Постанова

від 06.06.2018 по справі 303/78/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 303/78/15-ц

провадження № 61-8966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі: приватне підприємство Рольган , ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року у складі судді Гейруша В. Б. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кеміня М. П., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду із позовом до приватного підприємства Рольган (далі - ПП Рольган ), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначило, що 07 лютого 2008 року між позивачем та ПП Рольган укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 300 000 доларів США, а останній зобов'язався погасити його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 15,65 % річних, при цьому при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань щодо погашення кредиту останній сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 36,1 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту - 06 лютого 2013 року.

30 січня 2009 року між цими ж сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої позичальник сплачує відсотки в розмірі 19,1 % річних за користування кредитом, та 43 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додатком до нього 07 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладені договори поруки № № 1 та 2, а 30 січня 2009 року - додаткові угоди до них, відповідно до умов яких останні відповідають перед банком разом із позичальником за зобов'язаннями щодо сплати кредиту, відсотків та можливих штрафних санкцій.

Позичальник порушив взяті на себе зобов'язання, вимоги банку про погашення заборгованості відповідачі не виконали, заборгованість станом на 18 грудня 2014 року становить 1 189 381,87 доларів США, з яких: 270 000,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 471 179,09 доларів США - заборгованість за відсотками; 239 509,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 391503,64 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, 65,00 доларів США - фіксована частина штрафу, 56 634,14 доларів США - процентна складова штрафу.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів у солідарному порядку зазначену заборгованість.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Рольган на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 189 381,87 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 25 грудня 2014 року складає 18 756 552,09 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поруки відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами поруки, укладеними між ними та позивачем на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, припинилися відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що факт припинення поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо зобов'язань позичальника ПП Рольган також встановлений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ПАТ Акцент-Банк , ПП Рольган , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У вересні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителів та просив скасувати зазначені судові рішення в оскаржуваній частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказував на те, що з вимогою позивач звернувся в межах шестимісячного строку, оскільки на момент звернення з вимогою - 14 липня 2009 року, кінцевий термін повернення кредиту - 06 лютого 2013 року, ще не настав, а тому строк не пропущено. Крім того, пунктом 12 договорів поруки передбачено, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у п'ять років.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, ухвалою від 29 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 07 лютого 2008 року між позивачем та ПП Рольган укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 300 000 доларів США, а останній зобов'язався погасити його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 15,65 % річних, при цьому при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань щодо погашення кредиту останній сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 36,1 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Кінцевим термін повернення кредиту 06 лютого 2013 року.

30 січня 2009 року між цими ж сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої позичальник сплачує відсотки в розмірі 19,1% річних за користування кредитом та 43 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання щодо погашення кредиту.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додатком до нього 07 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладені договори поруки № № 1 та 2, а 30 січня 2009 року - додаткові угоди до них, відповідно до умов яких останні відповідають перед банком разом із позичальником за зобов'язаннями щодо сплати кредиту, відсотків та можливих штрафних санкцій.

Позичальник порушив взяті на себе зобов'язання, вимоги банку про погашення заборгованості відповідачі не виконали, заборгованість станом на 18 грудня 2014 року становить 1 189 381,87 доларів США, з яких: 270 000,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 471 179,09 доларів США - заборгованість за відсотками; 239 509,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 391503,64 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань, 65,00 доларів США - фіксована частина штрафу, 56 634,14 доларів США - процентна складова штрафу.

Пунктами 11 та 12 договорів поруки передбачено, що договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами і діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цими договорами, встановлюються протягом п'яти років.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При цьому у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умови договорів поруки про їх дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України, які передбачають, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

14 липні 2009 року банк на адресу поручителів направив досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року на загальну суму 111 930,46 доларів США, яка не виконана останніми.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ПАТ Акцент-Банк , ПП Рольган , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2008 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ПП Рольган перестало виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором 14 жовтня 2008 року, досудову вимогу до позичальника та поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 банк направив лише 14 липня 2009 року, а з позовом до суду із вимогами до поручителів банк звернувся у січні 2012 року, тобто за межами строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, що є підставою для відмови у стягненні заборгованості з поручителів.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи касаційної скарги про те, що з вимогою до поручителів позивач звернувся в межах шестимісячного строку, не заслуговують на увагу, оскільки факт припинення поруки встановлений рішенням у вищезазначеній цивільній справі, яке набрало чинності.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що пунктом 12 договорів поруки передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється тривалістю у п'ять років, а тому не пропущено строк звернення до суду із позовом до поручителів, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначений строк розпочався з 14 жовтня 2008 року - момент, коли позичальник перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, а із зазначеним позовом до суду банк звернувся у січні 2015 року. Крім того, п'ятирічний строк також пропущено і з моменту направлення досудової вимоги - 14 липня 2009 року.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та навів висновки на їх спростування, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статті 315 ЦПК України.

З огляду на викладене суди дійшли правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду із позовом до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поза межами строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, що є підставою для відмови у стягненні заборгованості з останніх. В іншій частині рішення не переглядалося.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик