Постанова

від 25.06.2018 по справі 1-1075/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 1-1075/11

провадження № 51-6605ск18

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши аналогічні за змістом заяви засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3 про зупинення виконання вироку Дарницького районного суду м.Києва від 27 лютого 2014року,

встановив:

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки; за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 364 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки ізпозбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади та відправленням правосуддя на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із позбавленням права обіймати посади, пов`язані зіздійсненням функцій представника влади та відправленням правосуддя на строк 3роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 364 КК скасовано і провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року закрито за відсутністю в діянні складу злочину.

В іншій частині вирок місцевого суду змінено.

На підставі ст. 68 КК ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК пом`якшено призначене покарання до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК та за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч.1ст.369КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключено з вироку вказівку про визначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Постановою судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 червня 2018року кримінальна справа щодо ОСОБА_2 , за спільною касаційною скаргою засудженого та його захисника, витребувана для перевірки її в касаційному порядку.

В аналогічних за змістом заявах ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 , просять до закінчення касаційного розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_2 зупинити виконання вироку, шляхом заборони застосування відносно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 приписів ч. 2 ст. 124, ст. 125 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 вказують на те, що Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року №2513-VІ ОСОБА_2 обраний суддею Київського апеляційного адміністративного суду як раніше обраний безстроково. Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 звільнено від покарання, на нього розповсюджуються норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме ч. 2 ст. 124 цього Закону передбачено, що з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді повноваження його припиняються, такий суддя втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності, право на грошове, в тому числі суддівську винагороду, та інше забезпечення, що є підставою, у відповідності до ст. 125 вказаного Закону для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ. Таким чином, ОСОБА_2 підлягає звільненню з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду. Однак у разі скасування касаційним судом постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень, відновлення його становища, як судді Київського апеляційного адміністративного суду, на думку заявників, буде ускладнено або взагалі не можливим, що дає підстави, як вони вважають, для зупинення виконання оскаржуваного вироку, шляхом заборони застосуванню відносно ОСОБА_2 приписів ч. 2 ст. 124 та ст. 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідно до ч. 3 ст. 388 КПК 1960 року одночасно з витребуванням за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду скарги в суді.

Порядок звернення вироку до виконання визначений ст. 404 КПК 1960 року.

Зокрема вказаною нормою кримінально-процесуального закону визначено, що вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Своєчасне звернення до виконаннявироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідногосуду, який постановив вирок.

Водночас, ч. 1 ст. 401 КПК 1960 року визначено, що вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на поданнякасаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, виконання вироку це завершальна стадія кримінального процесу, у якій здійснюється реалізація вироку, що вступив у законну силу. Звернення вироку до виконання це діяльність суду по видачі розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили. Мета його полягає в тому, щоб довести до відома органів, уповноважених за законом виконувати вирок, який саме вирок і які конкретно його рішення підлягають виконанню.

З огляду на викладене, поняття «виконання судового рішення» (у даному випадку «виконання вироку») і поняття «набрання судовим рішенням законної сили» хоча й тісно пов`язані між собою, адже набрання вироком законної сили є обов`язковою умовою для його виконання, але не є тотожними, оскільки зупинення виконання вироку не зупиняє набрання ним законної сили.

Зупинення виконання вироку полягає у відтермінуванні до закінчення розгляду скарги в касаційному суді, видачі судом (суддею, що головував в судовому засіданні, або голови суду) розпорядження про виконання вироку та повідомлення органам, уповноваженим виконувати вирок, та/або тимчасове зупинення такими органами дій щодо виконання призначеного покарання чи інших заходів, які безпосередньо зазначені в резолютивній частині вироку.

Однак заявники у своїх заявах порушують питання не про зупинення виконання вироку, в частині відтермінування визначених в резолютивній частині вироку (з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду) заходів, а про заборону застосування відносно судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 приписів ч. 2 ст. 124, ст.125 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Зі змісту поданих заяв вбачається, що ОСОБА_2 . Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року №2513-VІ обраний суддею Київського апеляційного адміністративного суду як раніше обраний безстроково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 05 квітня 2018 року у день постановлення Апеляційним судом м. Києва ухвали за результатом перегляду вказаного вироку за апеляціями учасників судового розгляду.

30 вересня 2016 року набули чинності закони України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі Закон № 1401-VIII) та №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1401-VIII з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.

Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину напідставі п. 5 ч. 7 ст. 126 Конституції України віднесено до підстав припинення повноважень судді.

Статтею 125 Закону № 1402-VIII визначено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Таким чином, можливе припинення повноважень ОСОБА_2 як судді Київського апеляційного адміністративного суду не є видом покарання чи іншим заходом примусу, який визначений судом у резолютивній частині вироку та виконання якого підлягало б відтермінуванню до розгляду касаційної скарги в суді в разі ухвалення рішення про зупинення виконання вироку. Натомість це є правовим наслідком набрання обвинувальним вироком законної сили, який прямо передбачений п. 5 ч. 7 ст.126 Конституції України та ч. 2 ст. 124, ст. 125 Закону № 1402-VIII. Цей наслідок має не кримінально-правову чи кримінально-процесуальну природу, а конституційно-правову природу.

З огляду на викладене, порушене ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_3 , питання про зупинення виконання вироку шляхом заборони застосування відносно ОСОБА_2 приписів ч. 2 ст. 124 та ст. 125 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не підлягає задоволенню, оскільки вирішення цього питання виходить за межі повноважень судді касаційного суду, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділуXIПерехідних положень КПК 2012 року,

постановив:

Відмовити в задоволенні заяв засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 про зупинення виконання вироку щодо ОСОБА_2 .

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

ОСОБА_1