Рішення

від 25.06.2018 по справі 908/994/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 Справа № 908/994/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Петриченко А.Є.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 1677 від 22.02.2018 р.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/994/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5, оф. 301)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 100575,62 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 23.05.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення 91516,32 грн основного боргу за поставку товару по видатковій накладній № 114 від 15.02.2018, 6718,21 грн пені, 1746,86 грн інфляційних витрат, 594,23 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/994/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/994/18, якій присвоєно номер провадження 22/50/17, справу до розгляду за правилами спрощеного провадження призначено у засіданні господарського суду на 25.06.2018.

У судовому засіданні 25.06.2018 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких письмових заяв, клопотань від позивача до суду не надійшло.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого за видатковою накладною № 114 від 15.02.2018 товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 91516,32 грн. Листом № 1294 від 12.02.2018 відповідач гарантував проведення оплати поставленого товару до 28.02.2018. Станом на 18.05.2018 р. відповідачем не сплачено позивачу вартість поставленого товару, тим самим не виконано гарантійне зобов'язання від 12.02.2018 р. На прострочену заборгованість позивачем нараховані пеня у розмірі 6718,21 грн, інфляційні витрати у розмірі 1746,86 грн та 3 % річних у розмірі 594,23 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Киевцветмет» посилався на ст.ст. 509, 525, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 19.06.2018 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні повністю. Зазначив, що позивачем за видатковою накладною № 114 від 15.02.2018 був поставлений товар на суму 91516,32 грн. Листом від 12.02.2018 № 1294 відповідач гарантував оплату по рахункам. Підставою позову, згідно з позовною заявою, є невиконання гарантійного зобов'язання відповідачем. Однак, лист відповідача № 1294 не є гарантією у розумінні ст. 560 ЦК України. Відповідач не визнає наявності гарантійного зобов'язання щодо оплати товару. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є необґрунтованими, відповідно, похідні вимоги (пеня, 3% річних, інфляційні витрати) не підлягають задоволенню. Вважає, що позивач також необґрунтовано нарахував пеню, норми, на які послався позивач, не встановлюють підстави нарахування пені, а визначають лише порядок нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 25.06.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю. Суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача 04.06.2018 р. отримав ухвалу про відкриття провадження у справі. Причини неявки у судове засідання позивач не повідомив. Докази у позивача суд не витребовував та нез'явлення позивача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 1294 від 12.02.2018 Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (відповідач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» (позивач) про відвантаження продукції згідно рахунків № 299, № 296, № 298 від 12.02.2018. Оплату вказаних рахунків відповідач гарантував до 28.02.2018.

У матеріалах справи містяться копії таких рахунків на оплату:

- № 296 від 12.02.2018 товару - Баббит Б16 на суму 21600,00 грн з ПДВ (18000,00 грн - сума без ПДВ);

- № 298 від 12.02.2018 товару - Баббит Б16 на суму 18720,00 грн без ПДВ, лист мідний 1х600х1500мм на суму 13293,60 без ПДВ. Усього рахунок на суму 38416,32 грн з ПДВ (32013,60 грн - сума без ПДВ);

- № 299 від 12.02.2018 товару - олово О3 на суму 31500,00 грн з ПДВ (26250,00 грн - сума без ПДВ).

Згідно з видатковою накладною № 114 від 15.02.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, зазначений у перелічених вище рахунках (бабит Б16, лист мідний 1х600х1500мм, олово О3), на загальну суму 91516,32 грн з ПДВ (сума без ПДВ - 76263,60 грн). У графі отримав(ла) вказаної накладної зазначено прізвище та ім'я по батькові отримувача (представника відповідача) - ОСОБА_2, на підставі довіреності № 1435 від 12.02.2018.

У матеріалах справи міститься копія довіреності № 1435 від 12.02.2018 виданої ТОВ Киевцветмет на ім'я ОСОБА_2, на отримання цінностей за рахунками №№ 299, 296, 298 від 12.02.2018.

11.04.2018 позивач направив відповідачу претензію, якою вимагав сплатити на зазначені банківські реквізити заборгованість у сумі 91516,32 грн., а також пеню, 3% річних та інфляційні витрати. Претензія отримана відповідачем 20.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між ТОВ Киевцветмет та ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов'язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач отримання товару за видатковою накладною № 114 від 15.02.2018 підтвердив у письмовому відзиві та в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 25.06.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Разом із тим, відповідач зазначив, що позивач підставою позову визначив гарантійне зобов'язання відповідача, викладене у листі від 12.02.201 № 1294, а не укладений між сторонами договір у спрощений спосіб, та просив у зв'язку з цим відмовити у позові.

Суд спростовує заперечення відповідача, виходячи з наведеного. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, відповідно до позовної заяви, обґрунтовує свої вимоги саме видатковою накладною № 114 від 15.02.2018, згідно з якою відбулася поставка товару. Також зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати вказаного товару до 28.02.2018, що вказано останнім у гарантійному листі № 1294 від 12.02.2018.

Однак, ст. 560 ЦК України, якою визначено поняття гарантії, та на яку посилався відповідач у відзиві, позивач у підставу позову не покладає. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у позовній заяві вказав, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не була. Відповідач доказів проведення оплати суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 91516,32 грн. за поставлений за накладною № 114 від 15.02.2018 товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2018 по 18.05.2018 у розмірі 594,23 грн, інфляційних втрат за період: березень-квітень 2018 року у розмірі 1746,86 грн та пені за період з 01.03.2018 по 14.05.2018 у розмірі 6718,21 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, визнав його вірним, у зв'язку з цим вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 594,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 1746,86 грн підлягає задоволенню.

З приводу вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6718,21 грн суд зазначає наступне. Позивач нараховує пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, при цьому сторони не встановили конкретного виду відповідальності сторін, зокрема, не визначили порядок та розмір нарахування пені за порушення стороною зобов'язання.

За таких обставин, у стягненні 6718,21 грн. пені слід відмовити.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1407,86 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5, офіс 301, код ЄДРПОУ 41717626) основну заборгованість у розмірі 91516 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн 32 коп., 3 % річних у розмірі 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн 86 коп. та 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн 86 коп. судового збору.

Відмовити в частині стягнення пені у розмірі 6718,21 грн.

Повний текст рішення складено 27.06.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко