеного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя №б/н від 30.12.2005 р., не узгоджується з його змістом, а отже підлягає скасуванню.

Крім того, представник позивача вказала, що для поновлення договору оренди землі необхідна наявність юридичних фактів, передбачених ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі , які є обов'язковими для поновлення договору оренди з ПСП Нове життя після спливу його дії 31.01.2015 р., що в даному випадку відсутні.

Орендар - ПСП Нове життя до закінчення строку дії договору не повідомляло орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляло жодних листів з проектом додаткової угоди, неналежно виконував свої обов'язки орендаря за договором оренди б/н від 30.12.2005 р., не сплачував орендну плату відповідно до умов договору щодо її оплати.

Як було зазначено, договір оренди набрав чинності з 31.01.2008 р. та сплив 31.01.2015 р. Відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% вартості земельної ділянки, нараховується у грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах господарства виходячи з можливостей господарства. П. 11 - Орендна плата вноситься у такі строки - до 31 грудня кожного року.

Відповідно до п.14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

В додатковій угоді від 18.07.2012 р. п.9 договору викладено у новій редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати становить 4 120,33 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (137 344,49 грн.)

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів сплати орендної плати за період дії договору. Надані відповідачем докази сплати орендної плати (відомості) не є належними та достовірними в розумінні ст.77 ЦПК України. З наданих відповідачем платіжних відомостей не вбачається, що призначенням цих коштів є сплата орендної плати за спірним договором оренди.

На думку представника позивача, вказані суми й не можуть вважатись орендною платою, оскільки розміри сум, вказаних у відомостях, не співпадають з розміром орендної плати, вказаної в договорі - 4 120,33 грн., а строки сплати цих коштів, вказаних у відомостях, не співпадають з тим періодом, в межах якого сплачується орендна плата за договором (з 1 липня по 31 грудня кожного року). Загальна сума виплати за 5 відомостями у 2015 році складає 6 908,85 грн. Крім того, відповідачем надані відомості, які датовані 18.03.2015 р. та 20.04.2015 р., в той час як відповідно до умов договору орендна плата сплачується з 1 липня. За 2016 рік сума виплати складає 11 597,69 грн., що майже втричі більше ніж річна орендна плата. За 2017 рік взагалі не надано належних та допустимих доказів сплати орендної плати, а в наданому відповідачем платіжному дорученні №471 від 22.12.2017 р. на загальну суму 584 745,14 грн. та призначенням платежу: сплата суми почтових переказів по ЦПЗ №7 без ПДВ взагалі не вбачається, що ці кошти спрямовуються для виплату орендної плати ОСОБА_1, за конкретним договором оренди землі, в сумі, яка передбачена в договорі оренди землі, та не надано жодних доказів, що ОСОБА_1 отримав ці кошти в строк до 31 грудня, як передбачено умовами договору оренди землі. Якщо б призначенням цих коштів була сплата орендної плати, то вони підлягали б видачі у касі орендаря, як передбачено змінами до п. 9 договору, внесеними додаткової угодою від 18.07.2012 р.

Більш того, за період дії договору оренди землі у 2008-2014 роках відповідачем не надано взагалі ніяких доказів сплати орендної плати.

Вважає, що відповідно до п.14 договору, який передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотків за кожен день прострочення, ПСП Нове життя не дотримано цю умову договору.

Представник позивача звернув увагу, що від ПСП Нове життя ОСОБА_1 отримував заробітну плату, а також матеріальну допомогу як член кооперативу та працівник. Навіть якщо припустити отримання орендної плати після спливу строку дії договору оренди землі, це не може бути розцінене як схвалення такого договору орендодавцем, що підтверджується ухвалою ВССУ від 14.12.2016 р. у справі №395/466/15-ц.

На сьогоднішній день позивач не має змоги скористатися своїм правом, встановленим ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України, оскільки в Державному земельному кадастрі та починаючи з 22.12.2017 р. вже й у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про нібито діюче право оренди ПСП Нове життя на земельну ділянку ОСОБА_1, які внесені державним реєстратором КП Чугуївстке МЕТІ на підставі заяви ПСП Нове життя від 22.12.2017 р., що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації його повноважень власника земельної ділянки.

Отже, всупереч умовам договору, в державних реєстрах прав наявні відомості (записи) про чинність договору поза межами строку, встановленого в договорі, а саме: в Державному земельному кадастрі - строк дії права оренди ПСП Нове життя складає 13 років, а в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди діє вже до 22.12.2024 р., тобто майже 16 років з моменту реєстрації договору оренди.

Представник позивача зауважив, що позивач був змушений звільнитись з роботи у ПСП Нове життя , де він працював тривалий час, оскільки коли він повідомив, що має намір використовувати свою земельну ділянку на власний розсуд, а також готує позов до ПСП Нове життя до суду, йому створили такі умови праці, за яких неможливо було виконувати свої трудові обов'язки, а згодом попросили написати заяву про звільнення за власним бажанням.

Представник відповідача 23.01.2018 року подав до суду заперечення, в яких вказує, що відповідь на відзив жодним чином не спростовує ті доводи, які були зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Крім того, вказана відповідь на відзив в повній мірі дублює позовну заяву та містить багато інформації, яка взагалі не стосується предмету спору. Незрозумілі посилання позивача на висновки Верховного суду України, які жодного відношення до справи не мають, доводи сторін не спростовують, оскільки жодна сторона не заперечує факту підписання та реєстрації ОСОБА_6 оренди землі та додаткової угоди, а тим паче набрання цим ОСОБА_6 оренди землі законної сили, що лише заплутує суд та не сприяє об'єктивному розгляду справи.

Як зазначив представник відповідача, позивачем так і не надано відповідь на доводи відповідача, яким чином з 31.01.2015 року (дата з якої позивач вважає сплив строк дії ОСОБА_6 оренди землі) ОСОБА_1 повідомляв відповідача про припинення договірних відносин та повернення земельної ділянки. На підставі чого ОСОБА_1 на протязі 2015, 2016 років отримував орендну плату та не заперечував щодо користування цієї земельної ділянки. Саме ці обставини, на думку представника відповідача, підтверджують дійсні наміри позивача щодо строку дії ОСОБА_6 оренди землі та продовження орендних відносин.

Вважає, що п.2 відповіді на відзив є не зрозумілим, оскільки позивач висловлює свої припущення та міркування без жодного посилання на законодавчу базу. Так, на його думку, позивач не спростував заперечення відповідача щодо ОСОБА_4 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому в повній мірі підтверджується факт існування договірних відносин позивача з відповідачем протягом 2015-2018 р.р. та строк дії речового права (права оренди) - 13 років, а також посилання відповідача на ст.20 ЗУ Про Державний земельний кадастр якою передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Твердження представника позивача, що вказаний ОСОБА_4 з ДЗК не має обов'язкових реквізитів, є нечинним, внесеним всупереч умовам ОСОБА_6 оренди землі, є лише припущенням позивача та жодним чином не підтверджені. Звернув увагу, що саме на підтвердження своїх доводів позивач надав вказаний ОСОБА_4 з ДЗК, хоча на даний час вже вважає його недійсним.

Відповідно до ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, за ПСП Нове життя зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:01:000:0032, площею 5,72 га, яка належить ОСОБА_1 строком до 22.12.2024 р.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державою офіційно визнано та підтверджено факт продовження орендних відносин строком до 2024 року, що також спростовує доводи позивача в повному обсязі.

Як вказує представник відповідача, незрозумілі твердження позивача щодо суми виплат орендної плати, здійснення розрахунків сум виплат, які також не стосуються предмету спору. На його думку, складається враження, що позивач вважає порушенням свого права тим, що йому виплачувалась орендна плата значно більше ніж це передбачено умовами ОСОБА_6 оренди землі. Якщо це так, і позивач є добропорядною людиною нехай поверне надмірно отримані грошові кошти за весь час існування орендних відносин, якщо це порушує його законні права.

Щодо невиплати орендної плати, враховуючи, що представник позивача не вважає платіжні відомості та касові ордери належними та допустимими доказами, представник відповідача вважає, що по-перше: це не є предметом розгляду справи (так як вказані докази були надані відповідачем на підтвердження продовження виконання умов ОСОБА_6 оренди землі після 2015 року) та по-друге: позивач в жодному документі не заперечував щодо отримання весь час орендної плати. Якщо це не так, у ОСОБА_1 є право на звернення до суду щодо стягнення з відповідача невиплаченої орендної плати.

