Постанова

від 20.09.2018 по справі 923/222/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/222/18 м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, дата видачі : 27.09.17;

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області: не з'явився

від Фермерського господарства: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жайворонок"

на рішення Господарського суду Херсонської області від „26" червня 2018 року, повний текст якого складено та підписано " 27" червня 2018 року

у справі № 923/222/18

за позовом Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до відповідача Фермерського господарства "Жайворонок"

про повернення земельної ділянки

головуючий суддя - Пригуза П.Д.

місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області

В судовому засіданні 20.09.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

27.03.2018 року Прокурор-заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Жайворонок", відповідно до якої просив вилучити у Фермерського господарства Жайворонок та повернути земельну ділянку загальною площею 51,6 га, вартістю 1 275 515,22 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на положення ст.ст. 1, 2, 15-1, 122 Земельного кодексу, а саме що право користування землею, яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало, однак спірну земельну ділянку продовжує використовувати ФГ Жайворонок , що підтверджується інформацією ДФС та податковими деклараціями господарства за 2017-2018 роки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.06.2018 (суддя Пригузи П.Д.) позов задоволений повністю. Вирішено вилучити у Фермерського господарства "Жайворонок" та повернути земельну ділянку загальною площею 51, 6 га, вартістю 1 275 515,22 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозьського району Херсонської області, до земель державної власності стягувачеві - Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області. Стягнуто судові витрати у розмірі 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) з Фермерського господарства "Жайворонок" на користь прокуратури Херсонської області.

Висновок суду мотивований тим, що у відповідності до норм чинного законодавства, у Фермерського господарства "Жайворонок" відсутні правові підстави для подальшого використання земельної ділянки, права на яку не оформлені документально.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Жайворонок" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 26.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що спадкодавець - ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіт не складав, у зв'язку з чим, у відповідності до вимог ст.1216, ч.1 ст.1267 ЦК України, першочергове право на спадкування всіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві за життя не припинилися, внаслідок його смерті, отримав його син.

Також скаржником зазначено, що у зв'язку з тим, що право постійного користування земельною ділянкою площею 51,6 га, розташованою на території Вербівської сільської ради Нижньосірогізького району Херсонської області, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, належне засновнику Фермерського господарства Жайворонок - ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХС ХІІІ від 17.03.1994 року в порядку спадкування перейшло його сину -ОСОБА_4

Представники Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Фермерського господарства "Жайворонок" в судове засідання 20.09.2018 року не з'явились без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жайворонок" не надав, але прокурор у судовому засіданні просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засідання пояснення прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вже встановлено під час розгляду даної справи та підтверджено в ході апеляційного провадження, 17.03.1994 гр. ОСОБА_3, як фізичної особі, на підставі рішення Нижньосігозької районної ради народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області від 17.03.1994 № 160, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства площею 51, 6 га Серія НОМЕР_1 (а.с. 12).

Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Вербівської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

Громадянин ОСОБА_3 був засновником (учасником) Фермерського господарства "Жайворонок" (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 13.09.2016 року (а.с. 24).

Згідно Статуту Фермерського господарства "Жайворонок" (далі - Статут), головою фермерського господарства після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_4 (а.с. 19).

Пунктом 5.4 Статуту вказано, що фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на виділених Голові ФГ у постійне користування для ведення фермерського господарства земельній ділянці: Державний акт на право постійного користування землею, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Нижньосігозької районної ради народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області від 17.03.1994 № 160, зареєстрований в Книзі державних актів за № 95. Загальна площа земельної ділянки складає 51, 50 га, в тому числі ріллі га (а.с. 20).

З податкових накладних за деклараціями Фермерського господарства "Жайворонок" за період з 2017-2018 роки вбачається, що спірною земельною ділянкою продовжує користуватись фермерське господарство, що також підтверджується інформацією ДФС, без належних правових документів. Зазначене і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та вважає, що доводи, заперечення і вимоги Фермерського господарства "Жайворонок", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102 1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Як було вище зазначено, спірна земельна ділянка була виділена, ОСОБА_3, як фізичної особі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 17.03.1994р. (а.с.12).

Державна реєстрація ФГ Жайворонок , як юридичної особи, відбулася 04.10.1994 року.

Таким чином, ФГ Жайворонок користувалась земельною ділянкою, яка була виділена фізичної особі, ОСОБА_3, який своє право користування земельної ділянкою належним чином не переоформив у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у Фермерського господарства відсутні правові підстави для використання спірної земельної ділянки, без належних оформлених документів.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що першочергове право на спадкування всіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві за життя та не припинилися, внаслідок його смерті, отримав його син - спростовується вищевикладеним, оскільки зазначеними вище нормами права передбачено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 26.06.2018 року у справі № 923/222/18 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фермерського господарства "Жайворонок" - без задоволення.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Фермерське господарство "Жайворонок", оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Жайворонок" залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Херсонської області від "26" червня 2018 року у справі № 923/222/18 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „21" вересня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська