Рішення

від 19.06.2018 по справі 908/869/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/53/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018 Справа № 908/869/18

м.Запоріжжя

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20495280 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омєга-Груп» , код ЄДРПОУ 34790257 (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А)

про стягнення суми 25641,27 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 22/636 від 03.11.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, довіреність б/н від 02.05.2018;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 08.05.2018 надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омєга-Груп» , про стягнення суми 25641,27 грн., в тому числі: суми 19240,53 грн. заборгованості з орендної плати, суми 1104,29 грн. - пені, суми 1924,05 грн. штрафу, суми 3372,40 грн. неустойки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.05.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/869/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2018 позовна заява прийнята та відкрито провадження у справі № 908/869/18, присвоєний номер провадження 9/53/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.06.2018. Ухвалою суду від 12.06.2018 відкладено розгляд справи на 19.06.2018.

19.06.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовано умовами договору оренди державного нерухомого майна від 14.09.2006 № 2102/д, ст.ст.11, 193, 216, 291 ГК України, ст.ст. 526, 629, 785 ЦК України, ст.ст. 10, 18, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовано наступним. Термін дії договору оренди припинився з 25.08.2012 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, майно за договором повернуто за актом приймання-передачі 10.09.2012. За період користування майном після закінчення терміну дії договору, на підставі ст. 785 ЦК України орендарю нарахована неустойка в розмірі 3372,40 грн. Крім того, станом на теперішній час залишається несплаченою заборгованість з орендної плати за період з вересня 2011 по серпень 2012 в сумі 19240,53 грн., за несвоєчасне перерахування якої згідно з п.п. 3.6, 3.9 відповідачу нараховано пеню за загальний період з 11.10.2011 по 24.08.2012 в сумі 1104,29 грн., а також штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості у зв'язку із несплатою орендної плати більше ніж три місяці, який складає 1924,05 грн. Листом від 05.02.2014 орендар підтвердив наявну заборгованість та пропонував продовжити термін її сплати на рік, проте по теперішній час заборгованість не погасив. На підстави викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач пропустив встановлений ст. 256 ЦК України строк позовної давності. Так, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач дізнався про порушення своїх прав у 2012 році, а звернувся до суду в 2018 році. Доказів які б свідчили про наявність обставин, які зупинили або перервали строк позовної давності позивачем не надано. У зв'язку із цим просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові повністю.

Позивачем у відповідь на відзив подано до суду заяву про поновлення строку позовної давності, відповідно до змісту якої позивач зазначив, що у зв'язку із підтвердженням відповідачем визнання боргу в листі від 05.02.2014 № 58, перебіг позовної давності, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України перервався та з 05.02.2014 розпочався заново. Крім того, просить суд врахувати ті обставини, що з метою досудового врегулювання спору регіональним відділенням на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії від 18.09.2012 № 11-01-06358, від 01.12.2017 № 11-22-06192, від 29.01.2018 № 11-22-00529, від 11.04.2018 № 11-22-01894 про виконання зобов'язань за договором оренди та сплати наявної заборгованості. Також з метою захисту та представництва інтересів держави в суді позивач звертався до прокуратури з листом від 21.09.2012 № 10-01-06461, за результатами якого було повідомлено про те, що ТОВ Запоріжжя он-Лайн (правонаступником якого наразі є ТОВ Омєга-Груп ) перебуває у стані припинення, тому питання про стягнення заборгованості доцільно вирішувати у позасудовому порядку, шляхом звернення до ліквідаційної комісії із кредиторськими вимогами. Протягом наступних років позивач неодноразово направляв голові ліквідаційної комісії заяви про визнання кредиторських вимог та сплати заборгованості до Державного бюджету України (листи від 29.11.2012 № 11-01-08092, від 17.05.2013 № 11-01-03529, від 06.08.2013 № 11-01-05614, від 21.09.2014 № 11-01-00344). Як зазначалося, листом від 05.04.2014 № 58 відповідач підтвердив наявну заборгованість за договором. Крім того, позивач просить врахувати ту обставину, що з 2015 року державні органи приватизації зобов'язані сплачувати судовий збір за подання заяв до суду, у зв'язку з обмеженням фінансування на такі витрати, позивачем проводилася робота по досудовому врегулюванню спору. На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності за заявленими позовними вимогами, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на заяву про поновлення строку позовної давності, вважає її необґрунтованою з огляду на те, що позивач не навів об'єктивних, незалежних від нього підстав, що унеможливлювали подання позову та поважних причин пропуску строку позовної давності. Викладені в заяві обставини, свідчать про суто суб'єктивні причини, з яких позивач не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжя он-Лайн (Орендар) було укладено договір № 2102/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Українського державного науково-дослідного інституту спеціальних сталей, сплавів та феросплавів (УкрНДІспецсталь).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення вбудовані у четвертий поверх адмінбудинку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А, з метою розміщення офісу.

Порядок внесення орендної плати визначено в розділі 3 договору.

В пункті 3.4. договору визначено, що орендна плата спрямовується:

- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства;

- 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.

Згідно з п. 3.5 договору, в редакції договору про зміни № 2, сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 10 числа місця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

У пункті 5.2. договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.4 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.9, яким доповнено договір згідно з договором про зміни № 2 від 26.02.2008, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з п. 10.1. договору, його укладено строком з 14.09.2006 по 10.09.2007 включно. Договір неодноразово продовжувався, змінювався склад та площа орендованих приміщень, розмір орендної плати, про що сторонами укладалися та підписувалися договори про зміни. Наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області № 706 від 20.10.2011 договір оренди № 2102/д продовжено до 24.08.2012.

Згідно з актом прийому-передачі, підписаним 10.09.2012, Орендарем - ТОВ Запоріжжя он-Лайн , повернуто, а банлансоутримувачем і Орендодавцем прийнято орендоване майно зі строкового платного користування.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадянських формувань ТОВ Запоріжжя он-Лайн (код ЄДРПОУ 31522400) було припинено 24.12.2012, його правонаступником є ТОВ Омега-Груп (код ЄДРПОУ 34790257) - відповідач у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв вимоги на адресу ТОВ Запоріжжя он-Ланй (претензія №11-01-06358 від 18.09.2012) про сплату до державного бюджету заборгованості з орендної плати за період з вересня 2011 по серпень 2012, пені та штрафу за договором оренди, а також звертався до голови його ліквідаційної комісії із заявами про визнання кредитором (№ 11-01-08092 від 29.11.2012), листами-нагадуваннями про її розгляд (№ 11-01-03529 від 17.05.2013, № 11-01-05614 від 06.08.2013, №11-01-00344 від 21.01.2014).

Після припинення юридичної особи - ТОВ Запоріжжя он-Ланй , позивач також неодноразово звертався до ТОВ Омега-Груп (листи № 11-18-06353 від 09.09.2013, №11-22-06192 від 01.12.2017, № 11-22-00529 від 29.01.2008, № 11-22-01894 від 11.04.2018) з вимогами про сплату заборгованості за вказаний період та сплату штрафних санкцій.

Листом від 05.02.2014 № 58 (а.с. 37) відповідач підтвердив, що є повним правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ Запоріжжя он-Лайн та повинно виконувати обов'язки з погашення його дебіторської заборгованості перед регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області. В даному листі відповідач зазначив про визнання станом на 01.02.2014 заборгованості перед позивачем за договором № 2102/д від 14.09.2006 в сумі 25641,26 грн. та просив розстрочити її погашення на 12 місяців, до 27.01.2015 включно.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач оплату заборгованості з орендної плати до цього часу не здійснив, позивач у травні 2018 року звернувся для вирішення спору до господарського суду Запорізької області із позовом, за яким відкритого провадження у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11,509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Приписами ст. 27 цього Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічна норма міститься в ст. 785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Відповідно до частини 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Загальні умови щодо строку (терміну) виконання зобов'язання визначені у статті 530 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Строк пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду.

Так, статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст.257, ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Позивач 08.05.2018 звернувся до господарського суду із позовною заявою з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з вересня 2011 по серпень 2012, штрафу та пені (за період з 11.10.2011 по 24.08.2012) за прострочення даного грошового зобов'язання та неустойки, нарахованої за період користування майном після закінчення дії договору, а саме: з 25.08.2012 по 10.09.2012.

Згідно з п. 3.5 договору, в редакції договору про зміни № 2, сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 10 числа місця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

В даному випадку перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме: за вимогами про стягнення орендної плати за перший місяць боргу (вересень 2011) - з 10.10.2011, за останній місяць (серпень 2012) - 10.09.2012, отже трирічний строк позовної давності за цими вимогами, виходячи із останнього місяця визначеного позивачем періоду нарахування заборгованості, спливає 10.09.2015. Спеціальний строк позовної давності - 1 рік, за вимогами про стягнення пені, штрафу та неустойки закінчився, відповідно, у 2013 році.

За змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

У матеріали справи надано завірену копію листа ТОВ Омєга-Груп від 05.02.2014 №58 (а.с. 37), згідно з яким відповідач підтвердив наявну, станом на 01.02.2014, заборгованість перед позивачем за договором № 2102/д від 14.09.2006 в сумі 25641,26 грн. та просив розстрочити її погашення на 12 місяців, до 27.01.2015 включно.

Зазначені дії відповідача можуть свідчити про визнання ним свого боргу. Однак, слід враховувати, що зазначені дії в частині щодо визнання, нарахованих штрафних санкції (пені, штрафу, неустойки) вчинено вже після спливу позовної давності, який закінчився у 2013 році. За визнаними ж вказаним листом зобов'язаннями щодо основного боргу, трирічний строк позовної давності розпочався заново з 05.02.2014 та, відповідно, закінчився 05.02.2017. Позовна заява подана позивачем через канцелярію суду 08.05.2018, тобто після спливу зазначеного строку позовної давності.

Таким чином, заява позивача про відсутність пропуску позовної давності у зв'язку із визнанням відповідачем боргу в листі від 05.02.2014 є необґрунтованою, оскільки строк позовної давності закінчився і після визнання відповідачем боргу цим листом. Інших доказів у підтвердження переривання строку позовної давності не надано.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Обставини та докази, на які посилається позивач у заяві про поновлення строку позовної давності, в тому числі звернення у 2012-2013 роках до органів прокуратури, до голови ліквідаційної комісії ТОВ Запоріжжя он-Лайн не є поважними причинами пропуску позовної давності, позивач, не отримавши позитивного результату після зазначених дій з листування, не був позбавлений можливості звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах встановленого законом строку. Посилання позивача на обмежене фінансування на сплату судового збору також не є поважною причиною, до того ж не підтверджено доказами.

Таким чином, поважності причин пропуску позовної давності, в тому числі, після її переривання, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зважаючи, що відповідач у поданому до суду відзиві заявив про застосування позовної давності, у задоволенні позову відмовляється повністю згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва