Постанова

від 26.06.2018 по справі 910/22583/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 910/22583/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання Головатенко А.В.

за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 26.06.2018

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018, повне рішення складено 02.03.2018

у справі № 910/22583/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна"

про стягнення 63 551,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бурінком-Україна на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз пеню у розмірі 63 551,19 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Бурінком-Україна 15.03.2018 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна", що протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору на суму 638,00 грн.

12.04.2018 скаржником подано клопотання про долучення документів у справі № 910/22583/17, а саме платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 638,00 грн.

Враховуючи усунення недоліків, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 910/22583/17. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 5 ст. 252 ГПК України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

31.05.2018 скаржником подано клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасника справи № 910/22583/17.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 завершено підготовчі дії у справі № 910/22583/17. Призначено справу до розгляду на 26.06.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2018 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарському суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки (бурові долота) № УБГ 192/015-17, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити позивачу, за договором покупцю товар, зазначений в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, із специфікацій до договору вбачається, що відповідач зобов'язався відповідно до специфікації № 1 від 25.04.2017 здійснити поставку доліт в асортименті на суму 5 899 994,40 грн. з ПДВ. Відповідно до Специфікації № 2 від 25.04.2017 поставку доліт в асортименті на суму 1 824 994,80 грн. з ПДВ. Відповідно до Специфікації № 3 від 25.04.2017 передбачено поставку доліт в асортименті на суму 8 199 996,00 грн. з ПДВ, а згідно із графіків поставки товару за № 1, № 2, № 3 від 25.04.2017 відповідач зобов'язаний здійснити поставку 49 штук доліт; за № 1, № 2, № 3 від 25.04.2017 відповідач зобов'язаний здійснити наступну поставку 51 штуки доліт в асортименті до 30.06.2017; за № 1, № 2, № 3 від 25.04.2017 відповідач зобов'язаний здійснити поставку 13 штук доліт в асортименті до 31.07.2017.

Поставки товару відбулися 29.04.2017, відповідно до видаткової накладної № 12 на суму 122 481,60 грн. з ПДВ та 31.05.2017 відповідно до видаткової накладної № 17 від 31.05.2017 на суму 3 987 340,80 грн. з ПДВ.

Однак, порушення умов укладеного сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань з поставки товару перед покупцем вчасно не виконав. У зв'язку з цим, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, передбачені умовами договору у вигляді пені в сумі 63 551,19 грн.

Згідно із видатковою накладною № 22 від 08.06.2017, відповідачем поставлено долото 15 1/2 UT40-1, код IADC: 545; в кількості 2 штуки; долото 19 19/64 R1 UT 323; код IADC: 111, в кількості 6 штук на загальну суму 1 532 884,80 грн., таким чином, прострочено виконання зобов'язання на 7 днів, в частині поставки 2 шт. доліт 15 1/2 код IADC: 545 в сумі 316 221,60 грн. з ПДВ та 3 шт. доліт 19 19/64 код IADC: 111 в сумі 608 331,69 грн. з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною № 24 від 19.06.2017 відповідачем поставлено товар на загальну суму 4 012 922,40 грн. з ПДВ., а саме: долото 15 1/2 RS3 UТ 161; код IADC: 135, в кількості 11 штук; долото 17 1/2 RS 1 UТ 193; код IADC: 115, в кількості 5 штук; долото 17 1/2 RS 4 UТ 45; код IADC: 215, в кількості 10 штук; долото 17 1/2 RS3 UТ 285; код IADC: 135, в кількості 2 штуки; долото 19 19/64 R1 UТ 323; код IADC: 111, в кількості 3 штуки, таким чином, прострочено виконання зобов'язання на 18 днів, в частині поставки 2 шт. доліт 15 1/2 код IADC: 135 в сумі 214 041,60 грн. з ПДВ, 5 шт. доліт 17 1/2 код IADC: 115 в сумі 684 510,00 грн. з ПДВ., 4 шт. доліт 17 1/2 код IADC: 215 в сумі 507 619,20 грн. з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною № 26 від 30.06.2017 відповідачем поставлено товар на загальну суму 2 386 016,40 грн. з ПДВ., а саме: долото 17 1/2 RS1 UТ 193; код IADC: 115, в кількості 5 штук; долото 17 ? RS05 UТ 442; код IADC: 435, в кількості 5 штук; долото 17 1/2 RS30 UТ 39; код IADC: 535, в кількості 2 штуки, таким чином, прострочено виконання зобов'язання на 29 днів, в частині поставки 2 шт. доліт 17 1/2 код IADC: 435 в сумі 514 646,40 грн. з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною № 27 від 30.06.2017 відповідачем поставлено товар на загальну суму 2 596 723,20 грн. з ПДВ., а саме: долото 15 1/2 RS35 UТ40-1; код IADC: 545, в кількості 8 штук; долото 15 1/2 RS1 UТ 321; код IADC: 115, в кількості 10 штук; долото 15 ? RS3 UТ 161; код IADC: 135, в кількості 1 штука, таким чином, прострочено виконання зобов'язання на 29 днів, в частині поставки 3 шт. доліт 15 1/2 код IADC: 545 в сумі 474 332,40 грн. з ПДВ.

Згідно із видатковою накладною № 29 від 13.07.2017 відповідачем поставлено долото 17 1/2 RS05 UТ 442; код IADC: 435 в кількості 5 штук на загальну вартість 1 286 616,00 грн., таким чином, прострочено виконання зобов'язання за договором, в частині поставки даного долота в кількості 1 одиниця, на 12 днів на суму 257 323,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 7.10 договору у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання за договором поставки, перевіривши розрахунок пені наведений у позовній заяві, колегія суддів апеляційного господарського суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що сума пені у розмірі 63 551,19 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника на те, що позивачем безпідставно враховується ПДВ при розрахунку пені за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору є безпідставним, оскільки п.п. 3.1, 3.2 договору сторонами погоджено, що ціна цього договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ, а загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до цього договору.

Пунктами 1 специфікацій № 1 та № 2 до договору сторони погодили, що загальна вартість товару що поставляється по цій специфікації складає 5 899 994,40 грн. у т.ч. ПДВ 983 332,40 грн. та 1 824 994,80 грн. у т.ч. ПДВ 304 165,80 грн., відповідно.

Слід зазначити, що операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ (п.п. "а" п. 185.1 Податкового кодексу України), а базу оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів визначають на основі їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання (у разі здійснення контрольованих операцій не нижче звичайних цін).

Таким чином, оскільки грошовим зобов'язанням у договорі поставки є вартість продукції з урахуванням ПДВ, то нарахування пені за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору з урахуванням ПДВ є обов'язковим.

Посилання скаржника на інші договори, укладені з позивачем, у яких міститься умова про те, що відвантаження без рознарядки забороняється та на листи-дозволи на поставку також є безпідставними, оскільки у договорі поставки № УБГ192/015-17 відсутня така умова, натомість п.п. 5.3 та 5.17 вказаного договору сторонами погоджено, що за вимогою позивача відповідач письмово повідомляє позивача і вантажоотримувача про готовність до відвантаження товару шляхом направлення листа; позивач має право, у разі виробничої необхідності, змінити одиниці виміру, кількість та пункт приймання товару, в межах договору та графіків поставки, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору.

Отже, у зазначених скаржником листах йдеться мова про погодження саме кількості товару і в рамках тих строків, які вже були обумовлені графіками поставок, а умовами договору № УБГ192/015-17 не передбачено передумову для поставки товару у вигляді листів-дозволів.

Також умовами договору не передбачено передумову поставки, таку як завчасне надання відповідачу довіреностей на отримання матеріальних цінностей, крім того навіть несвоєчасне ненадання довіреностей, не є підставою для зміни строків, визначених у графіках поставки до договору № УБГ192/015-17.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі 910/22583/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінком-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/22583/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

4. Матеріали справи № 910/22583/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, однак, може бути оскаржена лише у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

Ю.Б. Михальська