Щодо неотримання ОСОБА_1 орендної плати за 2017 рік, повідомляє, що згідно ст.ст.526, 614 ЦК України ПСП Нове життя за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 в 2017 році нарахувало та направило вказану орендну плату, таким чином, на його думку, виконало умови договору оренди землі та свої зобов'язання в повному обсязі, а те що ОСОБА_1 відмовляється отримувати належну йому орендну плату, це його особисте право та відповідно до ст.614 ЦК України знімає відповідальність з орендаря в повному обсязі.

В судовому засідання позивач та його представники підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на викладені вище обставини.

Представник позивача вважає, що в судовому засіданні надано достатньо доказів, які свідчать про припинення дії ОСОБА_6 оренди землі від 30.12.2005 року, який набрав чинності 31.01.2008 р., з урахуванням додаткової угоди від 18.07.2012 року, саме 31.01.2015 р., що є підставою для скасування всіх подальших записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, вчинених на підставі даного ОСОБА_6. Наполягав, що державна реєстрація ОСОБА_6 оренди землі не може бути підтвердженням існування будь-яких правовідносин між сторонами після припинення його дії, якщо про такі правовідносини сторони не узгодили у відповідному ОСОБА_6 про його поновлення.

Позивач підтримав думку представників та пояснив, що дійсно з 30.12.2005 року уклав Договір оренди земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності, з ОСОБА_9, як в.о. директора підприємства. В 2012 році після закінчення дії ОСОБА_6 останній вказав про необхідність укладення нового. Орендну плату в основному отримував натурою. Ніяких претензій не було. В останні роки ОСОБА_9 перестав виконувати свої зобов'язання. З 01.02.2015 року строк оренди сплив, орендну плату платив, але не в такому розмірі, тому оскільки працював трактористом, фактично обробляв земельну ділянку самостійно. З весни 2017 року змінився власник ПСП, а хто буде орендувати земельну ділянку, не повідомили. Одного разу в земельному відділі поставили умову: підписуєш договір - працюєш, ні - звільняєшся. Маючи стаж роботи 30 років трактористом в ПСП Нове життя вирішив звільнитися. Вважав, що 18.07.2012 року укладав новий договір на 7 років, на руках його не було. З 2015 року не отримує орендну плату в передбаченому законом порядку, хоча земельною ділянкою користується ПСП. Від підписання нового договору з ПСП, не дивлячись на пропозицію орендної плати в розмірі 10 % нормативно грошової оцінки земельної ділянки, відмовився, так як має намір сам обробляти земельну ділянку, що на даний час після звільнення є єдиним доходом сім'ї.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив відмовити в повному обсязі, оскільки всі докази свідчать про продовження дії договору оренди землі, що підтверджується ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, поясненнями в судовому засіданні. Остання державна реєстрація права оренди землі відбулася 22.12.2017 року без погодження з позивачем строку дії договору, оскільки речове право вже було зареєстровано, а згідно внесених змін до чинного законодавства всі речові права повинні обов'язково бути перенесені до Державного реєстру. Чому у ОСОБА_4 вказано про дію договору до 2024 року, не знає, можливо реєстратор вказав не свій розсуд. Вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту. Суму орендної плати позивачеві було надіслано поштою, але він відмовився.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 084638, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області № 32 від 09.07.2001 року, зареєстрованого 27.08.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 382, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий № 6321280300:01:000:0032, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 110009895 від 05.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,721 га кадастровий номер 6321280300:01:000:0032, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, Олександрівська сільська рада.

30.12.2005 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

П.2 ОСОБА_6 оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі рілля.

ОСОБА_7 п.8 ОСОБА_6 оренди землі договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

П.9 ОСОБА_6 оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства.

Відповідно до п.11 ОСОБА_6 оренди землі орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

П.27 ОСОБА_6 оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

ОСОБА_7 п.30 ОСОБА_6 оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

П.34 ОСОБА_6 оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 р. за № 040868800458.

18.07.2012 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

Сторони домовились внести в договір оренди землі від 30.12.2005 року наступні зміни:

- пункт 8 ОСОБА_6 викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін ;

- пункт 9 ОСОБА_6 викласти у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4120,33 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

При цьому в Додатковій угоді б/н від 18.07.2012 року сторони погодили, що ця додаткова угода є невідємною частиною ОСОБА_6 оренди від 30.12.2005 року, набирає чинності після державної реєстрації та діє у строк, визначений ОСОБА_6.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.12.2012 року за № 632120004002779.

Ст.41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, придбаною в установленому законом порядку. Право приватної власності непорушне.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ч.1 ст.319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

ОСОБА_7 ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст.334 ЦК України).

ОСОБА_7 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування здійснюється в порядку, передбаченому ст.26 цього Закону.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні обов'язки згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст.638,639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Ст.1 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору оренди землі) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст.ст.3-5 зазначеного Закону передбачено, що: об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності; орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи; орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

За змістом ст.ст.18,20 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Ч.1 ст.31 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 11.08.2013 р., яка діяла на момент закінчення терміну договору оренди) передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Ст.33 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції від 11.08.2013 р., яка діяла на момент закінчення терміну договору оренди) встановлено переважне право орендаря по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень ст.33 ЗУ "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 594/376/17-ц.

Ч.ч.8-9 ст.33 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі згідно ч.1 ст.34 ЗУ "Про оренду землі"(в редакції від 11.08.2013 р., яка діяла на момент закінчення терміну договору оренди) орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд у відповідності до ч.2 ст.5 ЦПК України відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна сторона згідно ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з додаткової угоди від 18.07.2012 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар), сторони домовились внести в договір оренди землі зміни. При цьому, пункт 8 додаткової угоди від 18.07.2012 року у викладеній сторонами редакції не продовжує строк дії договору оренди землі ще на 7 років, а лише містить виклад нової редакції, що договір укладено сторонами на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Суд вважає доведеними обставини, що позивач, підписуючи договір оренди земельної ділянки, а згодом й додаткову угоду від 18.07.2012 р., надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 7 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору, як це передбачено ст.18 ЗУ Про оренду землі , п. 34 договору оренди землі б/н від 30.12.2005 р. та п. 8 додаткової угоди від 18.07.2012 р.

Таким чином, строк дії договору оренди землі від 30.12.2005 року, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством Нове життя (орендар), з урахуванням додаткової угоди від 18.07.2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, а саме з 31.01.2008 року, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту, та закінчується 31.01.2015 року.

Суд приймає до уваги зауваження представника позивача, що у ОСОБА_4 з ДЗК від 25.10.2017 р. №НВ- 6305139302017 вказано строк дії даного договору всупереч нормам законодавства України, як 5 років та 7 років окремо, тоді загальний строк його дії складатиме 12 років, а не 13 років.

Як вбачається із вказаного ОСОБА_4 з ДЗК, дата державної реєстрації речового права - 31.01.2008 р., тобто запис про державну реєстрацію внесений 31.01.2008 р., одразу строком дії на 13 років, в той час як на момент реєстрації додаткової угоди до договору від 18.07.2012 р. ще взагалі не існувало, а в договорі був передбачений строк його дії тривалістю 5 років.

Крім того, всупереч умовам договору, в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки діє вже до 22.12.2024 р., тобто майже 16 років з моменту реєстрації договору оренди, що свідчить про те, що в державних реєстрах прав наявні відомості (записи) про чинність договору поза межами строку, встановленого в самому договорі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що записи про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 внесені всупереч умовам укладеного договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПСП Нове життя №б/н від 30.12.2005 р., не узгоджуються з його змістом, а отже підлягають скасуванню.

Надані сторонами докази свідчать про те, що орендар - ПСП Нове життя до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди, неналежно виконував свої обов'язки орендаря за договором оренди б/н від 30.12.2005 р., не сплачував орендну плату відповідно до умов договору щодо її оплати.

Доводи представника відповідача про те, що протягом 2015-2017 років відповідач користувався спірною земельною ділянкою, сплачуючи позивачу орендну плату за відсутності належних та допустимих доказів такої сплати, що на даний час ПСП Нове життя використовує вказану земельну ділянку за цільовим призначенням не можуть бути прийняті до уваги, оскільки орендна плата, якщо дійсно виплачувалась, то виплачувалась за фактичне користування майном.

Надані представником відповідача докази сплати орендної плати (відомості) не є належними та достовірними в розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки не містять відомостей щодо призначення цих коштів, в тому числі, щодо сплати орендної плати за спірним договором оренди.

Суд вважає слушними зауваження представника позивача про те, що вказані суми не можуть вважатись орендною платою, оскільки розміри сум, вказаних у відомостях, не співпадають з розміром орендної плати, вказаної в договорі - 4 120,33 грн., а строки сплати цих коштів, вказаних у відомостях, не співпадають з тим періодом, в межах якого сплачується орендна плата за договором (з 1 липня по 31 грудня кожного року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач на даний час не має змоги скористатися своїм правом, встановленим ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України, оскільки в Державному земельному кадастрі та починаючи з 22.12.2017 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване всупереч вимогам закону право оренди ПСП Нове життя на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності, що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації його повноважень власника земельної ділянки. Позивач, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунути перешкоду у здійсненні його права користування та розпорядження своїм майном, тому позов підлягає задоволенню.

Суд враховує в сукупності з іншими обставинами, що відповідач не скористався закріпленим ст.33 ЗУ Про оренду землі переважним правом на користування даною земельною ділянкою в передбаченому законом порядку, але не позбавлений права, як попередній орендар, за необхідності вирішити питання щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.

В судових дебатах представник позивача, посилаючись на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, в разі задоволення позову просив задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 16.01.2018 року, документальне підтвердження яких буде надано на протязі 5 днів з моменту проголошення рішення суду.

За змістом ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

ОСОБА_7 положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

У відповідності до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданого представником позивача ОСОБА_6 про надання правової допомоги, укладеного 23.10.2017 року між Адвокатським об'єднанням Корт Райдер в особі керуючого партнера ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, та ОСОБА_1 вбачається, що адвокат бере на себе зобов'язання з надання правової допомоги (юридичних послуг) на передбачених договором умовах, в тому числі зобов'язується здійснювати представництво (захист) інтересів позивача у судах всіх інстанцій, зокрема, щодо захисту права власності на земельну ділянку, зі всіма без виключення правами сторони.

ОСОБА_7 п. 3.1 ОСОБА_6 позивач зобов'язується оплатити послуги представника в розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.

Вартість послуг за цим договором вказується в ОСОБА_7 виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг (п.5.1 договору).

ОСОБА_7 приймання-передачі наданих послуг до ОСОБА_6 про надання правової допомоги, укладеного 23.10.2017 року від 15.01.2018 року Адвокатським об'єднанням Корт Райдер надано послуги з правової допомоги позивачу, а саме: підготування доказової бази для подання позову та складення позовної заяви від 30.10.2017 року, кількістю 5 год., загальною вартістю 3200 грн.; складання та подання до суду заяви про зміну предмета позову від 07.12.2017 року, вартістю 640 грн.; підготування до судового розгляду та виїзд до суду для участі в судовому засіданні 07.12.2017 року (з урахуванням витрат часу на проїзд), кількістю 2 год., загальною вартістю 1280 грн.; правовий аналіз отриманого 29.12.2017 року відзиву на позовну заяву з додатками на 21 арк., кількістю 2 год., загальною вартістю 1280 грн.; складання, направлення відповідачу відповіді на відзив від 05.01.2018 року, кількістю 3 год., загальною вартістю 1920 грн.; складання та направлення відповідачу заяви про зміну предмета позову з додатками від 05.01.2018 року, вартістю 640 грн.; підготування до судового розгляду та виїзд до суду для участі в судовому засіданні 09.01.2018 року (з урахуванням витрат часу на проїзд), кількістю 3 год., загальною вартістю 1920 грн.

Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, під час судового розгляду не надходили.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що понесені позивачем судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати Договір оренди землі б/н, укладений 30 грудня 2005 року між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та Приватним сільськогосподарським підприємством Нове життя , код ЄДРПОУ 30957436, кадастровий номер земельної ділянки 6321280300:01:000:0032 - припиненим з 01 лютого 2015 року.

Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:01:000:0032, площею 5,7210 га, внесений до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації речового права 31.01.2008 року, строк дії речового права 13 років, орендар - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя , код ЄДРПОУ 30957436.

Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:01:000:0032, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 24226458, дата, час державної реєстрації 22.12.2017 р. 13:41:19 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39034608 від 28.12.2017 р. 16:21:43, ОСОБА_5, Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації , Харківська обл.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1984,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10880 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22.06.2018 року.

Суддя А.П. Токмакова