Постанова

від 26.06.2019 по справі 615/1411/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 615/1411/17

провадження № 61-46830св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду : Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року в складі судді Токмакової А. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарське підприємство Нове життя (далі - ПСП Нове життя ) про визнання договору оренди припиненим та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами укладено договір оренди землі від 30 грудня 2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ПСП Нове життя у строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, загальною площею 5,72 га.

Вказаний договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року, отже, договір оренди землі набрав чинності з указаної дати.

Відповідно до пункту 8 договору оренди його укладено на 5 років, тобто до 31 січня 2013 року.

У подальшому між сторонами укладено додаткову угоду від 18 липня 2012 року до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, що зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 04 грудня 2012 року.

Вказаною угодою внесено зміни до пунктів 5, 8, 9, 24 договору оренди шляхом їх викладення в новій редакції. Зокрема, пункт 8 договору оренди викладено в наступній редакції: Договір укладено строком на 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Оскільки договір оренди землі набрав чинності 31 січня 2008 року, то строк його дії закінчився 31 січня 2015 року.

Вказував, що переважне право на продовження строку дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року відповідач не реалізував у порядку, встановленому Законом України Про оренду землі , тому підстави для продовження користування земельною ділянкою за договором оренди землі від 30 грудня 2005 року у відповідача відсутні, а орендні правовідносини згідно з договором оренди землі між сторонами припинилися з 01 лютого 2015 року.

У подальшому ОСОБА_1 подав заяву, в якій указував, що після подання позову та відкриття провадження у даній справі ПСП Нове життя звернулося до Комунального підприємства Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 22 грудня 2017 року про державну реєстрацію права оренди ПСП Нове життя земельної ділянки строком дії до 22 грудня 2024 року з правом пролонгації.

Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки порушують права власника земельної ділянки та норми матеріального права.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати припиненим договір оренди землі, укладений 30 грудня 2005 року між сторонами; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,721 га, внесений до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації речового права 31 січня 2008 року, строк дії речового права 13 років, орендар - ПСП Нове життя ; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано договір оренди землі, укладений 30 грудня 2005 року між ОСОБА_1 і ПСП Нове життя , припиненим з 01 лютого 2015 року.

Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,721 га, внесений до Державного земельного кадастру, дата державної реєстрації речового права 31 січня 2008 року, строк дії речового права 13 років, орендар - ПСП Нове життя .

Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису 24226458, дата, час державної реєстрації 22 грудня 2017 року 13:41:19 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39034608 від 28 грудня 2017 року 16:21:43, Кучеренко О. В., Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації , Харківська обл.

Стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 984,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10 880 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не скористався закріпленим у статті 33 Закону України Про оренду землі переважним правом на користування даною земельною ділянкою у передбаченому законом порядку, але не позбавлений права, як попередній орендар, за необхідності вирішити питання щодо поновлення договору оренди землі на новий строк.

Позивач на даний час позивач не має змоги скористатися своїм майном, оскільки у Державному земельному кадастрі та. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване всупереч вимогам закону право оренди ПСП Нове життя на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності, що перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації його повноважень власника земельної ділянки. Позивач, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунути перешкоду у здійсненні його права користування та розпорядження своїм майном.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що орендар - ПСП Нове життя , до закінчення строку дії договору оренди не повідомляв орендодавця в установлені законом строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди.

Запис про державну реєстрацію внесений 31 січня 2008 року строком дії спірного договору на 13 років, проте на момент реєстрації в договорі оренди був передбачений строк його дії тривалістю 5 років. Всупереч умов спірного правочину у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 22 грудня 2017 року внесено відомості про право оренди спірної земельної ділянки відповідачем до 22 грудня 2024 року, тобто майже 16 років з моменту реєстрації договору оренди, що свідчить про те, що у державних реєстрах прав наявні відомості (записи) про чинність договору оренди поза межами строку, встановленого в самому договорі. Крім того запис до Державного реєстру від 22 грудня 2017 року був внесений після припинення строку дії договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПСП Нове життя , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що укладання додаткової угоди у 2012 році було направлено на продовження орендних відносин ще на 7 років, тобто до 04 грудня 2017 року.

Суди помилково застосували статтю 33 Закону України Про оренду землі , оскільки у правовідносинах, що виникли між сторонами при укладенні додаткової угоди від 18 липня 2012 року до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, не вирішується питання про порушення переважного права орендаря та про укладення договору оренди з новим орендарем.

Висновки, визначені в оскаржуваних судових рішеннях, є хибними, здійсненими з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки застосовано статтю 33 Закону України Про оренду землі замість статей 213, 651, 653, 654 ЦК України та пункту 29 договору. Висновки судів не відповідають дійсним обставинам у справі.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що додатковою угодою викладено пункт 8 договору оренди у новій редакції, проте ці дії сторін не означають, що строк оренди починає свій відлік саме після укладення цієї додаткової угоди, оскільки нормами матеріального права та умовами договору оренди передбачено, що строк дії договору оренди починається з його державної реєстрації - 31 січня 2008 року.

Якщо припустити, що між сторонами, як вважає відповідач, укладено договір на 7 років починаючи з 04 грудня 2012 року, то такий договір мав би діяти до 04 грудня 2019 року, а не до 04 грудня 2017 року як вказує відповідач.

Суди дійшли правильного висновку, що спірний договір припинив свою дію, оскільки ПСП Нове життя не вичинило передбачених законом та умовами цього правочину дій, спрямованих на реалізацію його переважного права на поновлення строку оренди на новий строк.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2019 справу передано до Верховного Суду.

У березні 2019 до Верховного Суду надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПСП Нове життя , в якому останнє просило зменшити витрати на оплату правничої допомоги або відмовити у компенсації ОСОБА_1 указаних витрат.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,72 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_1 (орендодавець) і ПСП Нове життя (орендар) 30 грудня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Вказаний договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Цент державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року.

Згідно з пунктом 8 договору оренди сторонами погоджено, що цей договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 27 договору оренди передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

18 липня 2012 року між сторонами також укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, відповідно до якої у договір оренди від 30 грудня 2005 року внесено наступні зміни:

пункт 8 договору оренди викладено у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін ;

пункт 9 договору оренди викладено у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня до 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4 120,33 грн, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом .

У додатковій угоді від 18 липня 2012 року сторони погодили, що угода є невід`ємною частиною договору оренди від 30 грудня 2005 року, набирає чинності після державної реєстрації та діє у строк, визначений договором оренди.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п`ятою статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що сторони договору оренди землі не дотримались вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення цього договору, оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що укладання додаткової угоди у 2012 році було направлене на продовження орендних відносин ще на 7 років, тобто до 04 грудня 2017 року, оскільки вказаною угодою було змінено строк дії договору оренди (з 5 років на 7 років), а не початок строку дії договору оренди.

Так, саме у пункті 34 договору оренди сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка вчинена 31 січня 2008 року.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд касаційну скаргу залишив без змін, то немає підстав для зміни розподілу судових витрат у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, до Верховного Суду надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу.

В указаній заяві ОСОБА_1 вказував, що він витратив на правничу допомогу під час 7 000 грн на підготування відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПСП Нове життя , в якому останнє просило зменшити витрати на оплату правничої допомоги або відмовити у компенсації ОСОБА_1 указаних витрат.

Клопотання мотивоване тим, що позивачем значно завищений час витрачений на надання послуг на правничу допомогу та завищено розмір витрат, нібито понесених для складення відзиву на касаційну скаргу, оскільки у матеріалах справи є аналогічні за змістом документи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також пояснення іншої сторони, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 137, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк