Постанова

від 06.08.2018 по справі 908/994/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2018 справа № 908/994/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3 без повідомлення учасників справи розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод , м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від ухваленого 25.06.2018р. (повне рішення складено 27.06.2018р.) у м. Запоріжжі у справі№908/994/18 (суддя - О. В. Ярешко) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Киевцветмет , м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод , м. Запоріжжя про стягнення 100 575,62 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б\н від Товариства з обмеженою відповідальністю Киевцветмет до Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод м. Запоріжжя про стягнення 91516,32 грн. основного боргу за поставку товару, 6 718,21грн. - розміру пені, інфляційних витрат у сумі 1 746,86грн. та 3% річних - 594,23 грн.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого за видатковою накладною № 114 від 15.02.2018р. товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 91 516,32 грн. ОСОБА_1 № 1294 від 12.02.2018р. відповідач гарантував проведення оплати поставленого товару до 28.02.2018р. Станом на 18.05.2018р. відповідачем не сплачено позивачу вартість поставленого товару, тим самим не виконано гарантійне зобов'язання від 12.02.2018р. На прострочену заборгованість позивачем нараховані пеня у розмірі 6 718,21 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 746,86 грн та 3 % річних у розмірі 594,23 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Киевцветмет» посилався на ст.ст. 509, 525, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач, просив відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому зазначив, що лист відповідача № 1294 не є гарантією у розумінні ст. 560 Цивільного кодексу України. Відповідач не визнає наявності гарантійного зобов'язання щодо оплати товару. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є необґрунтованими, відповідно, похідні вимоги (пеня, 3% річних, інфляційні витрати) не підлягають задоволенню. Вважає, що позивач також необґрунтовано нарахував пеню, норми, на які послався позивач, не встановлюють підстави нарахування пені, а визначають лише порядок нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 25.06.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. (повне рішення складено 27.06.2018р.) по справі №908/994/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Киевцветмет м. Київ до Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод м. Запоріжжя задоволено частково (а.с.70-72).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» (04123, м. Київ, вул. Западинська, буд. 5, офіс 301, код ЄДРПОУ 41717626) заборгованість у розмірі 91 516 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн 32 коп., 3 % річних у розмірі - 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн 86 коп. та 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн 86 коп. судового збору. Відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 6 718,21 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Запорізький електоровозоремонтний завод м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою №5886 від 17.07.2018р., в якій останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. по справі №908/994/18 скасувати. У задовольнити позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги останній посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Апелянт вважає, що підставою позову є невиконання гарантійного зобов'язання, а не виконання договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

За результатами автоматизованого розподілу справи від 23.07.2018р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя (доповідач) Чернота Л. Ф., судді Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2018р., керуючись ст.ст. 262, 270 Господарського процесуального кодексу України, було відкрито апеляційне провадження у справі № 908/994/18. Зобов'язано позивача до 03.08.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Розгляд справи № 908/994/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. (повне рішення складено 27.06.2018р.) розпочато з 03.08.2018 року без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №796/2018 від 03.08.2018р. з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф. від 03.08.2018р. у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею зі складу колегії ОСОБА_4 (перебування у відпустці на день розгляду справи - 03.08.2018), відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/994/18 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018р. було визначено склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя -Чернота Л, Ф., судді: Зубченко І. В., Попков Д. О.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду №807/2018 від 06.08.2018р. з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі службової записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф. від 06.08.2018р. у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддями зі складу колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (перебування у відпустці та відрядженні відповідно), відповідно до Прикінцевих положень Змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції рішення від 02 березня 2018 року № 17), на підставі пунктів 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції від 15.09.2016 року), п.11.1, 11.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/994/18 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018р. було визначено склад колегії суддів (за наявності): головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: О. О. Радіонова, Н. М.Дучал.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинної з 15.12.2017р.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а суд апеляційної інстанції з власної ініціативи не вбачав необхідності розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод м. Запоріжжя з повідомленням учасників справи, а тому дійшов висновку про призначення апеляційної скарги до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Частиною 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 1294 від 12.02.2018р. Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (відповідач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киевцветмет» (позивач) про відвантаження продукції згідно рахунків № 299, № 296, № 298 від 12.02.2018. Оплату вказаних рахунків відповідач гарантував до 28.02.2018р. (а.с.11) Позивачем надано до матеріалів справи копії таких рахунків на оплату, а саме- за № 296 від 12.02.2018 товару - Баббит Б16 на суму 21600,00 грн з ПДВ (18000,00 грн - сума без ПДВ); - № 298 від 12.02.2018 товару - Баббит Б16 на суму 18720,00 грн без ПДВ, лист мідний 1х600х1500мм на суму 13293,60 без ПДВ. Усього рахунок на суму 38416,32 грн з ПДВ (32013,60 грн - сума без ПДВ); - № 299 від 12.02.2018 товару - олово О3 на суму 31500,00 грн з ПДВ (26250,00 грн - сума без ПДВ).

