Рішення

від 26.06.2018 по справі 815/1752/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1752/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ПЛЮС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ПЛЮС» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0049211407 від 22.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області на підставі рішення керівника ГУ ДФС в Одеській області, оформленого наказом від 23.11.2017 року №6243, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB ОСОБА_3 ПЛЮС з питань підтвердження взаємовідносин з TOB НЕКСО-УКРАЇНА за період серпень 2017 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки №1837/15-32-14-07/38155330 від 08 грудня 2017 року, в якому вказується, що TOB ОСОБА_3 ПЛЮС документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом - постачальником TOB НЕКСО-УКРАЇНА ; факт відсутності у TOB НЕКСО-УКРАЇНА управлінського та технічного персоналу, складських приміщень для зберігання товарів, свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей для надання послуг, у зв'язку з чим підтвердити реальність отримання послуг за період серпень 2017 року від TOB НЕКСО-УКРАЇНА неможливо; TOB НЕКСО-УКРАЇНА допущено помилку при складанні податкової накладної №211 від 31.08.2017 року - невірно вказаний код за кур'єрські послуги згідно ДКПП - 63.99 . На підставі даного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0049211407 від 22 грудня 2017 року про сплату 17500 грн. за основним платежем по податку на додану вартість та 4375 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього - 21875 грн.

Позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки № 1837/15-32-14-07/38155330 від 08 грудня 2017 року, на підставі якого було винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення №0049211407 від 22 грудня 2017 року щодо донарахування TOB ОСОБА_3 ПЛЮС податку на додану вартість та застосування відносно нього штрафних санкцій.

Позивач вказав, що фактичне здійснення господарських операцій за договором, укладеним між TOB ОСОБА_3 ПЛЮС та TOB НЕКСО-УКРАЇНА прямо підтверджується первинними документами. Позивач зазначив, що перевіряючі в акті перевірки, посилаючись на положення в договорі про надання кур'єрських послуг №0305-17 від 03.05.17 pоку, вдаються до припущень з приводу ненадання документів, відсутність (не оформлення) яких не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Договір про надання кур'єрських послуг передбачає прийняття в усній формі повідомлень на виконання доставки, звітування про доставку (п.п.3.1, 4.3 Договору). Сторони Договору самостійно, на власний розсуд вирішують питання щодо необхідності складання даних документів у письмовій формі.

Позивач зазначив, що дані документи не мають статус первинних, самі по собі вони не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції. Дані документи є виключно допоміжними для виконання Договору. Дані документи складені в установленому порядку, відповідають вимогам, встановленим діючим законодавством, зокрема господарським, цивільним та податковим законодавством. Жоден з документів не визнаний судом недійсним.

Позивач вважав, що висновок в акті перевірки про відсутність документального підтвердження у TOB ОСОБА_3 ПЛЮС реальності здійснення фінансово-господарських операцій з TOB НЕКСО-УКРАЇНА є безпідставним.

Також позивач зазначив, що будь-яких доводів або аналізу щодо недостатньої кількості працівників в TOB НЕКСО-УКРАЇНА для надання кур'єрських послуг в акті відповідачем не наведено.

Також позивач вважав, що помилка стосовно коду послуг згідно ДКПП не позбавляє права TOB ОСОБА_3 ПЛЮС на податковий кредит, якщо податкова накладна містить реквізити, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, сторони та суму податкових зобов'язань.

Ухвалою судді від 23 квітня 2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 21 червня 2018 року на 16:00 годину, з'явились представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та вважав позов необґрунтованим. Представник відповідача зазначив, що при проведенні аналізу податкової інформації TOB ОСОБА_3 ПЛЮС було встановлено нереальність придбання послуг, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг, за відсутністю придбання послуг, що продані за серпень 2017 року. Не можливо було встановити походження послуг, які були придбані TOB ОСОБА_3 ПЛЮС .

