Рішення

від 26.06.2018 по справі 923/222/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року Справа № 923/222/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д.. при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ідентифікаційний код 38697542, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,

до Фермерського господарства "Жайворонок", ідентифікаційний код 21303153, вул. Гагаріна, 5, с. Верби Нижньосірогозького району Херсонської області,

про повернення земельної ділянки,

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_1, посвідчення № 047841 видане 04.09.2017;

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 32-21-0.62-375/2-18 від 15.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.04.2018;

в с т а н о в и в:

Прокурор-заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства "Жайворонок".

Прокурор у своїй заяві просить вилучити у Фермерського господарства Жайворонок та повернути земельну ділянку загальною площею 51,6 га , вартістю 1 275 515,22грн, яка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області до земель державної власності яку передати Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Ухвалою суду від 28.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 24.04.2018 року.

За результатами судового засідання 24.04.2018 розгляд справи відкладено та призначено підготовче засідання на 23.05.2018 року, в якому суд закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду по суті на 14.06.2018, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.06.2018 року.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наступних підстав. Прокурор вказав, що прокуратурою встановлений факт незаконного використання Фермерським господарством Жайворонок земельної ділянки загальною площею 51, 6 га, в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозького району.

Прокуратурою встановлено, що 17.03.1994 гр. ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства площею 51, 6 га.

Громадянин ОСОБА_4 помер 11.09.2016 року. Як вказує прокурор, відповідно до законодавства України, право користування земельною ділянкою припинилося зі смертю ОСОБА_4 і використанню не підлягає. Однак, спірна земельна ділянка продовжує використовуватися відповідачем по теперішній час, у зв'язку з чим прокурор просить суд вилучити у Фермерського господарства Жайворонок та повернути зазначену земельну ділянку.

На підтвердження своєї позиції прокурор посилається, зокрема на постанови ВСУ від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15.

Відповідачем до суду подані письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 40-45), який представник відповідача підтримала у судовому засіданні та просила у задоволенні позовної заяви відмовити з наступних підстав.

Відповідач вказує на те, що гр. ОСОБА_4 (засновнику та голові Фермерського господарства Жайворонок ) належало майнове право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке за своїм правовим статусом відповідає передбаченому чинним земельним законодавством праву користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що визначена земельним кодексом. Отже, вважає, що має бути застосовано принцип аналогії права, оскільки право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

На підтвердження своїх доводів представник відповідача посилається на висновки Конституційного Суду України у рішенні від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 2 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Здійснивши системний аналіз цих та інших правових норм, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005, дійшов висновку щодо суперечності пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом.

Відповідач не заперечує, що право користування земельною ділянкою до часу смерті землекористувача не переоформлено на інші види землекористування. Відповідач як юридична особа не має будь-якого титулу володіння земельною ділянкою, однак на цій земельній ділянці здійснює господарську діяльність, вирощує сільськогосподарську продукцію, - веде фермерське господарство.

Після смерті гр. ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, як стверджує представник відповідача, увійшло і майнове право постійного користування спірною (чужою) земельною ділянкою - емфітевзис.

У зв'язку із відсутністю заповіту гр. ОСОБА_4, відповідно до ст.ст. 1261, 1267 ЦК України, першочергове право на спадкування всіх прав та обов'язків спадкодавця отримав його син ОСОБА_5.

Представник відповідача пояснив, що згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України гр. ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину, у тому числі і майнове право постійного користування спірною земельною ділянкою.

20.09.2016 загальними зборами Фермерського господарства Жайворонок гр. ОСОБА_5 включено до числа членів фермерського господарства з передачею йому часток колишніх учасників господарства у Статутному капіталі та обрано головою Фермерського господарства Жайворонок .

За таких обставин, як вказав представник відповідача, право постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування перейшло до нинішнього члена та голови Фермерського господарства Жайворонок ОСОБА_5, у зв'язку з чим, доводи прокурора щодо незаконного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є безпідставними. При цьому, докази такого переходу права на час розгляду справи в суді немає.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 17.03.1994 гр. ОСОБА_4, на підставі рішення Нижньосігозької районної ради народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області від 17.03.1994 № 160, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства площею 51, 6 га Серія ХС № XII (а.с. 12). Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

Громадянин ОСОБА_4 був засновником (учасником) Фермерського господарства Жайворонок (а.с. 13).

11.09.2016 гр. ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 І-ОЛ № 232565 від 13.09.2016 року (а.с. 24).

Згідно Статуту Фермерського господарства Жайворонок (далі - Статут), головою фермерського господарства після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_5 (а.с. 19).

Пунктом 5.4 Статуту вказано, що фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на виділених Голові ФГ у постійне користування для ведення фермерського господарства земельній ділянці: Державний акт на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Нижньосігозької районної ради народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області від 17.03.1994 № 160, зареєстрований в Книзі державних актів за № 95. Загальна площа земельної ділянки складає 51, 50 га, в тому числі ріллі га (а.с. 20).

З пояснень прокурора, представників сторін та відповідно до звітів податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2016-2018 роки Фермерського господарства Жайворонок (а.с. 26-33), вбачається, що відповідач фактично продовжує користуватися спірною земельною ділянкою по теперішній час.

Зазначене стало підставою звернення прокурора до суду з даним позовом з вимогою про вилучення у відповідача та повернення спірної земельної ділянки до земель державної власності.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство .

Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право оренди (суборенди) земельної ділянки є речовими правами, похідними від права власності.

Право користування спірною земельною ділянкою не зареєстроване за відповідачем, а також не зареєстроване за головою фермерського господарства відповідача.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про наявність права користування земельною ділянкою у відповідача як у юридичної особи, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою належало фізичній особі, право користування земельною ділянкою фермерським господарством є похідним від права фізичної особи, яке припинилося зі смертю його володільця.

Суд відхиляє можливість застосування у цій справі інституту аналогії права чи аналогії закону до відносин права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), оскільки така аналогія може бути застосована стосовно прав фізичної особи при розгляді питання про її майнові права (легітимні очікування), що виникли на підставі права постійного користування земельною ділянкою його спадкодавцем, але не відповідачем.

Відповідно до ст. 11 ГПК України (Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом) якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Отже, голова фермерського господарства відповідача ОСОБА_5 не позбавлений можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах ВСУ від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 та від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15.

За таких обставин у відповідача немає правових підстав для подальшого використання земельної ділянки, права на яку не оформлені документально.

За таких обставин і правових підстав, використання спірної земельної ділянки Фермерським господарством Жайворонок не має правових підстав, отже порушує права і законні інтереси держави, а тому посилання прокурора на ст. 1212 ЦК України є обґрунтованими. Земельна ділянка підлягає вилученню не з підстав, визначених Земельним кодексом України, оскільки відповідач не є землекористувачем, використання ним земельної ділянки в господарській діяльності є (було) похідним від права голови фермерського господарства, яке припинилося із його смертю.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, суд вважає, що прокурор довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

За таких обставин і правових підстав, суд задовольняє позовні вимоги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, вилучає земельну ділянку від відповідача, який використовує її без наявних (достатніх) правових підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Вилучити у Фермерського господарства Жайворонок (код ЄДРПОУ 21303153, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верби, вул. Гагаріна, 5) та повернути земельну ділянку загальною площею 51, 6 га, вартістю 1 275 515, 22 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозьського району Херсонської області, до земель державної власності стягувачеві - Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

3. Стягнути судові витрати у розмірі 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) з Фермерського господарства Жайворонок (код ЄДРПОУ 21303153, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с. Верби, вул. Гагаріна, 5) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2018 року

Суддя П.Д. Пригуза