У подальшому позивач поставив, а відповідач прийняв товар, згідно з видатковою накладною № 114 від 15.02.2018, який зазначений у перелічених вище рахунках (бабит Б16, лист мідний 1х600х1500мм, олово О3), на загальну суму 91516,32 грн з ПДВ (сума без ПДВ - 76263,60 грн). У графі «отримав(ла)» вказаної накладної зазначено прізвище та ім'я по батькові отримувача (представника відповідача) - ОСОБА_7, на підставі довіреності № 1435 від 12.02.2018.

У матеріалах справи міститься копія довіреності № 1435 від 12.02.2018р. (а.с.16), виданої ПАТ Запорізький електоровозоремонтний завод Запоріжжя на ім'я ОСОБА_7 на отримання цінностей від ТОВ «Киевцветмет» за рахунками №№ 299, 296, 298 від 12.02.2018р.

Оскільки відповідач не сплатив кошти за поставлений товар, позивач направив 11.04.2018р. відповідачу претензію, якою вимагав сплатити на зазначені банківські реквізити заборгованість у сумі 91516,32 грн., а також пеню, 3% річних та інфляційні витрати. Претензія отримана відповідачем 20.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 51).

Відповідач відповіді не надав, за отриманий товар з позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом.

Предметом розгляду в цій справі є стягнення коштів за поставлений товар в сумі 91 516,32 грн.

У даному випадку частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі, що передбачено вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Киевцветмет» та ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України виникли зобов'язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормавано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач отримання товару за видатковою накладною № 114 від 15.02.2018р. не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017р.) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Але, відповідач зазначив, що позивач підставою позову визначив гарантійне зобов'язання відповідача, викладене у листі від 12.02.2018р. № 1294, а не укладений між сторонами договір у спрощений спосіб, та просив у зв'язку з цим відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного: підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відповідно до позовної заяви, позивач обґрунтовує вимоги саме видатковою накладною № 114 від 15.02.2018, згідно з якою відбулася поставка товару. Також зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати вказаного товару до 28.02.2018р, що вказано останнім у гарантійному листі № 1294 від 12.02.2018р.

Поняття гарантії визначено ст. 560 Цивільного кодексу України. А відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач стверджує, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не була. Відповідач доказів проведення оплати суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 91516,32 грн. за поставлений за накладною № 114 від 15.02.2018 товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню

Також, позивачем заявлено до стягнення розміру пені - 6718,21грн. , інфляційних витрат у сумі 1746,86грн. за період березень-квітень 2018р. та 3% річних - 594,23 грн. за період з 01.03.2018р. по 18.05.2018р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено стягнення, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, визнав його вірним, у зв'язку з цим вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 594,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 746,86 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6 718,21 грн, то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Позивач нараховує пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, при цьому сторони не встановили конкретного виду відповідальності сторін, зокрема, не визначили порядок та розмір нарахування пені за порушення стороною зобов'язання. За таких обставин, у стягненні 6 718,21 грн. пені обґрунтовано відмовлено. З огляду на викладене, позов правомірно задоволено частково.

Приписами 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. (повний текст 27.06.2018р.) у справі №908/994/18 ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що введена в дію з 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електоровозоремонтний завод , м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. (повний текст 27.06.2018р.) у справі №908/994/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2018р. (повний текст 27.06.2018р.) у справі №908/994/18 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2018р.

Головуючий суддя Л. Ф. Чернота

Судді: О. О. Радіонова

ОСОБА_3