Також представник відповідача зазначив, що не встановлено факту отримання (придбання) послуг TOB ОСОБА_3 ПЛЮС від підприємства-постачальника TOB НЕКСО-УКРАЇНА , у зв'язку з чим, неможливо підтвердити реальність отримання (придбання) послуг по ланцюгу від виконавця на адресу TOB ОСОБА_3 ПЛЮС , за період серпень 2017 року. У результаті чого, TOB ОСОБА_3 ПЛЮС документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником, їх вид, обсяг та розрахунки.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 24.11.2017 року №9401/14-07, виданого ГУ ДФС в Одеській області, направлення від 24.11.2017 року №9402/14-07, виданого ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 23.11.2017 року №6243, проведена позапланова виїзна документальна перевірка TOB ОСОБА_3 ПЛЮС , код ЄДРПОУ 38155330, з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків TOB НЕКСО-УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 26542566, за період серпень 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 08 грудня 2017 року №1837/15-52-14-07/38155330 "Про результати документальної виїзної перевірки TOB ОСОБА_3 ПЛЮС , код ЄДРПОУ 38155330, з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків TOB НЕКСО-УКРАЇНА , код ЄДРПОУ 26542566, за період серпень 2017 року " (а.с. 12-18).

Відповідно до висновку акту, встановлено наступне порушення позивача: п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 17500 грн., в тому числі, за серпень 2017 року в сумі 17500 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 08 грудня 2017 року №1837/15-52-14-07/38155330, 22 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0049211407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 21875 грн., з яких 17500 грн. за податковими зобов'язаннями та 4375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 10).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до ДФС України про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2017 року №0049211407 (а.с. 19-22).

За результатами розгляду скарги TOB ОСОБА_3 ПЛЮС рішенням ДФС України від 20.03.2018 року №9694/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області 22 грудня 2017 року №0049211407 залишено без змін, а скарга TOB ОСОБА_3 ПЛЮС - без задоволення (а.с. 24-25).

Також судом встановлено, що 03.05.2017 року між TOB ОСОБА_3 ПЛЮС та TOB НЕКСО-УКРАЇНА укладено договір про надання кур'єрських послуг №0305-17 (а.с. 31). Предметом вказаного договору є те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з доставки періодичних друкованих видань, різної поліграфічної продукції, бандеролей, представницьких предметів і матеріалів, в обсязі і певними методами, погодженими із Замовником.

На підтвердження виконання та реальності даного договору позивачем надано до суду засвідчені копії наступних документів:

- акту здачі-прймання робіт (надання послуг) №537 від 31.08.2017 року (а.с. 32) на суму 105000 грн., у тому числі ПДВ - 17500 грн.;

- рахунку на оплату №463 від 31.08.2017 року (а.с. 33) на суму 105000 грн., у тому числі ПДВ - 17500 грн.;

- платіжного доручення №3459 від 02.10.2017 року на суму 55000 грн. (а.с. 34);

- платіжного доручення №3484 від 11.10.2017 року на суму 50000 грн. (а.с. 35).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200- 1 .3 статті 200- 1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200- 1 .3 статті 200- 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалося судом вище, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

ОСОБА_3 з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Суд не бере до уваги твердження відповідача в акті перевірки про відсутність у TOB НЕКСО-УКРАЇНА адміністративно-господарських можливостей для надання послуг TOB ОСОБА_3 ПЛЮС , а саме: відсутність персоналу, складських приміщень - оскільки договір підприємства з позивачем про надання кур'єрських послуг від 03.05.2017 року №0305-17 не містить обмежень щодо виконання послуг з кур'єрської доставки. Ці послуги могли виконуватися контрагентом позивача особисто або за допомогою сторонніх осіб. Тому висновки контролюючого органу про фізичну неможливість контрагента здійснювати господарську діяльність в об'ємі, передбаченому договором, суд вважає припущеннями відповідача, які не грунтуються на належних доказах.

Зокрема, будь-які розрахунки достатньої, на думку контролюючого органу, кількості працівників для надання певного обсягу кур'єрських послуг, відповідачем не наведено.

Стосовно висновків податкового органу щодо складання податкової накладної №211 від 31.08.17 року за кур'єрські послуги за кодом послуг згідно Державного класифікатору продукції та послуг - 63.99 , суд зазначає, що перевіряючі безпідставно дійшли до висновку, що невірний код послуги не дозволяє відносити покупцю суми податку до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту норми п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, виключно помилка щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД не дає права покупцю відносити суми податку до податкового кредиту. Зазначена норма не містить виключень щодо коду послуг згідно ДКПП.

Отже, помилка стосовно коду послуг згідно ДКПП не позбавляє TOB ОСОБА_3 ПЛЮС права на податковий кредит, якщо податкова накладна містить реквізити, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, сторони та суму податкових зобов'язань.

Більш того, перевіряючі в акті посилаються на вищевказану норму, яка на момент здійснення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення була з 01.07.2017 року виключена на підставі Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII. Зазначені зміни в п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відбулись одночасно із запровадженням процедури зупинення реєстрації в автоматичному режимі податкових накладних у відповідному Єдиному реєстрі.

На момент здійснення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення діяла вже нова норма п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, згідно якої помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №211 від 31.08.17 року (а.с. 36), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, містить всі необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати надану послугу. В податковій накладній №211 в графі номенклатура послуг продавця чітко вказано кур'єрські послуги .

Суд зазначає, що ідентифікація господарської операції з надання послуг має відбуватись шляхом співставлення найменування послуги, наведеної в графі 2 податкової накладної, з найменуванням послуги, наведеної в первинних документах, що стали підставою для виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у постачальника послуг.

На підтвердження отримання замовлення та оплату позивачу на безадресне поширення різної поліграфічної продукції, які згодом були передоручені на виконання ТОВ НЕСКО-УКРАЇНА , позивачем надано наступні документи, укладені з ТОВ Епіцентр К (гіпермаркет Епіцентр К №2 - ж/м Дружний ), TOB Епіцентр K (с. Авангард), ТОВ А2 ; ТОВ Метродом , ТОВ Кур'єрська служба доставки (КСУ), ПАО Банк Восток , ТОВ Союз Ритейд Д , ТОВ ДІЄСА , ТОВ СІЛЬПО-ФУД , а саме: договори про надання кур'єрських послуг, акти надання послуг, розрахунки на оплату (а.с. 74-197).

Також на підтвердження сплати ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» клієнтами-замовниками (TOB Епіцентр K , ТОВ А2 ; ТОВ Метродом , ТОВ Кур'єрська служба доставки (КСУ), ПАО Банк Восток , ТОВ Союз Ритейд Д , ТОВ ДІЄСА , ТОВ СІЛЬПО-ФУД ) кур'єрських послуг згідно реєстру виставлених рахунків за липень-серпень 2017 року, позивачем надано суду банківські виписки по рахунку позивача в ПАТ "МТБ Банк" (а.с. 226-234).

Відповідно до положень пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій є ознакою фіктивного правочину, недійсність якого може бути встановлена лише судом.

Тобто наявність, на думку контролюючого органу, ознак фіктивного правочину є лише можливим приводом для звернення контролюючого органу до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Однак відповідачем не підтверджено недійсність правочинів позивача з контрагентом TOB НЕКСО-УКРАЇНА відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань позивача з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

ОСОБА_3 з цим, чинним на момент виникнення спірних взаємовідносин законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідних показників у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідному звітному періоді по взаємовідносинах з контрагентом TOB НЕКСО-УКРАЇНА , тоді як посилання відповідача на порушення законодавства контрагентом позивача в апріорі не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Крім цього, слід зазначити, що жодного акта перевірки контрагента позивача чи акта зустрічної звірки контрагента відповідач суду не надав, згідно акту перевірки зустрічні звірки контрагента взагалі не призначалися.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд дійшов висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків (позивача) на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» надало всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку, що ТОВ «ОСОБА_3 ПЛЮС» правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом TOB НЕКСО-УКРАЇНА .

Окрім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, що не заперечувалось відповідачем, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених належними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом TOB НЕКСО-УКРАЇНА , суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у серпні 2017 року на підставі господарських операцій з вказаним контрагентом.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 року №0049211407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 21875 грн., з яких 17500 грн. за податковими зобов'язаннями та 4375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час як позивач довів правомірність формування податкового кредиту у серпні 2017 року на підставі господарський операцій з TOB НЕКСО-УКРАЇНА .

З огляду на зазначене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0049211407 від 22.12.2017 року є протиправим та підлягає скасуванню, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ПЛЮС» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ПЛЮС» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 22 грудня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання на 17500 грн. за основним платежем та на 4375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: 65044, м.Одеса, вул..Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ПЛЮС» (65065, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 14, код ЄДРПОУ 38155330) судові витрати у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 червня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.