Рішення

від 18.06.2018 по справі 808/566/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2018 року (18 год. 19 хв.)Справа № 808/566/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (70130, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище Трудове, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 41108673) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689), третя особа Державне підприємство Конярство України (вул. Б.Грінченка, буд.1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37404165) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.12.2017 №19-8-0.3-7900/2-17 про відмову Комунальному підприємству ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в наданні земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 2351,5957 га, 1574,1528 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- зобов'язати відповідача передати КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області земельні ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, кадастрові номери: 2323687200:02:001:0001; 2323687200:02:003:0001; 2323687200:02:008:0001; 2323687200:05:005:0004; 2323687200:05:005:0005; 2323687200:05:009:0003; 2323687200:10:002:0001; 2323687200:10:009:0001; 2323687200:10:011:0002; 2323687200:10:013:0001; 2323687200:10:014:0001; 2323687200:10:017:0001, 2323687200:12:001:0001; 2323687200:12:002:0001; 2323687200:12:003:0001; 2323687200:12:004:0001; 2323687200:12:005:0015; 2323687200:12:008:0001; 2323687200:12:009:0001; 2323687200:13:002:0012; 2323687200:13:003:0001; 2323687200:13:004:0001 загальною площею 2351,5957 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- зобов'язати відповідача передати КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області земельні ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, кадастрові номери: 2323687200:02:002:0001; 2323687200:02:002:0002; 2323687200:03:001:0001; 2323687200:03:002:0001; 2323687200:05:008:0001; 2323687200:05:009:0001; 2323687200:05:009:0002; 2323687200:10:003:0001; 2323687200:10:010:0001; 2323687200:12:001:0002; 2323687200:10:002:0002; 2323687200:10:016:0001; 2323687200:10:015:0001; 2323687200:12:007:0001; 2323687200:13:005:0001; 2323687200:12:010:0001, 2323687200:10:006:0003 загальною площею 1574,1528 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2017 в порядку статті 123 Земельного кодексу України звернувся до Головного управління Держгеокадастру Запорізької області із клопотаннями №08 та №09 від 07.11.2017 про надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою від 19.02.2018 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 15.03.2018.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення позовних вимог, заперечував на підставі обставин, викладених у відзиві (вх.№8390 від 15.03.2018) посилаючись на відсутність правосуб'єктності позивача в розумінні статті 22 Земельного кодексу України, недоведеності наявності реєстрації земельних ділянок в реєстрі речових прав на нерухоме майно, наявність судового рішення по справі № 808/2498/17, наявність заборон накладених на операції із спірними земельними ділянками відповідно до ухвали Солом'янського суду м.Києва від 23.11.2017 у справі №760/25848/17 та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №826/9944/17.

Під час підготовчого провадження представник відповідача заявив суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи ДП Конярство України .

Вказане клопотання заявник обґрунтував тим, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва знаходиться адміністративна справа №826/9944/17 за позовом ДП Конярство України до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Предметом розгляду зазначеної справи є визнання протиправними дій в частині ненадання ДП Конярство України в постійне користування земельних ділянок за тими саме кадастровими номерами, які зазначені КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Ухвалою суду від 15.03.2018 ДП Конярство України залучено до участі у справі №808/566/18 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог на підставі обставин, викладених у письмових поясненнях. Відповідно до наданих пояснень, з боку третьої особи було зазначено, що ДП Конярство України є фактичним та належним землекористувачем зазначених позивачем земельних ділянок. На час розгляду справи ДП Конярство України здійснює переоформлення права постійного користування в порядку передбаченому законодавством України, внаслідок чого, надання позивачу земельних ділянок, без дотримання встановленого порядку вилучення таких земельних ділянок у ДП Конярство України неможливе, а відмова в наданні таких земельних ділянок з боку відповідача є законною та належним чином обґрунтованою.

15.03.2018 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/9944/17. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача послався на об'єктивну неможливість розгляду адміністративної справи №808/566/18 до набрання законної сили рішенням у справі №826/9944/17. Так, у клопотанні вказано, що ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.02.2018 у справі №826/9944/17 за позовом Державного підприємства Конярство України до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, забезпечений адміністративний позов та заборонено відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження земельними ділянками на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Відповідач у клопотанні вказує, що у справі №808/566/18 та у справі №826/9944/17 постало питання про надання у постійне користування одних і тих самих земельних ділянок.

У підготовчому засіданні 11.04.2018 представник відповідача своє клопотання підтримав та додатково зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2018 у справі №826/9944/17, яке на момент відповідного клопотання не вступило в законну силу, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати в постійне користування Державному підприємству Конярство України земельні ділянки загальною площею 3895,7044 за кадастровими номерами аналогічними тим, що зазначені КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області у своїх позовних вимогах.

Ухвалою суду від 11.04.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 19.04.2018 та до 17.05.2018.

Ухвалою суду від 17.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.05.2018 та до 18.06.2018.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 18.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, пояснення представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

07.11.2017 КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотаннями про надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06.12.2017 відповідач рішенням №19-8-0.3-7900/2/17 відмовив позивачу на підставі того, що подані на розгляд документи не визначають правових підстав для відведення земельних ділянок у розумінні правосуб'єктності, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, не обґрунтовують відведення комунальному підприємству земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Не погоджуючись із такими діями позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Частиною 14 статті 123 Земельного кодексу України, передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З пояснень представника відповідача, та наданих ним доказів, було встановлено, що на дату подання клопотань позивачем, в єдиному реєстрі підприємств та організацій України містилась інформація, про те, що основним видом діяльності позивача є забір, очищення та постачання води, що послужило підставою для висновку про відсутність у КП ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області правосуб'єктності для отримання в користування спірних земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України встановлено, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З пояснень представника третьої особи та наданих ним доказів, судом встановлено, що ДП Конярство України є фактичним користувачем спірних земельних ділянок. Обставини правомірності користування земельними ділянками встановлені рішенням господарського суду Запорізької області у справі №15/5009/4275/11 від 08.09.2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2012, та №30/5009/6179/11 від 13.12.2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання і охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої визначено пріоритети, одним з яких є оформлення державними підприємствами, установами та організаціями права користування земельними ділянками, які ними фактично користуються, у строк до 1 січня 2018 року , а крім того передбачено, що Мінагрополітики, інші центральні органи виконавчої влади, Українська академія аграрних наук, вищі навчальні заклади повинні забезпечити оформлення права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які використовуються державними підприємствами та організаціями, що належать до сфери управління відповідних органів.

Згідно з частиною 11 статті 123 Земельного кодексу України, у разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

Відповідно до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При прийнятті рішення щодо надання земельних ділянок державної власності в користування комунальному підприємству (заявнику), що має наслідком передачу таких земельних ділянок державної власності у комунальну власність, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, реалізуючи повноваження власника, зобов'язано було належним чином дослідити всі обставини, які мають значення для визначення законності прийнятого рішення, в тому числі наявність правосуб'єктності заявника та можливість реалізації прийнятого управлінського рішення у спосіб, що не суперечить Конституції та законам України.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме відсутність правосуб'єктності Комунального підприємства ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області для отримання в користування спірних земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на момент подання відповідних клопотань, наявність арешту, накладеного на спірні земельні ділянки ухвалою Солом'янського суду м.Києва від 23.11.2017 у справі №760/25848/17, який унеможливлює передачу в користування земельних ділянок в спосіб, що не суперечить законам України, приймаючи до уваги наявність фактичного землекористувача земельних ділянок в особі ДП Конярство України та враховуючи пріоритети визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413, суд вважає що відмова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в наданні Комунальному підприємству ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області земельних ділянок сільськогосподарського призначення які розташовані на території Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є такою, що належним чином мотивована та відповідає конституційним принципам законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні

При тому суд зауважує, що посилання позивача на норми частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, в частині вичерпного переліку підстав для відмови уповноваженого органу виконавчої влади в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даному конкретному випадку уповноваженим органом виконавчої влади було прийняте рішення про відмову не в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а безпосередньо в наданні таких земельних ділянок в користування, в той час як надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не є передачею земельних ділянок, а є лише підготовчими діями, необхідними для прийняття в подальшому уповноваженими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування тій чи іншій особі.

Таким чином, з огляду на визнання судом оскаржуваного позивачем рішення правомірним та за умов відсутності підстав для його скасування, відсутні і підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати позивачу відповідні земельні ділянки в постійне користування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства ЗОРЯ СХОДУ Трудової сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (70130, Запорізька область, Новомиколаївський район, селище Трудове, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 41108673) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689), третя особа Державне підприємство Конярство України (вул. Б.Грінченка, буд.1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37404165) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.06.2018.

Суддя Ю.В. Калашник