Рішення

від 25.06.2018 по справі 910/5228/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/5228/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай"

про стягнення 828974,84 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий Урожай" про стягнення 828 974,84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №7 від 09.02.2015 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі (828 974,84 грн., з яких: основний борг в розмірі 310 384,00 грн. та штрафні санкції (пеня) в розмірі 518 590,84 грн.).

Разом з позовом товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти у розмірі ціни позову - 828 974,84 грн. та судових витрат: судового збору - за подання позовної заяви та заходів забезпечення позову - 13 315,63 грн., загалом на суму 842 290,47 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий Урожай", ЄДРПОУ 39537147, р/р № 2600210314 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2018 р. в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

31.05.2018 р. до канцелярії суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали від 02.05.2018 р.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

09.02.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий Урожай" укладено договір поставки № 7.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник поставляє у власність покупцю наступну продукцію: борошно пшеничне, належної якості та сорту згідно з наявним асортиментом на момент отримання заявки від покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість постачальнику в порядку, строки та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, кількість поставленого товару, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в рахунку і товарною накладною, складеною на підставі письмової заявки покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника або покупця, що встановлюється за домовленістю сторін та вказується в заявці

Постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи на поставлений товар за цим договором товар: копії документів, що підтверджують якість та безпеку товару, завірені належним чином, відповідно до п. 1.2 цього договору:

товарна (видаткова) накладна, підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки постачальника;

податкова накладна, підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки постачальника;

оригінал рахунку на оплату вартості товару, підписаний уповноваженою особою та скріплений відбитком печатки (п. 2.4.).

Відповідно до п.3.1 договору, приймання товару за кількістю здійснюється на складі постачальника в день здійснення передачі товару. Приймання товару за кількістю здійснюється за супровідними документами на товар, переданим постачальником покупцю одночасно з поставкою товару, згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6.

Згідно з п. 3.5. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Умовами пункту 3.6. договору визначено, що зобов'язання по поставці товару вважається виконаним постачальником з моменту передачі товару покупцю, що засвідчується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками повноваження осіб, які здійснюють приймання товару від імені покупця.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Позивачем на виконання умов договору 08.11.2017 р. та 11.11.2017 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 329 568,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

товарно-транспортною накладною № 0000001017 від 08.11.2017 р.; видатковою накладною № РН-0000247 від 08.11.2017 р. та рахунком фактурою № СФ-0000247 від 08.11.2018 р. на суму 166 680,00 грн. з ПДВ.;

товарно-транспортною накладною № 0000001019 від 11.11.2017 р.; видатковою накладною № РН-0000248 від 11.11.2017 р. та рахунком фактурою № СФ-0000248 від 11.11.2018 р. на суму 162 888,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується в заявці, рахунку на оплату товару та відбивається в товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.2. покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість фактично прийнятого товару, з урахуванням вимог п. 5.3. цього договору , у наступному порядку: покупець зобов'язаний провести передоплату вартості товару, з урахуванням вимог п. 5.3. цього договору. Після здійснення даного платежу, зобов'язання покупця щодо оплати вартості товару, поставленого постачальником і фактично прийнятого покупцем, вважається виконаним повністю і належним чином.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, в готівковій або безготівковій формі (за домовленістю сторін), в національній валюті України -гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, згідно реквізитами, вказаними в цьому договорі (п. 5.3.).

Відповідач частково виконав зобов'язання по договору поставки № 7 від 09.02.2015 р. у розмірі 19 184,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Сторони приймають зобов'язання щомісяця проводити звіряння розрахунків і за результатами складати акт (п. 5.4.).

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 р. по 21.03.2018 р., з якого видно, що заборгованість ТОВ Торгівельний компанія Золотий урожай перед ТОВ Агрофірма Лідер складає 330 384,00 грн., підписаний двома сторонами та скріплений печатками сторін.

Позивач зазначає, що після підписання зазначеного акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 р. по 21.03.2018 р. покупець 03.04.2018 р. частково сплатив 10 000,00 грн. та 11.04.2018 р. - 10 000,00 грн.

Також, позивач надав пояснення, відображені у листі за вх. № 01-37/34516 від 31.05.2018 р. щодо призначення платежу у банківських виписках за 30.03.2018 р. та 10.04.2018 р., вказавши, що договір № 11 між сторонами не укладався, а відповідачем помилково вказано у призначені договір № 11.

Додаткових доказів оплати по договору за оспорюваний період матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 8.1. договору, договір набуває чинності з дня підписання його уповноваженими представниками та діє до 31 грудня поточного року.

У випадку, якщо жодна із сторін не попередить іншу про відсутність намірів продовжити дію даного договору за один календарний місяць до закінчення терміну його дії, це й договір вважається пролонгованим сторонами на цих же самих умовах на кожний наступний рік.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив відповідачеві кур'єрською службою ТОВ Нова пошта претензію № 2 від 19.03.2018 р., відповідно до якої просив сплатити заборгованість. Останній отримав претензію 21.03.2018 р., що видно за електронним повідомленням за номером відправлення № 59000325067230.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" перед позивачем в сумі 310 384,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 518 590,84 грн. та 10 % штрафу в розмірі 5 134,56 грн.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Згідно з п. 6.3. договору, за прострочення в оплаті прийнятого покупцем товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати прийнятого товару понад 10 днів, покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. №3-24гс12, від 09.04.2012 №3-88гс11.

На думку суду, наведений заявником розрахунок є необґрунтованим з огляду на наступне.

Як зазначалось, у відповідності до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.9 Постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 09.09.2014р. Вищого господарського суду України по справі №917/251/14.

Одночасно, за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Нарахування позивачем пені у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день просточення є неправомірним, а наведений позивачем розрахунок повинен обмежуватись подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Розрахунок пені за рахунком-фактурою № СФ-0000247 від 08.11.2017 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 147 496,00 08.11.2017 - 14.12.2017 37 13.5000 % 4 036,95 147 496,00 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 4 921,92 147 496,00 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 4 525,90 147 496,00 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 5 770,53 147 496,00 13.04.2018 - 23.04.2018 11 17.0000 % 1 511,33 Всього 20 766,63 грн. Розрахунок пені за рахунком-фактурою № СФ-0000248 від 11.11.2017 р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 162 888,00 11.11.2017 - 14.12.2017 34 13.5000 % 4 096,74 162 888,00 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 5 435,55 162 888,00 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 4 998,21 162 888,00 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 6 372,71 162 888,00 13.04.2018 - 23.04.2018 11 17.0000 % 1 669,04 Всього 22 573,26 грн. Вимога позивача щодо стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 43 339,89 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 470 116,39 грн. відмовити.

Розрахунок штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару:

147 496,00 грн. * 10% = 14 749,60 грн.

162 888,00 грн. * 10% = 16 288,80 грн.

Таким чином за перерахунком суду загальний розмірі штрафу становить 30 978,40 грн. та підлягає задоволенню.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 5 134,56 грн. та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимога позивача щодо стягнення підлягає задоволенню в розмірі 5 134,56 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий урожай" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, код ЄДРПОУ 39537147) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лідер" (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 6, кв. 120, код ЄДРПОУ 38839615) основний борг в розмірі 310 384 (триста десять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 43 339 (сорок три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 89 коп., штраф 10 % в розмірі 5 134 (п'ять тисячі сто тридцять чотири) грн. 56 коп. та судовий збір в розмірі 5 382 (п'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий